Ухвала суду № 92449464, 23.10.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3379/20

Провадження № 2/206/904/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2020 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Черкавського Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», третя особа державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ

27.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно.

31.07.2020 по даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

28.09.2020 ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було замінено первісного відповідача Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на належного відповідача (правонаступника) Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК»

23.10.2020 до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку загальною площею 251,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв.м., підвалу, літньої кухні, вбиральні, душу, навісу, споруд та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного домоволодіння.Заява про забезпечення позову мотивована тим, що дане домоволодіння було перереєстровано на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та в позивача є підстави вважати, що даний будинок, що є спільною власністю позивача та його дружини, без згоди позивача може бути відчужено на користь відповідача та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вислухавши думку позивача його представника та представника відповідача, дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Що стосується обраного позивачем виду забезпечення позову, то обраний позивачем вид забезпечення позову – «накладення арешту на домоволодіння» неспівмірний із предметом позову «про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію право власності на майно», оскільки накладення арешту на домоволодіння не направлене на реальне забезпечення виконання можливого рішення у даній справі про задоволення позову, оскільки вимоги позивача стосуються законності перереєстрації даного домоволодіння відповідачу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.06.2019 по справі № 201/12570/18.

Окрім того, застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову без забезпечення балансу між можливими ризиками утруднення виконання рішення суду та наслідками від забезпечення позову для відповідача може безпідставно порушити закріплене у статті 41 Конституції України та статті 317 ЦК України право особи – власника майна вільно розпоряджатися цим майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 вересня 2020 року по справі № 359/6303/16-ц.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо).

Також, всупереч вищевказаним положенням ЦПК України, позивачем не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суд. Наведені позивачем підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями, які не підтверджено жодним доказом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів КЦС у своїй постанові від 21.11.2018 (справа № 752/6255/18).

Крім того, слід зазначити, що позивач звернувся до суду з даним позовом ще 27.07.2020 та з цього часу суд був вимушений відкладати розгляд справи, в тому числі через клопотання представник позивача про відкладення розгляду справи та заміну неналежного відповідача, при цьому перереєстрації права власності відбулася у 2018 році, а арешт майна був знятий у 2019 році та з цього часу відповідач досі не відчужив дане майно, що в свою чергу свідчить про відсутність існування реальної загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та відсутність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду. До того ж, жодних доказів протилежного до заяви долучено не було.

Також, слід звернути увагу, що у принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

В той же час, згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Однак, заява про забезпечення позову взагалі не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Окрім цього, позивач не надав суду актуальний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоб суд мав змогу встановити, хто саме є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та чиї права та інтереси можуть бути порушені таким забезпеченням.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи встановлені обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, відсутність фактів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відсутність належних доказів на підтвердження того, що відповідач має намір здійснити відчуження належного йому майна, доказів, що ініційований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і не суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову позову ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», третя особа державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майноне підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 10, 11, 13, 81, 149-154, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», третя особа державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 27.10.2020

Суддя К.С. Маштак