Рішення № 92480221, 23.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21942/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаПодільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Департамент патрульної поліціїпровизнання протиправними дій, скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Подільське РВ ДВС), в якому просив суд: визнати протиправним дії органу державної виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження №62856891 від 20.08.2020 та стягнення з позивача штрафу в сумі 510 грн. на виконання постанови інспектора Департаменту патрульної поліції Стібиш С.В. серії 1АВ №00198509 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесеної 14.06.2020; визнати протиправним дії державного виконавця у виконавчому провадженні №62856891 від 20.08.2020 щодо накладення арешту на кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів від 14.09.2020; скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №62856891 від 20.08.2020; скасувати постанову державного виконавця від 14.09.2020, винесену у виконавчому провадженні №62856891, про арешт коштів боржника.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що 04.09.2020 він разом із супровідними листами отримав постанову державного виконавця Подільського РВ ДВС від 20.08.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62856891 з примусового виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 про накладення адміністративного стягнення (штрафу) по справі про адміністративне правопорушення, а також постанову від 20.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62856891. З правомірністю таких дій і рішень органу державної виконавчої служби позивач не погоджується з наступних мотивів. А саме, позивач стверджує, що державний виконавець відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу, що на той час вже був оскаржений ОСОБА_1 до районного суду. В силу положень ст. 3001 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги. З огляду на наведене позивач вважає, що постанова Департаменту патрульної поліції серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 не підлягала виконанню в примусовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/21942/20 за вказаним позовом, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департамент патрульної поліції України, встановлено учасникам справи строки для подання доказів та процесуальних документів до суду, а саму справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.10.2020 від державного виконавця Подільського РВ ДВС Совенко В.М. через канцелярію суду надійшов супровідний лист вих. №62856891 від 13.10.2020 з доданою до нього копією матеріалів виконавчого провадження №62856891.

Правом на подання до суду відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не скористався, хоча був обізнаний про відкриття провадження у цій справі.

У призначене судове засідання сторони та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили та особисто до суду не з?явились, хоча останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

15.10.2020 суд у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.06.2020 інспектором Департаменту патрульної поліції Стібиш Світланою Володимирівною було винесено постанову серії 1АВ №00198509 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України.

За змістом цієї постанови серії 1АВ №00198509 інспектор постановив притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Дата набрання постановою законної сили: 16.06.2020. Строк пред?явлення постанови до виконання до 14.08.2020.

Окрім того, у тексті цієї ж постанови зазначено, що згідно із ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, встановлений частиною другою ст. 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 510 грн.

Як вбачається з текстів розглядуваної позовної заяви, копії позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративних стягнень в справі про адміністративне правопорушення, датованої 24.06.2020, та відомостей з веб-порталу «Судова влада», ОСОБА_1 оскаржив до Подільського районного суду міста Києва постанову серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 про накладення адміністративного стягнення, шляхом подання відповідної позовної заяви. Така позовна заява була зареєстрована в районному суді 25.06.2020.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито провадження у справі №758/7200/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Стібиш С.В. про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та призначено розгляд цієї справи на 09.12.2020.

Між тим, 19.08.2020 Департамент патрульної поліції пред?явив постанову серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 про накладення адміністративного стягнення до примусового виконання, шляхом подання такої разом із заявою про примусове виконання рішення до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

20.08.2020 державним виконавцем Подільського РВ ДВС Совенко Вітою Миколаївною відкрито виконавче провадження №62856891 з примусового виконання постанови Департаменту патрульної поліції серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 510 грн.

Згодом в рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем Совенко В.М. були винесені наступні постанови: постанова від 20.08.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова від 14.09.2020 про арешт коштів боржника, постанова від 22.09.2020 про закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, за змістом постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №62856891 таке виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв?язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Окрім в тексті постанови державного виконавця від 22.09.2020 ВП №62856891 містилися вказівка на припинення чинності накладеного арешту коштів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Не погоджуючись із правомірністю постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, винесених в рамках виконавчого провадження №62856891, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIIІ (надалі - Закон 1404-VIIІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3 Закону №1404-VIIІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню як виконавчі документи рішення постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Положеннями ч.ч. 1, 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поряд з цим у силу приписів ч. 1, 2 ст. 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Зокрема, при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За змістом норм ст. 3001 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14 2 цього Кодексу, або громадянином (резидентом) України, який ввіз на територію України транспортний засіб, зареєстрований за межами України, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, залишеним уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення на лобовому склі транспортного засобу, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення.

У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до положень ст. 308 цього Кодексу передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, як передбачено приписами ч. 1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

З аналізу вищевикладених норм права слідує, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, оскільки у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу вона підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого для добровільної сплати штрафу порушником, - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 в червні 2020 року (тобто, ще до моменту пред?явлення виконавчого документу до примусового виконання) звернувся до Подільського районного суду м. Києва із відповідною позовною заявою про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020, та що така позовна заява позивача була зареєстрована районним судом 25.06.2020.

Подільським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_1 та наразі розгляд справи триває.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2020 ВП №62856891 є такою, що винесена передчасно.

При цьому, суд зважає на те, що в силу положень ч. 1 і 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом норм ч. 1, 5 і 7 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Крім того, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 2 ст. 56 Закону №1404-VIII).

Зміст наведених статей закону дає суду підстави для висновку, що державний виконавець не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, на момент пред?явлення такого до примусового виконання. Відповідно до ст. 26 Закону №1404-VIII обов`язок державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження кореспондує лише з обов`язком отримання виконавчого документа від стягувача, а не перевірки цього документу на предмет оскарження його боржником.

З тексту позовної заяви та зі змісту поданих сторонами документів суд встановив, що на час звернення Департменту патрульної поліції із заявою про примусове виконання постанови серії 1АВ №00198509 від 14.06.2020 інформації про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не було надано. Відтак, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, на думку суду, відсутні підстави для висновків про протиправність дій державного виконавця та про протиправність самої постанови 20.08.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62856891.

Разом з тим, за правилами п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.

Таким чином, з огляду на відсутність у оспорюваної постанови Подільського РВ ДВС про відкриття виконавчого провадження такої властивості, як протиправність, суд зважаючи на обставини, що склалися у розглядуваній спірній ситуації, вважає, що належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача є скасування цієї постанови.

Наведені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 27.03.2019 у справі №826/15117/17 провадження № К/9901/52767/18 (ЄДРСРУ № 80805719).

Що стосується правомірності заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій державного виконавця з винесення в рамках виконавчого провадження №62856891 постанови про арешт коштів боржника та про визнання протиправною і скасування постанови від 14.09.2020 про арешт коштів боржника, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення таких, оскільки станом на час розгляду цієї судової справи судом арешт коштів боржника припинено на підставі іншої постанови державного виконавця від 22.09.2020. Протилежного суду сторонами не було доведено.

Також суд дійшов висновку, що на момент винесення цієї постанови від 14.09.2020 державний виконавець не був обізнаний про обставини оскарження позивачем виконавчого документу до суду та про відкриття районним судом провадження у справі №758/7200/20 за таким позовом боржника. Посилання позивача на подання ним до Подільського РВ ДВС заяви від 04.09.2020 з проханням утриматися від вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні суд до уваги не бере через відсутність документальних доказів надсилання та отримання такої органом державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34482497, адреса місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзн, 5-б), за участю третьої особи - Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій, скасування постанов задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Совенко Віти Миколаївни від 20.08.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62856891.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок