Рішення № 92431886, 13.10.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

_ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______ __

Справа №521/20818/19

Пр. №2/521/2680/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний Супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2019 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний Супермаркет» (далі – ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет») із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 17 серпня 2016 року між ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» та відповідачкою був укладений договір про надання кредиту №1026807, згідно умов якого остання отримала строковий кредит у розмірі 100000,00 грн. для власних потреб у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зі сплатою 28% річних.

Позивач зазначав, що п. 2.5 вказаного кредитного договору передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту.

У дододатку №1 до кредитного договору від 17 серпня 2016 року визначена загальна сума щомісячного платежу за розрахунковий період, яка становить 9489,00 грн.

ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» повністю виконав взяті на себе за вказаним кредитним договором зобов`язання, надавши позичальнику кредит у встановленому договором розмірі.

Позивач стверджував, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, станом на 05 листопада 2019 року за останньою утворилась заборгованість у розмірі 173315,98 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 49694,32 грн., заборгованості по відсотках – 26617,72 грн., заборгованості по комісії – 75576,67 грн., заборгованості за штрафними санкціями – 2500,00 грн., заборгованості по рахунку інфляції – 13682,05 грн., заборгованості за 3% річних – 5245,22 грн.

Оскільки відповідачка ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року станом на 05 листопада 2019 року в розмірі 173315,98 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2599,74 грн.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Сегеди О.М. від 26 грудня 2019 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 28-29).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2020 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження (а.с. 47-48).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року справу було направлено до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с. 57-58).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2020 року справу було повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси (а.с. 67).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2020 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (а.с. 71).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Сегеди О.М. від 29 травня 2020 року справу було прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 72-73).

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 91-92).

Представник ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет», діючий на підставі довіреності від 15 січня 2020 року, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с. 126-127, 128).

Відповідачка та її представник, діючий на підставі ордеру від 21 липня 2020 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали (а.с. 121, 122, 123).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України разі у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 17 серпня 2016 року між ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №1026807, згідно умов якого остання отримала строковий кредит у розмірі 100000,00 грн. для власних потреб у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, зі сплатою 28% річних, дата остаточного повернення кредиту до 15 серпня 2018 року (а.с. 7-15).

Платіжним дорученням №400 від 18 серпня 2016 року підтверджується, що ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» було перераховано на картковий рахунок відповідачки позику у розмірі 98000,00 грн., з вирахуванням комісії згідно пп. 2.7 кредитного договору №1026807 від 17 серпня 2016 року.

Дана сума була перерахована на підставі договору про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року та заяви ОСОБА_1 від 17 серпня 2016 року (а.с. 7-15, 17).

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що через невиконання відповідачкою зобов`язань за договором про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року, станом на 05 листопада 2019 року за останньою утворилась заборгованість у розмірі 173315,98 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 49694,32 грн., заборгованості по відсотках – 26617,72 грн., заборгованості по комісії – 75576,67 грн., заборгованості за штрафними санкціями – 2500,00 грн., заборгованості по рахунку інфляції – 13682,05 грн., заборгованості за 3% річних – 5245,22 грн. (а.с. 6).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі 6-42цс11).

У постанові №127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно п. 1.3 договору про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року, укладеного між позивачем та відповідачкою, датою остаточного повернення кредиту є 15 серпня 2018 року.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем неправомірно нараховувались проценти за користування кредитом за період з 16 серпня 2018 року та по 05 листопада 2019 року, так як після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Разом з тим, оскільки відповідачка прострочила свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів, отриманих на підставі вказаного кредитного договору, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки комісійної винагороди у розмірі 75576,67 грн. (4% від суми кредиту) за обслуговування кредитної заборгованості, то суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2.5 договору про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року передбачено, що позичальник за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту, тобто 4000,00 грн. щомісячно.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково та з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року в сумі 75405,83 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49694,32 грн.; заборгованість по відсотках за період з 17 серпня 2016 по 15 серпня 2018 року у розмірі 10759,65 грн.; 3 % річних за період з 16 серпня 2018 року по 05 листопада 2019 року у розмірі 4017,58 грн.; інфляційні втрати за період з 16 серпня 2018 року по 05 листопада 2019 року у розмірі 10934,28 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмови.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 2599,74 грн., який сплачений позивачем у повному обсязі при зверненні до суду (а.с. 1).

Оскільки позов задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-Кредитний Супермаркет» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1131,09 грн.

Керуючись ст. ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний Супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний Супермаркет» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217, рах. № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) заборгованість за договором про надання кредиту №1026807 від 17 серпня 2016 року в сумі 75405 (сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ять) гривень 83 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 49694,32 грн.; заборгованість по відсотках – 10759,65 грн.; 3 % річних – 4017,58 грн.; інфляційні втрати – 10934,28 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 липня 2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-Кредитний Супермаркет» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, код ЄДРПОУ 38604217, рах. № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) судовий збір в розмірі 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) гривня 09 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Суддя: О.М. Сегеда