Ухвала суду № 92363611, 16.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2020 Справа №607/10857/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,

у присутності учасників судового процесу:

представника заявника боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

приватного виконавця Мелиха А.І.

представника стягувача АТ «Універсал банк» Багрія Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про оцінку майна у зведеному виконавчому провадженні ВП № 59603536 та постанову від 28 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, –

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича (далі - виконавець) у зведеному виконавчому провадженні ВП №59603536, яке об`єднує ВП №59596455 і ВП №59596801, у якій просив визнати неправомірними дії виконавця про оцінку майна боржника – нежитлового торгово-офісного приміщення, загальною площею 58,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати постанову від 28.11.2019р. ВП №59596455 про призначення суб`єкта оціночної діяльності та визнати недостовірним звіт про оцінку нерухомого майна – торгово-офісного приміщення загальною площею 58,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 13, вартістю 1065789 грн., яке належить на праві власності ОСОБА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-експерт». В подальшому заявник уточнив вимоги скарги щодо визнання недостовірним звіту та просив визнати недійсною оцінку вищевказаного нерухомого майна. Решту вимог залишив без змін. Обгрунтовував скаргу тим, що винесенню виконавцем оскаржуваної постанови передувала постанова про арешт майна боржника від 27.11.2019р., а тому виконавцем порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не дотриманий 10-денний строк, передбачений для досягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості майна. Також виконавцем порушено принцип законності, оскільки резолютивна частина виконавчого документа в оскаржуваній постанові викладена не в точній відповідності із виконавчим документом, що ставить під сумнів її дійсність. Щодо проведення самої оцінки, то оцінювач ознайомився з оскаржуваною постановою лише 02.12.2019р. та договір виконавця з оцінювачем укладено також 02.12.2019р., а у висновку зазначено, що об`єкт був оглянутий оцінювачем 27.11.2019р., тобто коли підстави для такого огляду були відсутні, і це суперечить вимогам п. 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Також у звіті оцінювач зазначив орієнтовний рік побудови приміщення 1950 р. при тому, що в технічній документації зазначений точний рік побудови будівлі – 1890 та роки проведення її реконструкції – 1930 та 1965. Звіт містить необґрунтовані твердження про незадовільний стан будівлі, розмір поправки на торг 20% замість 17%, визначення стану, типу та якості оздоблення як задовільного та внаслідок цього заниження коефіцієнта на 15%. Для визначення оцінки застосовано лише порівняльних підхід, що не відповідає п. п. 35 – 38 Національного стандарту № 1. На підставі зазначеного скаржник вважає, що вказані недоліки вплинули на визначення вартості його майна та заниження ціни, що призвело до порушення його прав.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав із викладених мотивів та просив вимоги скарги задовольнити.

Виконавець у судовому засіданні пояснив, що вважає скаргу безпідставною, підтримавши мотиви, викладені в письмовому відзиві на скаргу, які зводяться до того, що 28.11.2020р. від стягувача надійшла заява про відсутність досягнення згоди щодо вартості майна, опис якого проведено відповідно до постанови про арешт майна боржника від 27.11.2020р., тому 28.11.2020р. ним було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для надання висновку про вартість описаного майна. Відтак, вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», не порушено, оскільки передбачений нею 10-денний строк для досягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості майна є граничним строком для досягнення такої згоди, а з огляду на заяву стягувача від 28.11.2020р. такої згоди досягнено не було. Щодо порушення принципу законності при винесенні оскаржуваної постанови, вважає такі доводи скаржника цілком безпідставними з огляду на те, що сума судового збору стягнута з боржника рівно в тому ж розмірі, як зазначено у виконавчому документі, тому помилкове вказання в оскаржуваній постанові слова солідарно замість порівну на виконання не вплинуло. Загальна сума стягнення також зазначена в повній відповідності до резолютивної частини виконавчого документа, виконавчий документ виконаний, виконавче провадження закінчене, а тому ніякі права заявника не порушені. Щодо проведення самої оцінки, то 07.02.2020р. на адресу виконавця надійшов звіт про оцінку нерухомого майна – торгово-офісного приміщення загальною площею 58,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-експерт», згідно з яким вартість майна визначена в розмірі 1065789 грн. Пізніше виконавець із власної ініціативи замовив рецензію на цей звіт, відповідно до якої звіт у цілому відповідає вимогам нормативно правових актів, а його незначні недоліки не вплинули на достовірність оцінки. Натомість, скаржник правом звернутися з клопотанням про рецензування звіту не скористався, що відповідно до практики Верховного Суду, зокрема постанов від 06.12.2018р. у справі № 710/1281/17, від 28.08.2019р у справі № 916/801/18, від 22.05.2019р. у справі № 344/17186/18, від 28.01.2019р. у справі № 135/1053/18, свідчить про безпідставність вимог скарги. Звіт, на який скаржник посилається як на підставу заниження вартості майна в оспорюваному звіті, отримав негативну рецензію, а тому не може братися судом до уваги.

Представник стягувача в судовому засіданні пояснив, що вважає скаргу безпідставною, підтримав письмові пояснення, в яких зазначено про те, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна та постанова призначення суб`єкта оціночної діяльності відповідали вимогам закону, ніяких порушень допущено не було, звіт про оцінку майна виконаний правильно, а доводи скаржника є надуманими та жодними доказами не підтверджені.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2017 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 27170 (двадцять сім тисяч сто сімдесят) доларів США 73 центи заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18 квітня 2007 року, з яких: 24861,79 доларів США – сума кредиту, що стягується достроково, 560 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом, 1715,47 доларів США – прострочена заборгованість за відсотками. Стягнуто порівну з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 10731,05 гривень понесеного судового збору – по 5365 (п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 53 копійки з кожного.

07 квітня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/10857/16-ц, боржником у якому зазначений ОСОБА_1 , стягувачем – Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», резолютивна частина рішення – «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 27170 (двадцять сім тисяч сто сімдесят) доларів США 73 центи заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18 квітня 2007 року, з яких: 24861,79 доларів США – сума кредиту, що стягується достроково, 560 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом, 1715,47 доларів США – прострочена заборгованість за відсотками. Стягнути порівну з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 10731,05 гривень понесеного судового збору – по 5365 (п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 53 копійки з кожного».

Як убачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2019 року ВП №59596455, приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом Анатолієм Івановичем розглянута заява про примусове виконання виконавчого листа № 607/10857/16-ц, виданого 07 квітня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27170,73 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18 квітня 2007 року, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 10731,05 грн. судового збору – по 5365,53 грн. з кожного», боржник – ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Універсал Банк» та постановлено відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 607/10857/16-ц, виданого 07 квітня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27170,73 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18 квітня 2007 року, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 10731,05 грн. судового збору – по 5365,53 грн. з кожного».

Також, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2019 року ВП №59596801 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом Анатолієм Івановичем розглянута заява про примусове виконання виконавчого листа № 607/3736/18, виданого 13 грудня 2018 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 2923,50 доларів США заборгованості, що еквівалентно 82208,82 грн. по курсу НБУ на 01.11.2018 рік та сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн.», боржник – ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство «Універсал Банк» та постановлено відкрити виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановою виконавця від 19.07.2019р. зазначені виконавчі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження № 59603536.

Постановою виконавця від 19.07.2019 р. ВП № 59596455 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1

27.11.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом Анатолієм Івановичем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів боржника) ВП № 59596455, згідно з якою описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , а саме торгово-офісні приміщення, загальною площею 58,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28.11.2019р. АТ «Універсал банк» звернувся до виконавця з заявою, в якій зазначив, що між ним та боржником ОСОБА_1 неодноразово проводились переговори щодо досягнення згоди про вартість майна, однак такої згоди не досягнуто, у зв`язку з чим стягувач просив призначити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для проведення оціночних робіт.

28.11.2019р. виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до вказаної постанови виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/10857/16-ц, виданого 07 квітня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27170,73 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11/127-К від 18 квітня 2007 року, та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «Універсал Банк» 10731,05 грн. судового збору – по 5365,53 грн. з кожного» встановлено, що оцінка описаного майна потребує спеціальних знань та здійснюється суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання, у зв`язку з чим постановлено призначити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Захід-експерт», якому надати висновок з питань встановлення торгово-офісних приміщень, загальною площею 58,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої реалізації на електронних торгах, та звіт. Попередити суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Захід-експерт» в особі ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність. Постанова містить зазначення дати ознайомлення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Захід-експерт» в особі Гайдамахи Ігоря Мирославовича з цією постановою – 02.12.2019р.

02.12.2019р. між виконавцем та ТОВ «Захід-експерт» в особі Гайдамахи Ігоря Мирославовича укладено договір 02/12-3 на проведення незалежної оцінки майна.

03.01.2020р. ТОВ «Захід-експерт» за підписом директора ОСОБА_4 складено звіт про оцінку майна – торгово-офісного приміщення, що належить ОСОБА_1 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , із висновком про вартість цього майна, яка визначена в розмірі 1065789 грн.

У підрозділі 1.1 звіту зазначено дату надходження матеріалів – 02.12.2019р., дату проведення огляду – 27.11.2019р.

У підрозділі 3.1 визначено технічну характеристику будівлі, в якій зазначено рік її побудови – орієнтовно 1950.

У матеріалах скарги наявна копія інвентаризаційної справи, заведеної Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, щодо майна за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зазначено рік побудови будинку по АДРЕСА_2 – 1890р., генеральна реконструкція будинку – 1930р., 1965р.

У підрозділі 3.1 звіту визначено відсоток фізичного зносу будівлі, до формули розрахунку якого включено показник «Дв – дата (рік) початку експлуатації об`єкта оцінки», у якості якого застосовано значення 1950, та з його врахуванням визначено відсоток фізичного зносу житлового будинку 56%.

Розділ V звіту містить відомості про застосовані підходи до визначення вартості об`єкта оцінки, у якому зазначено про застосування лише порівняльного підходу та зазначено про недоцільність застосування витратного та дохідного підходів. При обгрунтуванні відсутності підстав для застосування дохідного підходу зазначено, що його використання не є коректним у силу таких причин: 1) за інформацією, отриманою від замовника, майбутній власник приміщення не планує здавати його в оренду з метою отримання доходу; 2) договори оренди в переважній більшості не укладаються, укладені договори не реєструються, оплата проводиться у вигляді готівкової суми, що не оподатковується, ринок оренди житла залишається «чорним». На ринку попиту і пропозиції орендованого нежитлового фонду на величину орендної плати великий вплив здійснює ряд додаткових факторів, таких як термін, на який здається приміщення, укомплектованість меблями та побутовою технікою, якість ремонту, сезонний фактор. Наведене не дозволяє оцінювачу зібрати достатню кількість достовірної інформації про розмір орендної плати та ставок оренди.

Як убачається з договору оренди від 26.12.2019р., укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 здавав їй у оренду торгово-офісне приміщення загальною площею 58,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оренди в договорі визначений до 01.01.2021р., розмір орендної плати – 12000 грн. щомісячно.

Відповідно до рецензії на звіт про оцінку майна – торгово-офісного приміщення, що належить ОСОБА_1 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Захід-експерт», за наслідками рецензування, проведеного 11.03.2020р. ПП «Експертоцінка», звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

До матеріалів скарги ОСОБА_1 долучив ще один звіт про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна – торгово-офісного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виконаний 24.04.2020р. суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , згідно з яким вартість майна становить 1885505 грн.

Однак, відповідно до рецензії на зазначений звіт, за наслідками рецензування, проведеного 14.08.2020р. суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та не може бути використаний.

Відповідно до виданого виконавцем розпорядження № 59596455 від 24.03.2020р. зазначені номери рахунків, на які необхідно перерахувати грошові кошти в розмірі 919940,02 грн., що надійшли на депозитний рахунок, та 2700 грн. авансового внеску при примусовому виконанні виконавчого листа № 607/10857/16-ц, в тому числі: 1) 2700 грн. – повернення стягувачеві авансового внеску, 2) 8800 грн. – повернення стягувачеві авансового внеску, 3) 5365,53 грн. – повернення стягувачеві заборгованості зі сплати судового збору, 4) 763769,22 грн., що еквівалентно 27170,73 доларів США, – повернення стягувачеві заборгованості, 5) 76376,83 грн., що еквівалентно 2717,07 доларів США, – повернення основної винагороди приватного виконавця, 6) 65628,44 грн. – повернення боржнику надміру стягнутих коштів.

З відповіді АТ «Універсал Банк» від 22.04.2020р. вбачається, що на запит ОСОБА_1 від 13.04.2020р. повідомлено, що залишок заборгованості за його кредитом станом на 22.04.2020р. складає 16231,13 доларів США.

Також представником заявника долучено скріншоти листування ОСОБА_1 із працівниками банку через електронну пошту з пропозиціями банку погодити врегулювання заборгованості шляхом сплати ОСОБА_1 1000 доларів США.

В подальшому 10.08.2020р. та 10.09.2020р. ОСОБА_1 повторно звертався до банку за отриманням детальної інформації про залишок заборгованості за кредитним договором та про деталізацію зарахування банком коштів на погашення заборгованості за наслідками примусового виконання рішення, однак відповіді від банку не отримав.

Перевіряючи, чи відповідали оскаржувані дії та постанова виконавця вимогам закону, чи прийняті вони в межах його повноважень та чи було порушено внаслідок його дій та рішення право заявника, та перевіряючи доводи заявника про недійсність оцінки майна, суд застосовує такі норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 цього Закону визначено засади виконавчого провадження, такі як : 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону одним із видів виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого документа встановлені ч. 1 ст. 4 Закону, зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до п. п. 6, 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Участь експерта, спеціаліста та суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні визначені ст. 20 цього Закону, відповідно до ч. 3 якої експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.

Порядок визначення вартості майна боржника та оцінки майна боржника врегульовано статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч. 1-3 ст. 57 цього Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно з ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Частиною третьою статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III) встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Відповідно до статті 3 Закону № 2658-III оцінка майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до п. 51 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі – Національний стандарт № 1) незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

-укладення договору на проведення оцінки;

-ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

-ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

-вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

-узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

-складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;

-доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктами 35, 36 Національного стандарту № 1 регламентовано, що оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Досліджуючи проведену суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Захід-експерт» у межах процедури виконавчого провадження оцінку майна – торгово-офісного приміщення, що належить ОСОБА_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , судом установлено, що оцінка проведена з застосуванням одного лише порівняльного підходу, з посиланням на недоцільність застосування дохідного підходу.

Відповідно до п. 42 Національного стандарту № 1 дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Як зазначалося, при обґрунтуванні недоцільності застосування дохідного підходу у звіті вказано про те, що за інформацією, отриманою від замовника, майбутній власник приміщення не планує здавати його в оренду з метою отримання доходу.

Однак, як указано в постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 28.11.2019р., метою проведення оцінки є подальша реалізація майна на електронних торгах.

Тому очевидно, що виконавець, замовляючи оцінку, не міг знати ні про потенційно можливого нового власника майна, ні про подальші способи використання цього майна.

Інші доводи звіту про відсутність підстав для застосування дохідного підходу, такі як те, що ринок оренди житла залишається «чорним», договори оренди в переважній більшості не укладаються, укладені договори не реєструються, оплата проводиться у вигляді готівкової суми, що не оподатковується, суд вважає необгрунованими, оскільки відповідно до звіту проводилась оцінка нежитлового торгово-офісного приміщення, а не житлового приміщення.

Посилання у звіті на неможливість зібрати достатню кількість достовірної інформації про розмір орендної плати за оренду нежитлового фонду у зв`язку з впливом не неї ряду додаткових факторів, таких як термін, на який здається приміщення, укомплектованість меблями та побутовою технікою якість ремонту, сезонний фактор, не відповідають вимогам п. 43 Національного стандарту № 1, згідно з яким інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об`єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання об`єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від існуючого використання.

З огляду на загальну характеристику об`єкта, його комерційне призначення, ринкову вартість майна необхідно визначати у рамках дохідного підходу.

З аналогічними висновками судів за подібних обставин справи при розгляді скарги на дії виконавця при здійсненні оцінки майна погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), вказавши, крім того, що звіт про оцінку майна з огляду на невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 не можна вважати достатньо обґрунтованим та об`єктивним.

Також суб`єктом оціночної діяльності не дотримано вимог п. 51 Національного стандарту № 1, оскільки після укладення 02.12.2019р. між виконавцем та ТОВ «Захід-експерт» в особі Гайдамахи Ігоря Мирославовича договору 02/12-3 на проведення незалежної оцінки майна, ознайомлення з об`єктом оцінки не проводилось, датою проведення огляду у звіті зазначено 27.11.2020р, тобто дату, яка передувала навіть винесенню постанови призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 28.11.2020р., а у постанові про опис та арешт майна (коштів боржника) від 27.11.2019р., згідно з якою описано та накладено арешт на торгово-офісні приміщення, загальною площею 58,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зазначено про будь-яких інших осіб, присутніх під час опису майна, окрім як виконавця, особи, якій передано майно на зберігання ( ОСОБА_8 ) та двох понятих ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ).

Крім того, суд звертає увагу на те що у звіті про оцінку майна від 03.01.2020р. необгрунтовано зазначено про орієнтовний рік побудови будівлі – 1950р., оскільки матеріалами скарги підтверджений точний рік її побудови – 1890р. та проведення генеральної реконструкції будинку у 1930р., 1965р. Помилкове зазначення року побудови вплинуло на неправильне визначення відсотку фізичного зносу житлового будинку.

За вказаних обставин суд вважає, що проведена ТОВ «Захід-експерт» оцінка майна не відповідає пунктам 51, 36 Національного стандарту № 1, а вказаний звіт про оцінку майна не можна вважати достатньо обґрунтованим та об`єктивним, що може завдати збитків боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за ціною, нижчою від ринкової вартості.

При цьому суд не може взяти до уваги як беззаперечний доказ рецензію на звіт за наслідками рецензування, проведеного 11.03.2020р. ПП «Експертоцінка», оскільки на виявлені судом неточності звіту в рецензії жодної уваги не звернуто.

Також суд не вбачає підстав для врахування доводів виконавця про невикористання боржником його права на рецензування звіту як підставу відмови в задоволенні скарги, та постанов Верховного Суду, на які посилався у відзиві виконавець, оскільки ці постанови ухвалені судом у справах, обставини в яких були відмінними від обставин, установлених під час розгляду даної скарги. Зокрема, в постанові від 28.08.2019р. у справі № 916/801/18 зазначено, що скаржником не ставилась вимога про оскарження оцінки майна під час розгляду скарги на дії приватного виконавця у даній справі. У постанові від 06.12.2018р. у справі № 710/1281/17 Верховний Суд дійшов висновку, що оцінка магазину здійснювалась як за порівняльним підходом, так і за дохідним підходом, в подальшому результати оцінки були узгоджені, та відсутні докази невідповідності звіту вимогам нормативно-правових актів і наявності у ньому недоліків. 28.01.2019р. Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою у справі № 135/1053/18, та 22.05.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою у справі № 344/17186/18, про що постановлено ухвали. А відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постанови Верховним Судом у справах № 135/1053/18 та № 344/17186/18 не ухвалювались.

Крім цього, у матеріалах скарги, яка розглядається, наявна рецензія на звіт, яка замовлена виконавцем із власної ініціативи, виконана 11.03.2020р. ПП «Експертоцінка».

В подальшому заявник самостійно звернувся до експертної ради Українського товариства оцінювачів у Львівській області, яка 09 жовтня 2020 року провела рецензування звіту від 03.01.2020р., однак цю рецензію заявник подав до суду з порушенням строку, визначеного ст. 83 ЦПК України.

Разом із тим, як зазначено у скарзі, про порушення прав боржнику стало відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 01 червня 2020 року.

Ознайомившись із результатом рецензування, ОСОБА_1 у 10-денний строк подав скаргу до суду, яка ухвалою від 16 червня 2020 року повернута без розгляду у зв`язку з недотриманням вимог ст. 183 ЦПК України.

Після отримання ухвали суду ОСОБА_1 без зволікань звернувся до суду з указаною скаргою.

Зважаючи на вказане, судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин.

З урахуванням викладеного суд вважає обгрунтованими вимоги скарги про визнання недійсною оцінки нерухомого майна – торгово-офісного приміщення загальною площею 58,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 13, вартістю 1065789 грн., яке належить на праві власності ОСОБА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-експерт», станом на 03.01.2020 року у межах процедури виконавчого провадження.

Разом із тим, суд не погоджується з доводами скаржника про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про оцінку майна у зведеному виконавчому провадженні ВП № 59603536 та скасування постанови від 28 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Так, відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У постанові Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 235/4897/14-ц, на яку посилався заявник у своїй скарзі та представник заявника в судовому засіданні, Верховний Суд зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження, яка не містить підпису державного виконавця, не створює для боржника юридичних наслідків, отже не порушує його права чи свободи, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги. При цьому Верховний Суд виходив із положень статті 383 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, та містила положення, аналогічні тим, що викладені у статті 451 ЦПК України в чинній редакції.

Суд бере до уваги, що в оскаржуваній постанові дійсно зазначено про солідарне стягнення судового збору замість стягнення його порівну, однак сума стягнення – 5365,53 грн. повністю відповідає змісту виконавчого документа, саме така сума судового збору відповідно до розпорядження виконавця була визначена для розподілу стягнутих з боржника коштів у рахунок судового збору і саме ця сума перерахована виконавцем у користь АТ «Універсал банк» згідно з платіжним дорученням.

Також в оскаржуваній постанові не зазначено деталізації сум, які входять до загальної суми стягнення, як це вказано у виконавчому документі, однак загальна сума заборгованості в розмірі 763769,22 грн., що еквівалентно 27170,73 доларів США, відповідно до розпорядження виконавця була визначена для розподілу стягнутих з боржника коштів у рахунок заборгованості та перерахована виконавцем у користь АТ «Універсал банк».

Доводи представника заявника про те, що цей платіж повинен був бути розбитим на суми, які зазначені у виконавчому документі, а саме, що 24861,79 доларів США – сума кредиту, що стягується достроково, 560 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом, 1715,47 доларів США – прострочена заборгованість за відсотками, і саме внаслідок відсутності такого поділу банк продовжує нараховувати заявнику заборгованість, не підтверджені належними доказами, та судом не встановлено, що внаслідок зазначення в оскаржуваній постанові про солідарне стягнення судового збору замість стягнення його порівну, та незазначення деталізації сум, які входять до загальної суми стягнення, порушені права заявника.

Дії виконавця вчинені відповідно до закону, в межах повноважень виконавця, а зазначені вище невідповідності оскаржуваної постанови резолютивній частині виконавчого документа не призвели до порушення прав заявника.

Недотримання виконавцем 10-денного терміну, передбаченого ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для досягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо вартості майна, з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна до дня винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання, суд також вважає таким, що не призвело до порушення прав заявника, оскільки відповідно до письмової заяви стягувача такої згоди досягнуто не було, а заявником цього не спростовано та не доведено протилежного, зокрема, що така згода була досягнута і що недотримання цього строку вплинуло на результат оцінки.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що виконавець під час винесення постанови від 28 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та порядок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

З цих підстав суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 450-452, 260 – 261, 353 – 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною оцінку нерухомого майна – торгово-офісного приміщення загальною площею 58,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 13, вартістю 1065789 грн., яке належить на праві власності ОСОБА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності – Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-експерт», станом на 03.01.2020 року у межах процедури виконавчого провадження.

У задоволенні вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича про оцінку майна у зведеному виконавчому провадженні ВП № 59603536 та скасування постанови від 28 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності – відмовити.

Ухвала набираєзаконної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Повна ухвала складена 21 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяН. М. Сташків