Постанова № 9237206, 22.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 63/03-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. , Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: Ковкіна А.В. за довіреністю № 03/09 від 01.07.09 р.

відповідача: Угринюк Л.Я. за довіреністю б/н від 01.10.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків (вх. № 716 Х/3-9 від 09.03.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі № 63/03-10

за позовом Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «ВЕЛТА», м. Харків

до Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків

про стягнення 1 790,10 грн.,

встановила:

В січні 2010 р. Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія «ВЕЛТА», м. Харків (далі позивач, АТЗТ СК «ВЕЛТА») подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків (далі відповідач, ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський») 1 790,10 грн. збитків в порядку регресу, з яких: 1652,60 грн. сума виплаченого страхового відшкодування, 137,50 грн. сума витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. Позов обґрунтовано посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 1191 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

01.02.2010 р. та 16.02.2010 р. відповідачем до суду були подані клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі Товариства з додатковою відповідальністю «МСК».

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі № 63/03-10 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТДВ «МСК»відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»на користь Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта»1 652,60 грн. суми страхового відшкодування, 137,50 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків; до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки. Частиною 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач - ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»- не погодився з зазначеним рішенням, надіслав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТЗТ СК «Велта»відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правомірно було не залучено в якості співвідповідача ТДВ «МСК»при наявності її полісу цивільно-правової відповідальності у відповідача. Також суперечить обставинам справи висновок суду першої інстанції щодо стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи з ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський», в зв’язку з тим, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 84 від 24.03.2008 року віднесено до обов’язку страхувальника, а саме ТОВ «Паритет –Агро». Крім цього відповідач не погоджується з розміром завданого в результаті ДТП матеріального збитку, визначеним автотоварознавчим дослідженням № 07/2009 від 04.02.2009 р., в зв’язку з тим, що звіт дослідження спеціаліста-автотоварознавця є недопустимим доказом по справі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, відповіді на питання, що потребують спеціальних знань, визначаються виключно шляхом призначення судової експертизи. Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки; в зв’язку з цим відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували перерахування позивачем страхового відшкодування страхувальнику, а саме ТОВ «Паритет –Агро», та отримання страхового відшкодування зазначеною особою. В доповнення до апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»право на звернення саме з регресним позовом до страхувальника, у визначених законом випадках, має страховик за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який здійснив виплату страхового відшкодування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р. апеляційну скаргу ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський», м. Харків прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 12.04.2010 р., запропоновано позивачу надати на адресу суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Одночасно зроблено запит до Московського районного суду м. Харкова про надіслання до апеляційного господарського суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-523/09.

Вказана справа надійшла до Харківського апеляційного господарського суду 23.03.2010 р.

Позивачем 07.04.2010 р. надано відзив на апеляційну скаргу, де він просить рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі № 63/03-10 залишити без змін. Позивач зазначає, що між позивачем та ТДВ «МСК»відсутні будь-які правовідносини, які виникали внаслідок ДТП, що сталася 27.12.2009 р., залучення до участі у справі в якості належного відповідача ТДВ «МСК»є таким, що суперечить чинному законодавству. Щодо зауважень відповідача стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження розміру завданого збитку, позивач зазначає, що відповідачем жодних обґрунтованих заперечень або доказів того, що розмір матеріального збитку був визначений неправильно не надано. Також, на думку позивача, є безпідставним твердження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують отримання вигодонабувачем страхового відшкодування, тому, що позивачем в обґрунтування свого позову була надана належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 1252 від 12.10.2009 р. про перерахування 3305,19 грн. з розрахункового рахунку платника АТЗТ СК «ВЕЛТА»на користь отримувача ТОВ «Паритет –Агро»; підтвердженням того, що зазначена розрахункова операція була проведена банком є підпис уповноваженої особи банку та штамп Київського відділення № 8 АКБ «Укрсоцбанку»від 13.10.2009 р. у, що містяться у нижньому правовому куті зазначеного документу.

В судовому засіданні 12.04.2010 р. було оголошено перерву до 19.04.2010 р. для надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

В судове засідання 19.04.2010 р. з’явилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2008 р. між АТЗТ СК «ВЕЛТА»(Страховик) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет-Агро»(Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 84, серія ТР.

Відповідно до зазначеного договору АТЗТ СК «ВЕЛТА»застрахувало належний ТОВ «Паритет-Агро»легковий автомобіль моделі ЗАЗ ТF 699 Р державний номер АХ 8170 ВН, 2008 року випуску, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених договором страхування. Період страхування визначений в договорі з 31.03.2008 р. по 30.03.2009 р. Розмір страхової суми становить 96 000,00 грн. Вигодонабувачем зазначений - ТОВ «Паритет-Агро». (т.1 а.с.10-15)

27.12.2008 р. за участю легкового автомобіля моделі ЗАЗ ТF 699 Р, державний номер АХ 8170 ВН, 2008 року випуску належного ТОВ «Паритет-Агро»сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим наступив страховий випадок. Вказане підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-523/09, розглянутої Московським районним судом м. Харкова.

Відповідно до умов вищевказаного договору страхування, 29.12.2008 р. представник ТОВ «Паритет-Агро»повідомив АТЗТ СК «ВЕЛТА»про настання страхового випадку (повідомлення про страховий випадок № 221 7/1 від 29.12.2008 р. –т.1 а.с.19)

05.01.2009 року представник АТЗТ СК «ВЕЛТА»у присутності представника страхувальника ТОВ «Паритет-Агро»оглянув транспортний засіб, ЗАЗ ТF 699 Р державний номер АХ 8170 ВН, 2008 року випуску, ушкодженого при ДТП, в результаті якого були встановлені механічні ушкодження його деталей, вузлів і частин, про що складений відповідний акт огляду. (т.1 а.с. 20-24)

08.01.2009 р. АТЗТ СК «ВЕЛТА»звернулась до ТБ «Радар»з проханням провести автотоварознавче дослідження автомобіля ТF 699 Р державний номер АХ 8170 ВН, 2008 року випуску.

Згідно звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 07/2009 від 04.02.2009 р. розмір матеріальної шкоди, завданої зазначеному автомобілю, складає 4780,19 грн. (т.1 а.с.28-44)

Вартість автотоварознавчого дослідження склала 275,00 грн., яку АТЗТ СК «ВЕЛТА»сплатило платіжним дорученням № 152 від 05.02.2009 р. (т.1 а.с.27).

07.10.2009 р. ТОВ «Паритет-Агро»звернулося до АТЗТ СК «ВЕЛТА»з заявою (з відповідними додатками) про виплату страхового відшкодування за заподіяний в результаті ДТП матеріальний збиток. (т.1 а.с.46)

На підставі заяви і представлених документів, 07.10.2009 р. АТЗТ СК «ВЕЛТА»був складений і затверджений розрахунок суми страхового відшкодування, що склав 3305,19 грн. (т.1 а.с.47).

При розрахунку суми страхового відшкодування було взято до уваги розмір завданої шкоди –4780,19 грн., розмір франшизи за договором страхування –1200,00 грн., та витрати Страховика на експертне встановлення розміру матеріальної шкоди –275,00 грн.

09.10.2009 р. АТЗТ СК «ВЕЛТА»був складений страховий акт № 101 ТР, відповідно до висновку якого дану подію була визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхувальнику 3305,19 грн. (4780,19 грн. –1200,00 грн. –275,00 грн.) (т.1 а.с. 48-49).

На підставі вказаного страхового акту платіжним дорученням № 1252 від 12.10.2009 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Паритет-Агро»страхове відшкодування в розмірі 3 305,19 грн. (т.1 а.с.50).

В страховому акті № 101 ТР від 09.10.2009 р. зазначено про можливість пред’явлення регресного позову до володільця автомобіля ЗИЛ-5301 АО, держ. № 312-78-ХА.

Згідно Постанови Московського районного суду від 29.06.2009 р. визнана обопільна вина у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаП, водія Наріжного К.М., що керував транспортним засобом моделі ЗАЗ ТF 699 Р, державний номер АХ 8170 ВН і порушив п.14.6.(а) ПДР України та водія Чаговець М.М., що керував транспортним засобом моделі ЗІЛ 5301 АО, державний номер 312-78 ХА і порушив п.10.1. ПДР України. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно вказаної постанови, Чаговець Микола Миколайович працює водієм ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський». (т.1 а.с.45)

З огляду на те, що вина водіїв Наріжного К.М. та Чаговець М.М. у скоєнні ДТП обопільна, АТЗТ СК «ВЕЛТА»вважав, що має по відношенню до володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля ЗІЛ 5301 АО, державний номер 312-78 ХА право регресної вимоги в 50 %-му розмірі від суми виплаченого АТЗТ СК «ВЕЛТА»страхового відшкодування по даній страховій події, що становить 1652,60 грн. та витрат за проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 137,50 грн.

Як вже зазначалося, відповідний позов було подано в січні 2010 р.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підстави виникнення договірних зобов’язань вміщені в розділі ІІ та підрозділі 1 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.

Недоговірні зобов’язання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п’ятої ЦК України.

Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст.1172 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (Ст.1188 ЦК України).

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналізуючи зазначені вище положення цивільного законодавства та обставини справи в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача виникло зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеною небезпеки у відповідній частці, а право вимоги до позивача перейшло відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України.

Судова колегія вважає такими, що не ґрунтуються на законі, твердження відповідача про припинення зобов’язання з відшкодування шкоди на тих підставах, що встановлена вина обох учасників ДТП.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини в сфері страхування врегульовано Цивільним Кодексом України (глава 67 «Страхування») та законами України, серед яких базовим є Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», та профільні Закони про страхування, і зокрема, Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2008 р. між ТДВ «МСК»в особі начальника заступника Голови Ради Директорів –директора по страхуванню та перестрахуванню Харитонова С.О. (Страховик) та ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»в особі Голови Правління Руденко А.І. (Страхувальник) укладено Договір ГПО № 2467/08-04 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду життю, здоров’ю та майну третіх осіб заподіяну його наземними транспортними засобами, до яких згідно Додатку № 1 до вказаного Договору належить автомобіль ЗИЛ 5301 ЯО, державний номер 312-78 ХА. (т.1 а.с.62-68)

Згідно п.2.1. вказаного Договору об’єктом страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, шкоди, завданої життю, здоров’ю, майну потерпілих –третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.5 договору перелік транспортних засобів, у відношенні до яких діє даний договір, приведений у додатку № 1, який є невід’ємної частиною договору.

Страховик зобов’язується видати поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на кожний транспортний засіб, вказаний у додатку № 1 на протязі п’яти робочих днів від дня оплати Страхувальником страхового платежу (п. 4.4.3 Договору).

Відповідно до Полісу № ВВ/3558937 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахована цивільно-правова відповідальність ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський», а застрахованим транспортним засобом є ЗИЛ 5301 ЯО державний номер 31278 ХА.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або у тримання якого створює підвищену небезпеку.

З наданих відповідачем на вимогу судової колегії документів вбачається, що згідно Договору оренди автомобіля № 0/4 від 01.04.2008 р., укладеному між ВАТ «Караван»(Орендодавець) та ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський»(Орендар), Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування автомобільний автотранспорт, згідно переліку наведеному в Додатку № 1, в тому числі автомобіль ЗИЛ 5301 АО державний № 312-78 ХА.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Країна»до АТ «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення 4526,8 грн.) статтею 37.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

В разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»особами, зобов’язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

В даному випадку до АТЗТ СК «ВЕЛТА»в порядку ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України перейшло право вимоги, яке потерпіла особа (Наріжний К.М.) мала до заподіювача шкоди та страховика у відповідному розмірі згідно встановленої судом частці.

Крім того, відповідно до висловленої Верховним Судом України правової позиції (Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.06.2009 р.) ст.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Тобто виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, а й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом положень зазначеного Закону та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не заперечуючи проти того, що він є особою, відповідальною за завдані збитки, вважав, що відшкодувати збитки повинне ТДВ «МСК»в межах ліміту відповідальності, встановленого Полісом № ВВ/3558937 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застрахована цивільно-правова відповідальність ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський, а застрахованим транспортним засобом є ЗИЛ 5301 ЯО державний номер 31278 ХА.

Як встановлено дослідженими вище матеріалами справи, розмір фактичних витрат, в межах яких до позивача перейшло право вимог в порядку ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України повинен становити 1652,6 грн. ( 1790,10 грн. –137,5 грн.). 137,5 грн. не повинні враховуватися, оскільки згідно розрахунку суми страхового відшкодування витрати Страховика на експертне дослідженні в розмірі 275,00 грн. були утримані ним з належної до виплати страхувальнику суми страхового відшкодування (т.1 а.с.47).

Щодо визначення правової природи заявленої до стягнення суми, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення 1790,90 грн., позивач послався, крім ст.993 ЦУК України та ст.27 Закону України «Про страхування», також і на ст.1191 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З цим погодився і господарський суд першої інстанції, який послався у мотивувальній частині рішення від 17.02.10 р. на ч.1 ст.1191 ЦК України.

Судова зазначає, що в даному випадку має місце суброгація –один із видів уступки права, який полягає у тому, що до нового кредитора (суброганта), який реально виконав зобов’язання у вигляді сплати грошей або іншого фактичного виконання, переходять права вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки. Суброгація виникає виключно в силу закону. Найбільш поширеним є застосування суброгації в сфері страхування –ст.993 ЦК України. (Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відп. ред. Я.М. Шевченко. –К.: Ін Юре, 2009 –стор.812).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку, про те, що відповідно до приписів ст.993 ЦК України, Законів України «Про страхування»та «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою зобов’язаною в даному випадку відшкодувати в порядку, передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»суму сплаченого позивачем страхового відшкодування, за існування відносин, пов’язаних з обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів –є страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність учасника ДТП, діями якого в тому числі завдано матеріальну шкоду - в межах ліміту відповідальності, встановленого договором страхування.

В іншому б випадку стягнення сум страхового відшкодування безпосередньо з страхувальника за умови його незгоди з цим суперечило б задекларованій Законом України «Про страхування»меті створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб».

Разом з тим, заподіювач шкоди в силу ст.ст.1166,1194 ЦК України не звільняється від обов’язку відшкодувати потерпілому завданому шкоду в повному обсязі в разі недостатності страхової виплати (зокрема, в розмірі утриманої при виплаті страхового відшкодування франшизи).

Щодо клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача ТДВ «МСК», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідні клопотання відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції судом були відхилені.

Згідно ч.2 ст.99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України. Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст.24 ГПК України права залучити до участі у справі іншого відповідача.

Отже, суд апеляційної інстанції має право, але не зобов’язаний, за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосується його прав та обов’язків.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач не позбавлений права захистити свої права шляхом подання окремого позову до особи, яка не була залучена до участі у справі.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. підлягає скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.11, 979-999, 1166-1208 ЦК України, ст.ст.1, 8, 16, 17 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 23, 24, 25, 35 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хлібозавод «Салтівський», м. Харків –задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2010 р. по справі 63/03-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу Страхова компанія «Велта»(61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084, п/р № 26506820008300 в Київському відділені ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Харків, МФО 351016) на користь Закритого акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський»(61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 1, код ЄДРПОУ 31340536, р/р № 2600801315173 в АКБ «Базис»м. Харків, МФО 351760) 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Судді Афанасьєв В.В.

Шевель О. В.