Рішення № 92431887, 13.10.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №522/7320/20

Пр. №2/521/2887/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі – ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулось до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 27 червня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №673/19-Т/О, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу «Рено Логан», д.н.з. НОМЕР_1 .

03 липня 2019 року о 18 годині 38 хвилин в м. Одесі по пр. Шевченка, 15/2 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Рено Логан», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року відповідачаОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Вказував, що відповідно до страхового акту №006.01213119-1 від 02 серпня 2019 року вказану дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 73822,21 грн.

В зв`язку з вищезазначеним, 06 серпня 2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту №673/19-Т/О від 27 червня 2019 року, було сплачене страхове відшкодування в розмірі 73822,21 грн.

Зазначив, що під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (далі – ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай») за полісом №АМ/5208490 (франшиза – 1000,00 грн.).

Позивач вказував, що звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про відшкодування збитків в порядку суброгації на суму 73822,21 грн., у відповідь на яку ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на підставі звіту №13099 від 06 серпня 2019 року здійснило виплату у розмірі 63130,37 грн., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 64130,37 грн., з вирахуванням франшизи у розмірі 1000,00 грн.

Тобто, невідшкодованою залишилась сума в розмірі 10691,84 грн.

Оскільки позивач повністю виконав покладенні на нього обов`язки щодо виплати страхового відшкодування, посилаючись на положення Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»просило суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму витрат у розмірі 10691,84 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року у справі було відкрито провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 49-51).

Представник позивача, діючий на підставі ордеру від 30 квітня 2020 року, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, раніше надав до суду клопотання, згідно якого підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника позивача. Крім того, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що 11 липня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до договору добровільного страхування наземного транспорту №673/19-Т/О від 27 червня 2019 року, що в подальшому зобов`язано страховика здійснити виплату страхового відшкодування. Згідно даної угоди сплата страхового платежу покриває розмір коефіцієнту фізичного зносу застрахованого транспортного засобу по страховим випадкам, проте не звільняє винуватця дорожньо-транспортної пригоди від його відшкодування на користь страховика, оскільки це не зафіксовано жодним пунктом договору чи нормативно-правовим актом (а.с. 72, 88-92, 94, 103-104).

Відповідач та його представник, діюча на підставі ордеру від 21 липня 2020 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 109, 111-112).

Раніше відповідач надав відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5208490, згідно якого розмір франшизи складає 1000,00 грн. Вказував, що позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі 1000,00 грн. (франшиза), в іншій частині позов не визнає, оскільки вважає, що залишкова сума у розмірі 9691,84 грн. є сумою фізичного зносу автомобіля «Рено Логан». Стверджував, що у разі стягнення з нього вказаної суми у розмірі 9691,84 грн., за його кошти буде компенсуватися втрата вартості автомобіля, що виникла в процесі його експлуатації до дорожньо-транспортної пригоди, і таким чином за його кошти буде безпідставно збільшена вартість автомобілю «Рено Логан» (а.с. 66-70, 71, 72).

З урахуванням того, що відповідач та його представник були повідомлені належним чином про дату, час і місце слухання справи, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надали, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності представника позивача, який своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції – принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №673/19-Т/О від 27 червня 2019 року та додаткова угода №1 від 11 липня 2019 року, за яким був застрахований автомобіль «Reno Logan», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 4-9).

Судом встановлено, що 03 липня 2019 року о 18 годині 38 хвилин у м. Одесі по проспекту Шевченка, 15/2 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_3 , не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду та в результаті зіткнення врізався в інший транспортний засіб «Reno Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Встановлено, що автомобіль «Reno Logan», д.н.з. НОМЕР_1 ,належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 30).

Вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2019 року, на підставі якої відповідач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с. 12).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки «Reno Logan», д.н.з. НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що власник автомобілю «Reno Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , 05 липня 2019 рокузвертався до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 13).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Reno Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля становить 64130,37 (а.с. 18-24).

Відповідно до ремонтної калькуляції №13099 від 06 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Reno Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 74757,31 грн. (а.с. 25-27).

Відповідно до страхового акту №006.01213119-1 від 02 серпня 2019 року сума страхового відшкодування була визначена у розмірі 73822,21 грн. (а.с. 16).

В зв`язку з вищезазначеним, 06 серпня 2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту №673/19-Т/О від 27 червня 2019 року, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №006.01213119-1 від 02 серпня 2019 року, рахунку №ОХ-00001230 від 02 червня 2016 року, було сплачене страхове відшкодування в розмірі 73822,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45354888 від 06 серпня 2019 року (а.с. 24, 25, 26).

Вказаний звіт та розрахунок сторонами не оскаржувалися.

Відповідно до ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Статтею 22 (п. 22.1) вказаного Закону передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).

За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України). Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди.

Отже, відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як роз`яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Пунктом 27 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль«Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом №АМ/5208490 (а.с. 35).

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_3 , перебував під керуванням саме відповідача ОСОБА_1 .

Встановлено, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» здійснило виплату в порядку суброгації ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у розмірі 63130,37 грн. на підставі звіту №13099 від 06 серпня 2019 року, з урахуванням фізичного зносу та з вирахуванням франшизи у розмірі 1000,00 грн.

Тобто, невідшкодованою залишилася сума у розмірі 10691,84 грн.

Позивач вказував, що звертався з претензією до відповідача про відшкодування шкоди у розмірі 10691,84 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак останній проігнорував її.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь в порядку регресу невідшкодованої суми страхового відшкодування, що була виплачена власнику пошкодженого транспортного засобу Reno Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в розмірі 10691,84 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 10691,84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у справі складає 2102,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та підлягають стягненню з відповідача (а.с. 3).

На підставі ст. ст. 15, 16, 979, 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 1, 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 22, 33, 38, 381 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код в ЄДРПОУ 33908322) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 10691 (десять тисяч шістсот дев`яносто одна) гривня 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код в ЄДРПОУ 33908322) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя: О.М. Сегеда