Рішення № 92480224, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року місто Київ №640/22442/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»до третя особаВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Рубель Інни Вікторівни Державне агенство водних ресурсів Українипровизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 01.09.2020 у виконавчому провадженні №56714943,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Рубель Інни Вікторівни, третя особа Державне агенство водних ресурсів України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винисення постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943.

Позовні вимоги мотивовано тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Рубель Інною Вікторівною протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943 з огляду на те, що Державним агенством водних ресурсів фактично не було виконано рішення суду у справі №826/5544/16, оскільки, як зазначив представник позивача, при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/22442/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №56714943.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 відповідачем надано до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №56714943 та відзив на позовну заяву.

Відповідно до наданого до суду відзиву відповідач вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» є безпідставними та необгрунтованими, оскільки Державне агенство водних ресурсів України своїм листом від 08.07.2020 №3899/5/11-20 повідомило державного виконавця про виконання вимог виконавчого листа та на підтвердження вказаного надано адресований стягувачу лист від 03.07.2020 №215/XP/21-20, яким Акціонерному товариству «Укргазвидобування» відмвовлено у видачі дозволу на спеціальне водокористування за заявою Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" від 09.04.2015. Оскільки боржником виконано у повному обсязі рішення суду відповідно до виконавчого документа від 05.03.2018 №826/5544/16 державний виконавець Відділу 01.09.2020 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №56714943 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". На думку відповідача, хід виконавчого провадження да підстави стверджувати, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження №56714943 було вчинено всі необхідні дії на виконання прямих норм Закону.

Від позивача до суду 12.10.2020 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник наголосив на тому, що виносячи оскаржувану постанову відповідач не взяв до уваги надані позивачем пояснення у виконавчому провадженні №56714943 з приводу того, що Державне агенство водних ресурсів України не мало права повторно відмовляти у розгляді документів з причин, що раніше вже зазначалися і які рішенням суду визнанні неправомірними.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 12.10.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», а саме:

- визнано протиправними дії Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації щодо відмови листом від 04.03.2016 року №04.01-20-1214 у видачі дозволу Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» на спеціальне водокористування, безпосереднім користувачем якого є Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» при повторному розгляді заяви щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування від 10.04.2015 року з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/5829/15 від 13.07.2015 року про визнання протиправною відмови у видачі дозволу листом від 17.04.2015 року № 04.01-20-2415;

- зобов`язано Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву та документи на спеціальне водокористування, які надані 09.04.2015 року Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» до Центру надання адміністративних послуг та отримані Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 10.04.2015 року, безпосереднім користувачем якого є Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

На виконання вказаної постанови Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 05.03.2018 №826/5544/16.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 по справі №826/5544/16 на підставі виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2018 №826/5544/16.

Державним виконавцем відділу примусового викнання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратовою М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2018 ВП№56714943.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 у справі №826/5544/16 замінено боржника у виконавчому провадженні №56714943 з Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації на правонаступника - Державне агенство водних ресурсів України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Панкратовою М.А. від 21.03.2019 ВП№56714943 виконавчий документ від 05.03.2018 №826/5544/16 передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 09.04.2019 ВП№56714943 прийнято виконавче провадження №56714943 з виконання виконавчого листа від 05.03.2018 №826/5544/16.

Надалі, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943.

Позивач, вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, ч. 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пункт 9 частини першої ст. 39 Закону №1404 встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець зобов`язаний перевірити чи в повному обсязі виконано рішення згідно із виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

В площині питання здійснених відповідачем виконавчих дій, зокрема прийняття оскаржуваної постанови, суд звертає увану на приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності оскаржуваної постанови, необхідним є перевірка її судом на відповідність критеріям, що встановлені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943 була прийнята на підставі листа Державного агенства водних ресурсів України від 08.07.2020 №3899/5/11-20 щодо виконання рішення суду.

Однак, на переконання суду, лист Державного агенства водних ресурсів України від 08.07.2020 №3899/5/11-20 та лист від 03.07.2020 №215/XP/21-20 про розгляд заяви на видачу дозволу на спеціальне водокористування на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 у справі №826/5544/16 не може свідчити про фактичне виконання Департаментом водних ресурсів України постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 у справі №826/5544/16 згідно з виконавчим документом, оскільки боржником не враховано висновків суду, наведених у мотивувальній частині цього рішення, зокрема, в абзаці 6 на сторінці 5 суд дійшов висновку, що позивач для повторного розгляду заяви від 09.04.2015 року на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року у справі №820/5829/15 не повинен подавати відповідачеві нову заяву на отримання документа дозвільного характеру з відповідними додатками.

Також, з урахуванням аналізу матеріалів справи №826/5544/16, суд зазначив про те, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в наданні дозволу на спеціальне водокористування з підстав неподання заяви та документів для одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, підставою для закінчення виконавчого провадження №56714943, на думку відповідача, стало фактичне виконання рішення суду від 30.10.2017 у справі №826/5544/16 щодо розгляду заяви та документів на спеціальне водокористування, які надані 09.04.2015 Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» до Центру надання адміністративних послуг та отримані Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 10.04.2015 року, безпосереднім користувачем якого є Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

Суд зазначає, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. всупереч приписам ст. 18 Закону №1404 не було вчинено жодних дій, спрямованих на здійснення перевірки фактичного виконання судового рішення.

Судом встановлено, що в матеріалах адміністративної справи №640/22442/20 наявна копія дозволу на спеціальне водокористування від 01.11.2018 №512/XP/49д-18, виданого на підставі заяви АТ "Укргазвидобування" від 29.10.2018 №884.

Однак наведене ніяким чином не підтверджує факт виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2017 у справі №826/5544/16 щодо розгляду заяви позивача на спеціальне водокористування від 09.04.2015.

Оскільки виконавчий документ прямо передбачає виконання рішення суду у справі №826/5544/16 з урахуванням висновків, які боржником враховані не були, то підстав вважати виконаним таке рішення у суду не має.

Крім того, суд зауважує, що боржник не звертався до суду із заявами про роз`яснення рішення суду чи встановлення способу і порядку його виконання, тому підстав для іншого розуміння його змісту чи порядку виконання у відповідача не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та порушує права позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, тому наявні підстави для визнання її протиправною і скасування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винисення постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943 та визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Віжповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винисення постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.09.2020 ВП№56714943.

4. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.