Рішення № 92391545, 22.10.2020, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5818/19

Номер провадження № 2/194/273/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Слободян Ю.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 22 грудня 2013 року укладено кредитний договір № 26259019409339 відповідно до якого видано кредит у сумі 10963,96 грн. 19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинолося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ», тобто ПАТ «ПУМБ» є правонаступником ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», та на баланс ПАТ «ПУМБ» передана заборгованість за кредитним договором. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, а тому станом на 06 червня 2019 року заборгованість за кредитним договором складає 39052,37 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 5444,84 грн., заборгованість за процентами - 5519,12 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн., штрафні санкції - 28088,41 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року станом на 06 червня 2019 року у розмірі 39052,37 грн., та судовий збір.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, оскільки з відповідача за виконавчим написом нотаріуса від 30 листопада 2018 року № 11697 вже стягуються кошти за договором карткового рахунку № НОМЕР_1 від 22 грудня 2013 року у розмірі 15330,00 грн. Інших кредитних договорів з ПАТ «Банк Ренесанес Капітал», правонаступником якого є позивач ПАТ «ПУМБ» відповідач не укладала. Зазначені кошти утримуються роботодавцем відповідача ФОП ОСОБА_2 . Зазначає, що виконавчий напис нотаріуса було видано 30 листопада 2018 року, а позовну заяву позивач подав у 2019 році з розрахунком заборгованості станом на 06 червня 2019 року без врахування вже сплачених відповідачем сум, які стягувалися за виконавчим написом нотаріуса. Отже, у позовній заяві відсутній доказ наявності заборгованості за кредитним договором з урахуванням наявного виконавчого напису нотаріуса та вже стягнутих з відповідача сум.

Представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача та просив позов задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Представник відповідача надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, просила в задоволенні позову відмовити з наведених у відзиві на позовну заяву підстав.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 22 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» було укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_1 з лімітом овердрафту 1000 грн. строк користування 24 місяці, зі сплатою відсотків за користуванням овердрафтом 36% річних та договір страхування. В п. 5.3 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, зазначено, що за повне або часткове прострочення виконання грошових зобов`язань за договором карткового рахунку клієнт оплачує банку штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,49% від простроченої суми за кожен день затримки виконання.

Згідно до Статуту АТ «ПУМБ», погодженого Національним Банком України 07 грудня 2018 року, ПАТ «ПУМБ» є правонаступником ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

ПАТ «ПУМБ» за вих. № 878 від 21 вересня 2018 року направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій зазначив, що ПАТ «ПУМБ» є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Банк ренесанс капітал», та станом на 21 вересня 2018 року у ОСОБА_1 існує заборгованість перед банком у розмірі 10991,66 грн., а тому вимагає погасити заборгованість по кредитному договору до 28 вересня 2018 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року, ОСОБА_1 станом на 06 червня 2019 року має заборгованість по кредиту у розмірі 39052,37 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5444,84 грн., простроченої заборгованості за комісією - 0,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 5357,69 грн., строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн., строкової заборгованості за комісією - 0,00 грн., строкової заборгованості за процентами - 161,43 грн., неустойки за порушення зобов`язань по кредиту - 28088,41 грн. З даного розрахунку не вбачається за який саме період виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно Виконавчого напису, вчиненого 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., звернено стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року, укладеним між нею та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав і обов`язків є ПАТ «ПУМБ», заборгованості за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року в сумі 14900,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5500,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 5659,82 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн., строкова заборгованість за процентами - 162,74 грн., неустойка за порушення зобов`язання по кредиту становить - 3577,44 грн. За вчинення виконавчого напису 430,00 грн. Загальна суму, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 складає 15330,00 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі під № 11697.

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58134292 від 21 січня 2019 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л., вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 11697 виданого 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 15330,00 грн.

З Інформації щодо оплат за кредитними договорами, наданої філією ПУМБ в м. Київ, що діє від імені ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_1 станом на 15 квітня 2015 року достроково погасила кредитний договір № 85019409339 від 22 грудня 2013 року, залишився непогашений кредитний договір № 26259019409339.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_2 від 10 липня 2020 року вих. №1, на виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. від 21 січня 2019 року про відкриття ВП № 58134292 із заробітної плати ОСОБА_1 утримуються кошти у сумі 754,00 грн. до повного погашення боргу.

З квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що ФОП ОСОБА_2 на користь отримувача ОСОБА_3 перераховувалися за виконавчим провадженням по виконавчому напису нотаріуса № 11694 від 30 листопада 2018 року, де боржником є ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі по 754,00 грн., а саме: 01 жовтня 2019 року, 13 листопада 2019 року, 02 грудня 2019 року, 16 січня 2020 року, 10 лютого 2020 року.

Ухвалою Подільського районного суду м. Київ від 15 вересня 2020 року за заявою позивача закрито провадження у справі № 185/3193/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначена ухвала суду набрала законної сили 15 вересня 2020 року.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1,2,4 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з письмової вимоги (повідомлення) ПАТ «ПУМБ» від 21 вересня 2018 року станом на 21 вересня 2018 року у ОСОБА_1 існує заборгованість перед банком у розмірі 10991,66 грн.

Як вбачається з Виконавчого напису, вчиненого 30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., з ОСОБА_1 звернено стягнення заборгованості за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року, за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року в сумі 14900,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5500,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 5659,82 грн., строкова заборгованість за процентами - 162,74 грн., неустойка за порушення зобов`язання по кредиту становить - 3577,44 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року, ОСОБА_1 станом на 06 червня 2019 року має заборгованість по кредиту у розмірі 39052,37 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5444,84 грн., простроченої заборгованості за процентами - 5357,69 грн., строкової заборгованості за процентами - 161,43 грн., неустойки за порушення зобов`язань по кредиту - 28088,41 грн.

Натомість, з даного розрахунку не вбачається за який саме період виникла заборгованість за зазначеним кредитним договором.

Також, в матеріалах справи маються квитанції, надані відповідачем, щодо перерахування ФОП ОСОБА_2 грошових коштів 10 червня 2019 року на суму 754,00 грн., 14 серпня 2019 року на суму 754,00 грн., 15 липня 2019 року на суму 754,00 грн., 07 травня 2019 року на суму 754,00 грн., 10 червня 2019 року на суму 754,00 грн., 10 вересня 2019 року на суму 754,00 грн., 09 квітня 2019 року на суму 376,00 грн., 24 квітня 2019 року на суму 377,00 грн., 24 квітня 2019 року на суму 377,00 грн., без зазначення даних, що це сплата саме по кредитному договору 26259019409339 від 22 грудня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав суду відповідь на відзив, а в позовній заяві відсутній жодний доказ того, що наявна заборгованість за кредитним договором виникла з урахуванням наявного виконавчого напису.

В правовій позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 755/21137/15-ц, зазначено, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення доведених позовних вимог та/або відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з видачею виконавчого напису нотаріуса 13 листопада 2018 року зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 625 ЦК України у кредитних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 758/7022/15-ц.

Із виконавчого напису нотаріуса від 30 листопада 2018 року вбачається, що ПАТ «ПУМБ» використав своє право шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, та достроково стягнув заборгованість за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року, за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2018 року в сумі 14900,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5500,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 5659,82 грн., строкова заборгованість за процентами - 162,74 грн., неустойка за порушення зобов`язання по кредиту становить - 3577,44 грн.

Натомість, в позовній заяві відсутній жодний доказ того, що наявна заборгованість за кредитним договором виникла з урахуванням наявного виконавчого напису та з урахуванням сплачених коштів, які утримувалися із заробітної плати ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 , зазначених в довідки ФОП ОСОБА_2 від 10 липня 2020 року вих. №1.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності станом на 06 червня 2019 року у позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами та штрафними санкціями є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 758/7022/15-ц.

Крім того, оскільки ПАТ «ПУМБ» вже реалізувало своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором № 26259019409339 від 22 грудня 2013 року шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, повторне стягнення зазначених складових кредитної заборгованості, а саме суми основної заборгованості, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій,нарахованих у межах строку кредитування, суперечитиме вимогам статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Щодо процентів за користування кредитом, нарахованих після вчинення виконавчого напису нотаріуса та до моменту звернення до суду з позовом у справі, суд приходить до наступного.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зазначене вище вказує на те, що позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чим було змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором, та, відповідно, нараховувати на ці проценти неустойку та інші види компенсаційних виплат, передбачених кредитним договором, тобто позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак з такими позовними вимогами банк до суду не звертався.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 666/5744/15-ц.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою АТ «ПУМБ» в задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 19, 49, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 256, 280, 281ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін