Рішення № 92378348, 21.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 280/4033/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945)

про скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

1) від 10.10.2018 №0000123-4907-0827, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 4 402,99 грн.;

2) від 03.10.2018 № 0022330-4907-0827, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 36035,20 грн.;

3) від 14.05.2019 №0015043-4907-0827, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 62 887,05 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 22.07.2016 він набув право власності на об`єкт нежитлової нерухомості - навіс, для якого органом місцевого самоврядування передбачено ставку податку 0,01%. Натомість, при визначення податкового зобов`язання контролюючий орган протиправно застосував ставку податку 1%, у зв`язку з чим податкове зобов`язання визначено протиправно. Просить позов задовольнити.

16.07.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№32519), за змістом якого позов не визнає, та зазначає, що ставка податку 1% застосована як до об`єкта нерухомого майна виду «нежитлові будівлі» за даними в АІС «Податковий блок» підсистеми «Реєстрація ПП. Об`єкти нерухомого майна» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено підготовче засідання на 10.08.2020.

10.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№36222). у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що об`єкт нерухомості знаходиться на орендованій земельній ділянці, яка має сільськогосподарське призначення, і саме з цією метою використовується нерухомість, розташована на ній.

Ухвалою суду від 10.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 30.09.2020.

30.09.2020 у підготовчому засіданні представником відповідача надано додаткові докази по справі, а саме: розрахунок податкового зобов`язання з урахуванням ставки 0,01%, зазначено, що при винесенні оскаржуваних рішень контролюючий орган не мав інформації про вид об`єкта нерухомого майна - навіс, а мав лише загальну інформацію проте, що даний об`єкт є об`єктом нежитлової нерухомості, у зв`язку з чим не був обізнаний про наявність підстав для застосування пільгової ставки, а позивач із заявою про проведення звірки в порядку, визначеному Податковим кодексом України не звертався. Ухвалою суду від 30.09.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.10.2020.

Ухвалою суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження у зв`язку зі зверненням всіх учасників справи з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

03.10.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області) винесене податкове повідомлення-рішення № 0022330-4907-0827, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 36035,20 грн. (а.с.9).

Крім того, 10.10.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області) винесене податкове повідомлення-рішення №0000123-4907-0827, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 4 402,99 грн. (а.с.9 зворотний бік).

Крім того, 14.05.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Запорізькій області) винесене податкове повідомлення-рішення №0015043-4907-0827, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 62 887,05 грн.

Податкове зобов`язання визначено щодо нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А, - навіс для зберігання техніки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 983716823221, яке набуто позивачем у власність на підставі Договору купівлі-продажу від 22.07.2016 (а.с.20-22).

Позивач вважає, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України таке майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується позивачем у зв`язку з сільгоспвиробництвом. Крім того, позивач зазначає, що при розрахунку податкового зобов`язання контролюючим органом не враховано, що відповідно до рішення органу місцевого самоврядування для таких об`єктів нерухомого майна, як навіси, встановлено податок у пільговому розмірі, у зв`язку з чим має застосовуватись інша знижена ставка податку.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з вищенаведених підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з пунктом 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимог, позивач зазначає, що належний йому на праві власності об`єкт нерухомості знаходиться на орендованій земельній ділянці, яка має сільськогосподарське призначення, тобто саме для сільськогосподарського виробництва і відповідно розміщення сільськогосподарської техніки була отримана в оренду ділянка і саме з цією метою використовується і нерухомість, розташована на ній.

Суд зазначає, що наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності (в тому числі: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.п будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші), наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що нерухоме майно нежитлова будівля літ. А, - навіс для зберігання техніки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 983716823221, є будівлею, спорудою, віднесеною до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а також доказів того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність доводів позивача стосовно того, що нерухоме майно - нежитлова будівля літ. А, - навіс для зберігання техніки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 983716823221, не є об`єктом оподаткування відповідно норм Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: 12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; 12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; 12.4.3. прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 28.01.2016 №1 затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Степненської сільської ради Запорізького району, яким, крім іншого, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості з 01.01.2016 (додаток 3) (загальнодоступний електронний ресурс: http://stepne.rada.org.ua/podatok-2016-13-10-11-28-09-2020/).

Відповідно до зазначеного рішення для господарських (присадибних) будівель, таких як допоміжні (нежитлові) приміщення (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо), встановлено ставку податку на рівні 0,01 відсотки мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Крім того, Рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 25.01.2017 №1 затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Степненської сільської ради Запорізького району, яким, крім іншого, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості з 01.01.2017 (додаток 3) (а.с.32-35).

Відповідно до зазначеного рішення для господарських (присадибних) будівель, таких як допоміжні (нежитлові) приміщення (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо), встановлено ставку податку на рівні 0,01 відсотки мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Крім того, Рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 21.07.2017 №7 затверджено Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Степненської сільської ради Запорізького району, яким, крім іншого, встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості з 01.01.2018 (додаток 3) (а.с.27-31)

Відповідно до зазначеного рішення для господарських (присадибних) будівель, таких як допоміжні (нежитлові) приміщення (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо), встановлено ставку податку на рівні 0,01 відсотки мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нерухоме майно нежитлова будівля літ. А, - навіс для зберігання техніки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 983716823221, який належить позивачу, підлягає оподаткуванню за ставкою 0,01 відсотки мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, однак відповідачем при розрахунку податкового зобов`язання в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях застосовано ставку податку на рівні 1%, що є протиправним.

Під час судового розгляду відповідач погодився із тим, що до нерухомого майна нежитлова будівля літ. А, - навіс для зберігання техніки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 983716823221, яке належить позивачу, підлягає застосуванню пільгова ставка податку у розмірі 0,01 відсотки мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та надав відповідні розрахунки сум податку:

за 2016 рік податкове зобов`язання складає 77,16 грн, яке обчислено наступним чином: 1 126,10 м.кв. загальна площа об`єкту оподаткування х 0,137 грн ставка податку (1378 грн розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 01.01.2016, х 0,01% = 0,137 грн) х 6 місяців період володіння майном з дати державної реєстрації;

за 2017 рік податкове зобов`язання складає 360,35 грн, яке обчислено наступним чином: 1 126,10 м.кв. загальна площа об`єкту оподаткування х 0,320 грн ставка податку (3200 грн розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 01.01.2017, х 0,01% = 0,320 грн) х 12 місяців період володіння;

за 2018 рік податкове зобов`язання складає 418,91 грн, яке обчислено наступним чином: 1 126,10 м.кв. загальна площа об`єкту оподаткування х 0,372 грн ставка податку (3723 грн розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 01.01.2018, х 0,01% = 0,372 грн) х 12 місяців період володіння майном.

Суд перевірив надані відповідачем розрахунки та встановив їх відповідність вимогам Податкового кодексу України та рішенням органу місцевого самоврядування про визначення ставки податку.

Таким чином, зі встановлених обставин справи вбачається, що податковим органом при визначені суми податкового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями була неправильно застосована ставка податку та, відповідно, невірно обчислено належне до сплати податкове зобов`язання, що свідчить про часткову протиправність таких податкових повідомлень-рішень, а саме: податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0000123-4907-0827 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 4 325,83 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03.10.2018 № 0022330-4907-0827 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 35 674,85 грн.; податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0015043-4907-0827 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 62 468,14 грн., що є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1033,00 грн відповідно до квитанції №ПН1542117 від 16.06.2020.

Враховуючи часткове задоволення позову, сплачена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1024,74 грн.

До позовної заяви надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Відповідно до частин 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не заявлялось про намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим підстави для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 №0000123-4907-0827, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в розмірі 4 325,83 грн.(чотири тисячі триста двадцять п`ять гривень 83 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2018 № 0022330-4907-0827, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в розмірі 35 674,85 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 85 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0015043-4907-0827, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в розмірі 62 468,14 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 14 коп.).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1033,00 грн. (одна тисяча тридцять три гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Повне судове рішення складено 21.10.2020.

Суддя М.О. Семененко