Рішення № 92380805, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/7211/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23 березня 2020 року №81к,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора та просить визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 23 березня 2020 року №81к, яким скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора Чумака В.В. від 06 березня 2020 року №80к про призначення ОСОБА_1 прокурором міста Києва.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №217к та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року. Цим же рішенням суду зобов`язано Офіс Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

На виконання зазначеного рішення суду в частині, що підлягає негайному виконанню наказом Генерального прокурора від 04 березня 2020 року №72к скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 березня 2015 року №217к про звільнення позивача з посади прокурора міста Києва, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 24 березня 2015 року. Іншим наказом Генерального прокурора від 04 березня 2020 року №73к припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва у зв`язку з закінченням строку перебування на адміністративній посаді за пунктом 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру з 25 червня 2019 року.

Надалі, на підставі рішення Ради прокурорів України від 05 березня 2020 року наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора Чумака В.В. від 06 березня 2020 року №80к позивача призначено на посаду прокурора міста Києва з 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків та виконував їх упродовж трьох тижнів. Проте, оскаржуваним наказом відповідача від 23 березня 2020 року №81к скасовано наказ в.о. Генерального прокурора від 06 березня 2020 року №80к як такий, що виданий без дотримання вимог частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади», та фактично звільнено позивача з адміністративної посади прокурора міста Києва.

Посилаючись на те, що оскаржуваний наказ є очевидно протиправним, прийнятим без дотримання передбаченої процедури, не на підставі та не у межах повноважень, не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду та просить його задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/7211/20, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у визначений судом строк, отримати позовні матеріали безпосередньо в приміщенні суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідачем 05 травня 2020 року подано відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення проти позовних вимог, зазначається, що судове рішення стосовно поновлення позивача на посаді оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з чим на думку відповідача в частині, що не стосується негайного виконання рішення суду першої інстанції не набрало законної сили. В іншій частині, зокрема, яка стосується негайного виконання, судове рішення виконано, позивача поновлено на посаді з 23 березня 2015 року відповідно до наказу Генерального прокурора від 04 березня 2020 року №72к.

Водночас, у зв`язку із закінченням строку повноважень іншим наказом відповідача №73к від 04 березня 2020 року припинено повноваження позивача на посаді прокурора міста Києва.

Подальші обставини та події за твердженнями відповідача вже не стосуються обставин його звільнення у 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про очищення влади», оскільки ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора з 06 березня 2020 року наказом №80к відповідно до рішення Ради прокурорів та скасовано зазначений наказ з підстав допущення порушень вимог чинного законодавства при його виданні. Зокрема, відповідач стверджує, що на момент видання наказу №80к від 06 березня 2020 року про призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора міста Києва у Реєстрі осіб, на яких поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про очищення влади», містилися відомості як про особу, на яку поширюються обмеження, передбачені частинами третьою та четвертою статті 1 зазначеного Закону, що виключало його призначення на адміністративну посаду.

Посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем 12 травня 2020 року подано відповідь на відзив, у якій підтримано первинну позицію щодо позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Орленка А. про розгляд справи у відкритому судовому засіданні із запереченнями проти розгляду справи №640/7211/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Наказом Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №217к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора міста Києва у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу Законів про працю України, на підставі положень Закону України «Про очищення влади».

Не погодившись із підставами звільнення, позивач оскаржив зазначений наказ про звільнення до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №217к, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року, стягнуто з прокуратури міста Києва суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язано Офіс Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Зокрема, серед іншого допущено до негайного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині поновлення позивача на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року.

На виконання зазначеного рішення суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 відповідачем видано наказ від 04 березня 2020 року №72к, відповідно до якого скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23 березня 2015 року №217к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора міста Києва та поновлено його на вказаній посаді з 24 березня 2015 року.

Як зазначає представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 29 квітня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, розгляд апеляційної скарги триває, що підтверджується також відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судом встановлено також, що наказом Генерального прокурора від 04 березня 2020 року №73к припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді (за пунктом 1 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру») з 25 червня 2019 року.

В зазначеній частині обставин суд погоджується з тими доводами відповідача, що судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 в частині, яка підлягала негайному виконанню, фактично виконано відповідачем шляхом видання наказу від 04 березня 2020 року №72к, а подальші обставини призначення позивача на посаду прокурора міста Києва вже не мають відношення до виконання зазначеного судового рішення.

Так, на підставі рішення Ради прокурорів України від 05 березня 2020 року наказом виконуючого обов`язки Генерального прокурора Чумака В.В. від 06 березня 2020 року №80к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора міста Києва з 06 березня 2020 року.

Проте, наказом Генерального прокурора від 23 березня 2020 року №81к скасовано наказ виконуючого обов`язки Генерального прокурора Чумака В.В. від 06 березня 2020 року №80к як такий, що виданий без дотримання вимог частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Як стверджує відповідач, і такі твердження підтверджуються матеріалами справи, 06 березня 2020 року виконуючим обов`язки Генерального прокурора направлено до Міністерства юстиції України листа з приводу вирішення питання щодо виключення відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» з відповідного Реєстру.

У відповідь Міністерство юстиції України 20 березня 2020 року повідомило, що вилучення таких відомостей стосовно ОСОБА_1 з Реєстру можливе лише у разі надходження відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідач стверджує, що скасовуючи наказ від 06 березня 2020 року №80к щодо призначення ОСОБА_1 прокурором міста Києва на підставі рішення Ради прокурорів України, Генеральний прокурор приймала до уваги ті обставини, що на день його видання на веб-сайті Міністерства юстиції України у відповідному Реєстрі містилися відомості про ОСОБА_1 , як про особу, на яку поширюються обмеження, передбачені частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Отже, призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора міста Києва за умови його перебування у Реєстрі осіб, на яких поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про очищення влади», грубо порушували вимоги цього Закону, тому відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України Генеральним прокурором усунуто таке порушення шляхом скасування наказу, виданого з порушенням Закону.

Також відповідач стверджує, що до позивача не застосовувалися повторно заборони, передбачені частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», а оскаржуваний наказ прийнято у зв`язку з триваючою дією заборони, передбаченої зазначеним Законом та запровадженої щодо позивача у 2015 році процедури люстрації строком на 10 років. Окрім іншого відповідач зазначає, що Генеральним прокурором не приймалося рішень про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури, після прийняття оскаржуваного наказу позивач залишився працювати на посаді прокурора прокуратури міста Києва, тому його право на труд не порушено.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з тих міркувань та тверджень позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Зокрема, суд оцінює ті твердження позивача, що при виданні оскаржуваного наказу відповідачем порушені положення Конституції України щодо обов`язковості судових рішень та фактично повторно звільнено його з посади із застосуванням підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 в частині поновлення позивача на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць, тобто в частині, яка допущена судом до негайного виконання, відповідачем виконано шляхом видання наказу Генерального прокурора від 04 березня 2020 року №72к про скасування наказу Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №217к та поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Києва з 24 березня 2015 року.

Також, зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі №804/5496/15 оскаржено відповідачем до Третього апеляційного адміністративного суду, тому в частині, що не потребує негайного виконання, рішення суду першої інстанції законної сили не набрало.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем положень Конституції України щодо обов`язковості судових рішень свого підтвердження під час розгляду не знайшли та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Також не знайшли підтвердження доводи позивача щодо повторного застосування до нього заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», оскільки підставою для видання оскаржуваного наказу від 23 березня 2020 року №81к стало не повторне застосування таких заборон, а наявність у Реєстрі осіб, на яких поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про очищення влади», відомостей стосовно ОСОБА_1 , як особи, на яку розповсюджуються визначені заборони.

При цьому, за умов відсутності такого, що набрало законної сили, рішення суду, яке б давало підстави для виключення відомостей стосовно ОСОБА_1 з Реєстру, відповідач виходив з того, що визначені Законом України «Про очищення влади» заборони є чинними стосовно позивача, що виключає можливість його призначення на посаду прокурора міста Києва.

Також суд не оцінює правовідносини, які склалися між Офісом Генерального прокурора та Міністерством юстиції України з приводу виключення відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», оскільки такі правовідносини не входять до предмету розгляду у даній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України.

Оскільки призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора міста Києва відбулося всупереч прямим вимогам Закону України «Про очищення влади», без урахування актуальної інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», Генеральним прокурором усунуто таке порушення шляхом скасування наказу про призначення його на посаду.

При цьому, фактичного звільнення позивача з органів прокуратури не відбулося, оскільки він залишився працювати на посаді прокурора прокуратури міста Києва.

Згідно з положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, виходячи з тих обґрунтувань, на які посилається позивач як на підстави позову, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23 березня 2020 року №81к - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: Офіс Генерального прокурора, адреса: 01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, тел. 0445801020.

Суддя В.І. Келеберда