Рішення № 9236282, 16.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р.Справа № 9/5-384 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Метал", вул. Поліська,11, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" вул. Тернопільська, 12 А, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області,47501

про cтягнення заборгованості в сумі 25 967 грн. 24 коп.

За участю представника:

          позивача: Сабадаш Н.О. –довіреність від 03.01.2010р.

          відповідача: не з'явився

          Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Позивач – Приватне підприємство "Метал", вул. Поліська,11, м.Тернопіль, звернувся 12.03.2010р. (вх.№0448 згідно штампу канцелярії суду) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції", вул. Тернопільська, 12 А, м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 39 725 грн. 88 коп.

Позов обґрунтовується копіями видаткових накладних №№ М-00010315 від 01.07.2008р., М-00010316 від 01.07.2008р., М-00010398 від 01.07.2008р., М-00010399 від 01.07.2008р., М-00013894 від 06.08.2008р., М-00013895 від 06.08.2008р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № М-00001018, довіреністю ЯОШ № 407305 від 20.06.2008р., довіреністю ЯОШ № 407306 від 06.08.2008р. копіями листів - вимог №№ 59 від 05.03.2009р., 07 від 21.01.2010р. з поштовими квитанціями; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.03.2010р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України на 08.04.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами витребуваних документів. 08.04.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.04.2010р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та подав суду заяву про зменшення позовних вимог від 01.04.2010р. (вх. від 08.04.2010р. №11337 (н)), в якій стверджує, що 25.03.2010р. відповідачем частково була погашена заборгованість шляхом повернення товару на суму 13 758 грн. 64 коп., а тому заборгованість відповідача перед позивачем зменшилася та станом на 01.04.2010р. становить - 25 967 грн. 24 коп. Крім того до заяви додав обґрунтований розрахунок позовних вимог від 01.04.2010р., копію накладної від 25.03.2010р. № 140 про повернення товару на суму 13 758 грн. 64 коп.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву, прийняв її як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України. Враховуючи зазначене, у справі має місце нова ціна позову і позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 25 967 грн. 24 коп.

Також, позивачем подано клопотання від 16.04.2010р. в якому він просить суд врахувати при прийнятті рішення по справі юридичну адресу позивача: м. Тернопіль, вул. Поліська, 11 на яку він посилався у резолютивній частині позовної заяви, проте як, поряд з цим у преамбулі позовної заяви помилково з механічних причин було зазначено попередню адресу підприємства: м. Тернопіль, вул. Промислова, 28.

Відповідач в судове засідання 16.04.2010р. не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

Поряд з цим, у судовому засіданні 08.04.2010р. та у відзиві на позовну заяву від 29.03.2010р. та заяві від 08.04.2010р. уточнені позовні вимоги про відшкодування заборгованості в сумі 25 967 грн. 24 коп. визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення, а також зазначає, що уточнення даної суми було здійснено шляхом проведення акту звірки взаєморозрахунків між ним та позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як випливає з матеріалів справи позивач згідно усної домовленості за період з 01.07.2008р. по 06.08.2008р., по накладних №№ М-00010315 від 01.07.2008р., М-00010316 від 01.07.2008р., М-00010398 від 01.07.2008р., М-00010399 від 01.07.2008р., М-00013894 від 06.08.2008р., М-00013895 від 06.08.2008р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № М-00001018 Позивач –як Постачальник поставив Відповідачу як Покупцю товар (металопрокат), всього разом з транспортними послугами на загальну суму 308 160,16 грн.

В свою чергу Покупець, зобов’язався отримати цей товар та оплатити його вартість. Факт отримання Товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання та копіями довіреності виданих відповідачем на отримання продукції від позивача.

Позивач стверджує, що свої зобов’язання щодо погашення заборгованості за одержаний товар Відповідач виконав частково, а саме здійснив оплату в сумі 268 434,28 грн. (згідно платіжних доручень від 01.08.2008р. та від 19.02.2009р.) та повернув товар на суму 13 758,64 грн. (згідно накладної №140 від 25.03.2009р.) внаслідок чого станом на 01.04.2010р. борг відповідача не сплачений і складає - 25 967 грн. 24 коп.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем двічі направлялись на адресу ТОВ "Будівельні матеріали і конструкції" листи-вимоги №59 від 05.03.2009р., №07 від 21.01.2010р. з проханням негайно сплатити заборгованість, проте відповідачем вони були залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникло господарське зобов’язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання Відповідачем, як Покупцем, умов про поставку товару.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Як визначено у ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання згідно домовленості, виконав в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, в зв’язку з чим заборгованість Боржника перед Кредитором за поставлений товар, станом на час розгляду спору, становить 25 967 грн. 24 коп., що не заперечується і Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 29.03.2010р. та заяві від 08.04.2010р. якими він вимоги про відшкодування заборгованості в сумі 25 967 грн. 24 коп. визнає повністю.

Крім того, борг відповідачем визнано шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2009р.-30.04.2010р. (знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що Відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог чинного законодавства в частині належного виконання зобов'язання.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив). Доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Приватного підприємства "Метал", м. Тернопіль, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 25 967 грн. 24 коп. боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 16.04.2010р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції", вул. Тернопільська, 12 А, м.Бережани, Бережанського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 35492024 в користь Приватного підприємства "Метал" вул. Поліська,11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 25348483, п/р 2600801663103 ТФ "Укрексімбанк", МФО 338879 –25967 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 24 коп. боргу, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 25 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 21 квітня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя