Ухвала суду № 9235538, 27.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

27 квітня 2010 р. Вх. № 1809/10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство фірми "ЛАДА" (ідентифікаційний код 24680548) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

ДПІ в Рожнятівському районі у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що станом на 21 квітня 2009 р. за даним боржником рахується податковий борг на загальну суму 405 348 грн 87 коп., що підтверджується постановою від 13 жовтня 2008 р. по адміністративній справі № 2а-2196/08. Однак, оскільки, даний боржник є відсутнім, ініціюючий кредитор ставить питання про порушення справи про банкрутство фірми "ЛАДА" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов’язання - це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Положення ст. 13 цього Закону передбачають, що в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають. В свою чергу, штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають пеню, штраф, інші фінансові санкції як публічно-правові санкції, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства. Тому, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, які стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносить, що також узгоджується із зазначеними вище положеннями абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Указані положення закону ініціюючий кредитор залишив без уваги. Так, із змісту поданої заяви вбачається, що підставою для порушення справи про банкрутство фірми "ЛАДА" ДПІ в Рожнятівському районі вважає наявність за боржником відповідного податкового боргу, що підтверджується, зокрема, постановою від 13 жовтня 2008 р. по адміністративній справі № 2а-2196/08. Разом з тим, перевіривши зміст цієї постанови суд установив, що вона стосується стягнення з фірми "ЛАДА" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 299 192 грн 50 коп. Таким чином, указана в заяві ДПІ заборгованість фірми "ЛАДА" перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій не може бути підставою для порушення справи про банкрутство. Будь-яких інших вимог, які б в установленому порядку можна було б вважати безспірними, у заяві ініціюючого кредитора не згадується.

Крім того, згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами. До заяви кредитора - органу державної податкової служби, згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку. Ці положення Закону ініціюючий кредитор також залишив без уваги.

Зокрема, згідно положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації. Такого доказу ініціюючий кредитор суду не надав. Натомість, дані долученого до заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців указують, що станом на 08 квітня 2010 р. відомості стосовно фірми "ЛАДА" є підтвердженими, що спростовує викладені в заяві твердження ДПІ про відсутність даної юридичної особи.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що подана ДПІ в Рожнятівському районі Івано-Франківської області заява про порушення справи про банкрутство фірми "ЛАДА" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відповідає усім зазначеним вище вимогам закону і підлягає поверненню без розгляду на підставі абзаців 2 і 5 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 63, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву державної податкової інспекції в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство фірми "ЛАДА" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

27.04.2010 р.