Рішення № 92410763, 07.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року Справа № 480/3364/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Кордюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3364/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.05.2020р. до Сумського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сумського обласного військового комісаріату в якій позивачі просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця" про відмову у видачі посвідчення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), прийняте згідно з протоколом № 18 від 30.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця" про відмову у видачі посвідчення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), прийняте згідно з протоколом № 18 від 30.08.2019 року;

- зобов`язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), про встановлення статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", видачу посвідчень та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Сумський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )), про встановлення статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", видачу посвідчень та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

02.06.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ухвали суду від 07.10.2020р. провадження у даній справі закрито в частині позовних вимог ОСОБА_2 у відповідності до п.5 ч.1 ст.238 КАС України у зв`язку зі смертю позивача.

В судовому засіданні 07.10.2020р. представник позивача ОСОБА_1 - В.П.Курдюк зазначив, що позовні вимоги в тій частині, які заявлені ОСОБА_2 він підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

У 2016 році ОСОБА_3 перебував в зоні АТО у складі окремої тактичної групи ім.капітана Воловика та приймав участь у бойових діях, у 2017 році перебував в зоні АТО у складі тактичної групи "Сапсан".

26.10.2018 року ОСОБА_3 був прийнятий на військову службу за контрактом навідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, військова частина А0998.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Підопригорівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 08.07.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ргу віці"25 років,-

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини ОСОБА_3 помер (загинув) в результаті травматичного шоку, вибухової травми з амплуатацією кистей і стоп, забій серця, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, включаючи використання вибухових речовин в районі проведення операції об`єднаних сил. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в районі операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей та захистом Батьківщини.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що поранення та причина смерті старшого солдата ОСОБА_3 пов`язані із захистом Батьківщини.

Після смерті сина Позивачі звернулися до Управління праці та соціального захисту населення Лебедицської районної державної адміністрації Сумської області із заявою та повним пакетом документів, передбачених існуючою процедурою, для оформлення відповідних посвідчень, довідок тощо. 14 жовтня 2019 року Позивачам були видані посвідчення сім`ї загиблого ветерана війни серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 .

Для отримання посвідчень та статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" Позивачі звернулися з заявою та пакетом документів до Сумського обласного військового комісаріату.

Листом Сумського ОВК від 21.12.2019 року № 11/2645 Позивачам повідомлено, що комісією Сумського ОВК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до п. 6. ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було відмовлено у встановленні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби" та у видачі посвідчень у з в ' я з к у з невстановленням факту перебування Позивачів н а у т р и м а н н і військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_3 на момент його смерті.

Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує надані законом права та інтереси, оскільки батьки ОСОБА_3 , зокрема мати - ОСОБА_2 , перебували на утриманні померлого сина.

На підтвердження зазначеної обставини представником позивача долучено докази, які підтверджують той факт, що матеріальна допомога сина була постійним джерелом для нормального життя Позивачів та відповідно підтверджує факт перебування позивачів на утриманні сина ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Крім цього, представник позивача зазначив, що з урахуванням положень ст.139 КАС України, докази понесених позивачем судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні ззначив, що вимоги позивача не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому відзиві, який надійшов до суду 29.07.2020р. (а.с.61-63). Зокрема відповідач зазначає, що 30 серпня 2019 року Комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом №18, згідно розділу IV, пункту 3 якого Позивачам було відмовлено у видачі посвідчень. Причиною відмови стала відсутність будь-яких документів, що підтверджують перебування Позивачів на утриманні сина військовослужбовця ОСОБА_3 який загинув (помер) під час проходження військової служби в районі проведення операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей.

Приймаючи таке протокольне рішення Комісія виходила з того, що згідно п. 6 ст.18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Згідно статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як вказує відповідач, факт перебування фізичної особи на утриманні, зацікавлена особа може вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням Довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім цього відповідач просить суд врахувати, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», п і д с т а в о ю для видачі посвідчення є документ, який підтверджує ф а к т загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом. Відповідач звертає увагу суду на те, що в даному випадку є суперечності між підзаконним нормативно-правовим актом та Законом. А тому, зважаючи на вищу юридичну силу та підпорядкованість нормативно-правого акту, згідно норм Конституції України, при вирішенні питання було запроваджено норми Закону. При цьому було взято до уваги, що п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що Кабінетом Міністрів України встановлюється лише форма та порядок видачі посвідчень, але не підстава.

З урахувнням викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні докази у справі , суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

У 2016 році ОСОБА_3 перебував в зоні АТО у складі окремої тактичної групи ім.капітана Воловика та приймав участь у бойових діях, у 2017 році перебував в зоні АТО у складі тактичної групи "Сапсан".

26.10.2018 року ОСОБА_3 був прийнятий на військову службу за контрактом навідником розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, військова частина А0998.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (.с.16), виданого Виконавчим комітетом Підопригорівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 08.07.2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці"25 років.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини ОСОБА_3 помер (загинув) в результаті травматичного шоку, вибухової травми з амплуатацією кистей і стоп, забій серця, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, включаючи використання вибухових речовин в районі проведення операції об`єднаних сил. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в районі операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей та захистом Батьківщини.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що поранення та причина смерті старшого солдата ОСОБА_3 пов`язані із захистом Батьківщини.

Після смерті сина Позивачі звернулися до Управління праці та соціального захисту населення Лебедицської районної державної адміністрації Сумської області із заявою та повним пакетом документів, передбачених існуючою процедурою, для оформлення відповідних посвідчень, довідок тощо.

14 жовтня 2019 року Позивачам були видані посвідчення сім`ї загиблого ветерана війни серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 (а.с.17, 18).

Для отримання посвідчень та статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" Позивачі звернулися з заявою та пакетом документів до Сумського обласного військового комісаріату.

Листом Сумського ОВК від 21.12.2019 року № 11/2645 Позивачам повідомлено, що комісією Сумського ОВК ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до п. 6. ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було в і д м о в л е н о у встановленні статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби" та у видачі посвідчень у зв`язку з невстановленням факту п е р е б у в ан н я Позивачів н а у т р и м а н ні військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_3 на момент його смерті.

Вважають таку відмову протиправною та такою, що порушує надані законом права та інтереси, позивачі звернулись до суду з відповідним позовом про скасування рішення комісії Сумського ОВК з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця" про відмову у видачі посвідчення яке прийняте згідно з протоколом № 18 від 30.08.2019 року та про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про встановлення статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", видачу посвідчень та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами з приводу відмови Сумського обласного військового комісаріату позивачу у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону, зокрема, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 6 ст. 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебувають на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Відповідно др п. 13 ст. 14 Закону № 2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) визначено, що його дія поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також унаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:

- утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

- батьки;

- один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

- діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

- діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття;

- діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") від 03.06.1999 року № 5- рп/99 зазначено, що у Конституції України терміни "сім`я", "члени сім`ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово.

Фундаментальним правовим підґрунтям тлумачення понять "член сім`ї", "член сім`ї", який проживає з працівником міліції, "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33).

Важливе значення для розуміння терміна "член сім`ї" мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи.

У Кодексі про шлюб і сім`ю України терміни "сім`я", "члени сім`ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім`ї, тут відсутній. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім`ї, членства в сім`ї, як кровна спорідненість, родинні зв`язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім`ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу (п. З Рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім`ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

Що ж до терміна "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов`язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов`язується з обов`язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків).

Утриманцями можуть бути як батьки, так і діти за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (п. 5 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р.

№ 5-рп/99 зроблений висновок про наступне:

1) Під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги.

До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) (п. 1 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99);

2) Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягай 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку (п. З рішення від 03.06.1999 р. № 5- рп/99).

Відповідно до частини 1 статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Враховуючи те, що відповідно до пп. 1 п. 1ст. З Закону № 2011-XII дія цього закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, суд погоджується з позицією позивача, відносно того, що в межах цих правовідносин відповідач, в першу чергу, повинен виходити з тлумачення поняття "члена сім`ї" у більш широкому розумінні, а не обмежуватися лише положеннями п. 6 ст. 18 Закону № 2011-XII.

При цьому, суд враховує докази, які надані позивачем до матеріалів справи, які підтверджують, що батьки ОСОБА_3 перебували на утриманні померлого сина. Так, матеріалами справи підтвердюжується, що на момент смерті ОСОБА_3 позивачі були зареєстровані разом з загиблим сином в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Підопригорівської сільської ради. Заробітна плата позивачів на момент за останніх пів року, що передували смерті сина становила не більше 4500 грн. на двох, в той же час заробітна плата ОСОБА_3 за зазначений період складала в середньому більше 25000 грн., що підтверджується довідками про заробітну плату позивачів та ОСОБА_3 . Крім цього, позивачі вказують у пзовній заяві, що окрім фінансової допомоги, що ОСОБА_3 надавав в натуральній формі, він неодноразово перераховував кошти на банківську картку позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою банківської установи. У зимовий період половину всіх своїх доходів позивачі витрачають на оплату комунальних послуг, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Викладені обставини та зазначені докази підтверджують той факт, що матеріальна допомога сина була постійним джерелом для нормального життя Позивачів, зокрема і позивачки - ОСОБА_1 та відповідно підтверджує факт перебування позивачів на утриманні сина ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 20.05.2020 року, виданою Підопригорівською сільською радою, ОСОБА_3 на день його смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 , сім`я мала слідуючий склад: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_2 , брат - ОСОБА_4 , дитина під опікою - ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу "Ветеран військової служби", "Член сім`ї ветерана військової служби", "Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, яке оформлено Протоколом №18 від 30.08.2019р., не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним, а позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що в межах цієї справи відповідачем (Сумським обласним військовим комісаріатом) при вирішенні питання про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час військової служби та видачі посвідчення про пільги не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та як наслідок, відповідного рішення, з урахуванням цих обставин відповідачем не приймалося, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цій частині буде зобов`язання Сумського обласного військового комісаріату повторно розглянути заяву позивача - ОСОБА_1 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, відповідно, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по становленню статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця" про відмову у видачі посвідчення ОСОБА_1 , прийняте згідно з протоколом №18 від 30.08.2019.

Зобов`язати Сумський обласний військовий комісаріат (вул. Герасима Кондратьєва, 30, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 08269552) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення статусу "Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", видачу посвідчень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.10.2020.

Суддя О.М. Кунець