Рішення № 92431888, 13.10.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/20108/19

Пр. №2/521/1294/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2019 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 27 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0054/73/72239, згідно умов якого відповідач отримав строковий кредит у розмірі 54000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних.

Банк повністю виконав взяті на себе за вказаним кредитним договором зобов`язання, надавши позичальнику кредит у встановленому договором розмірі.

Позивач вказував, що 28 грудня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі – ПАТ «Оксі Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило, а ПАТ «Оксі Банк» набуло право вимоги заборгованості по кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року.

28 грудня 2018 року між позивачем та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, у тому числі за кредитним договором №014/0054/73/72239, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 27 березня 2007 року.

Стверджував, що, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, станом на 07 листопада 2019 року за останнім утворилась заборгованість у розмірі 3890043,06 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 1292299,28 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги – 2445119,32 грн., заборгованості за відсотками (з моменту відступлення прав вимоги до виготовлення даного розрахунку) – 152624,45 грн.

Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені за обліковою подвійною ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача станом на 07 листопада 2019 року становить 569886,15 грн., з яких: нараховані 3% річних – 116413,00 грн. та нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ – 453473,15 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року в розмірі 569886,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8548,29 грн.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 53-54).

Ухвалою суду від 22 січня 2020 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 64-65).

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року було визнано обов`язковою явку представника позивача в судове засідання (а.с. 77-78).

Представник ТОВ «Вердикт Капітал», діюча на підставі довіреності від 25 травня 2020 року, в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, раніше надала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд розглянути справу за її відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, а також надала додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 73, 135, 138-140,141, 142).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав (а.с. 59, 62, 75, 83, 84, 91, 127, 128, 137, 151, 154, 160).

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України разі у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, має самостійний баланс, кореспондентські рахунки в установах банків, має свою круглу печатку, що підтверджується Статутом (33-37).

Матеріалами справи встановлено, що 27 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та відповідачем був укладений договір кредиту №014/0054/73/72239, згідно умов якого останньому був наданий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 54000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, на строк 84 місяці по 27 березня 2014 року включно (а.с. 7-13).

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що через невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року, станом на 07 листопада 2019 року за останнім утворилась заборгованість у розмірі 3890043,06 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 1292299,28 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги – 2445119,32 грн., заборгованості за відсотками (з моменту відступлення прав вимоги до виготовлення даного розрахунку) – 152624,45 грн.

Загальний розмір заборгованості по сплаті нарахованої пені за обліковою подвійною ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача станом на 07 листопада 2019 року становить 569886,15 грн., з яких: нараховані 3% річних – 116413,00 грн. та нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ – 453473,15 грн.

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов кредитного договору №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року (а.с. 17-18).

Встановлено, що 28 грудня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило, а ПАТ «Оксі Банк» набуло право вимоги заборгованості по кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року (а.с. 21-23).

28 грудня 2018 року між позивачем та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, у тому числі за кредитним договором №014/0054/73/72239, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 від 27 березня 2007 року (а.с. 24-31, 32).

Таким чином, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшли усі права ПАТ «Оксі Банк», який був правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль», у тому числі право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).

У постанові №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних.

Що стосується вимог позивача про стягнення нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 453473,15 грн., суд прийшов до висновку про відмову в цій частині позовних вимог, оскільки за умовами кредитного договору №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року встановлена відсоткова ставка у розмірі 13,5% річних, а за положеннями ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником саме у випадку, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа №464/3790/16-ц) зазначила, що під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором 014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року станом на 07 листопада 2019 року в сумі 116413,00 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмови.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 8548,29 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 1).

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1746,19 грн.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором №014/0054/73/72239 від 27 березня 2007 року, станом на 07 листопада 2019 року в сумі 116413 (сто шістнадцять тисяч чотириста тринадцять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) судовий збір у розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 19 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя: О.М. Сегеда