Рішення № 9235439, 23.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "23" березня 2010 р. Справа № 18/239-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Зубрицька Л.Г. - сільський голова;

ОСОБА_2 - адвокат, посвідчення №НОМЕР_2;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець;

розглянувши справу за позовом Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (с.Топорище Володарсько-Волинського району)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про виселення з нежитлового приміщення та повернення нежитлового приміщення (згідно заяви про уточнення позовних вимог, а.с.66-69),

та за зустрічною позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (с.Топорище Володарсько-Волинського району)

про тлумачення правочину,

з перервою в судовому засіданні з 18.03.2010р. по 23.03.2010р. згідно ст.77 ГПК України.

Спір вирішено у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.85).

Топорищенська сільська рада Володарсько-Волинського району Житомирської області звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 150 квадратних метрів, що розташоване за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, та повернути вказане приміщення Топорищенській сільській раді. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на закінчення 01.05.2009р. строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 29.04.2005р.; оскільки письмові заяви відповідача за первісним позовом про продовження терміну дії договору оренди від 29.04.2005р. були розглянуті Топорищенською сільською радою та залишені без задоволення, відповідач за первісним позовом перебуває у приміщенні без законних підстав.

22.02.2010р. Топорищенська сільська рада Володарсько-Волинського району Житомирської області відповідно до вимог ст.22 ГПК України подала до господарського суду заяву про зміну підстав позову (а.с.66-69). При цьому позивач за первісним позовом посилається, що складений та підписаний сторонами договір оренди від 29.04.2005р. є неукладеним, оскільки в порушення вимог чинного законодавства, а саме ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України та ст.794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (який укладався на строк більше 1 року) не був нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому порядку, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом користується неналежним позивачу майном без достатньої правової підстави, тому зобов'язаний повернути його власнику, в зв'язку з чим позивач за первісним позовом просить виселити відповідача за первісним позовом з нежитлового приміщення за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, та повернути вищевказане приміщення Топорищенській сільській раді.

Спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.

04.02.2010р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подала до господарського суду зустрічну позовну заяву до Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області про тлумачення правочину (а.с.30-31).

Мотивуючи зустрічну позовну заяву, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 посилається, що у п.9.1 договору оренди нежитлового приміщення від 29.04.2005р. передбачено, що договір укладається строком на 5 років, таким чином термін дії договору сторони визначили з 01.05.2005р. по 01.05.2010р., проте у договорі фактично помилково зазначено дату закінчення строку дії договору - до 01.05.2009р. включно, оскільки строк з 01.05.2005р. до 01.05.2009р. складає 4 роки, а не 5. Посилаючись на вищевикладене, позивач за зустрічним позовом просить суд розтлумачити правочин та прийняти рішення, яким встановити, що відповідно до п.9.1 договору оренди нежитлового приміщення, строк дії договору закінчується 29.04.2010р.

Керуючись ст.60 ГПК України, ухвалою суду від 09.02.2010р., зазначений зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.65).

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених у заяві про зміну підстав позову, проти зустрічних позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.58-60).

Позивач за зустрічним позовом у засіданні суду підтримала зустрічний позов та заперечувала проти первісного позову, у письмовому відзиві на первісний позов від 22.03.2010р. зазначила, що відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності, оскільки договір оренди укладено з 01.05.2005р., а позивач звернувся до суду лише через 4,5 роки, тому просить суд застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення п'ятнадцятої сесії 23 скликання Топорищенської сільської ради від 27.06.2001р. "Про безоплатну передачу КП Агрофірми "Топорище" об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади" (а.с.75), відповідно до Указу Президента України №398/2000 від 09.03.2000р. "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств", ст.26 п.30 Закону України "Про місцеве самоврядування", Топорищенська сільська рада Володарсько-Волинського району Житомирської області згідно акту приймання-передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність (а.с.76) прийняла безкоштовно у комунальну власність територіальної громади об'єкт соціальної інфраструктури, зокрема, будинок культури в с.Топорище, який знаходиться на балансі Топорищенської сільської ради.

29.04.2005р. між Топорищенською сільською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) підписано договір оренди (а.с.9-12), відповідно до умов якого Топорищенська сільська рада передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняла в строкове платне користування індивідуально визначене майно, площею 150 м.кв., розміщене за адресою: с.Топорище, приміщення будинку культури, ІІ поверх, з метою використання під магазин-кафетерій.

З п.п.1.1 договору оренди від 29.04.2005р. вбачається, що об'єктом оренди є частина капітальної споруди, а саме нежитлове приміщення площею 150 квадратних метрів, яке розташоване на другому поверсі Будинку культури у с.Топорище Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Пунктом 9.1 договору оренди сторони встановили, що договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 травня 2005р. до 01 травня 2009р. (тобто більше 1 року).

Відповідно до приписів ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України (в редакції станом на день складення та підписання договору оренди) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Водночас статтею 794 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на день складення та підписання договору) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Приписами ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналіз змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його реєстрації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вищевказаний договір оренди не був нотаріально посвідчений та не пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, жодна із сторін договору не зверталася до іншої з пропозицією нотаріально посвідчити договір, також сторони не надали доказів, які б свідчили що одна із сторін ухилялась від нотаріального посвідчення договору оренди.

Таким чином, сторонами не дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди, що є обов'язковою умовою для його чинності.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору встановлено частиною 1 ст.220 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому у ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Приписами п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зокрема, роз'яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Крім того, згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (щодо можливості визнання судом договору дійсним) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм, договір оренди від 29.04.2005р. не є укладеним (є нікчемним правочином), так як сторони не дотримались вимог стосовно реєстрації правочину.

Оскільки договір оренди є неукладеним, тобто таким, що не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав не створює ніяких прав та обов'язків для сторін, суд вважає, що відповідач за первісним позовом користується нежитловим приміщенням за адресою Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, без достатньої правової підстави.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення, розташоване за адресою Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, є комунальною власністю громади с.Топорище, що підтверджується Рішенням Топорищенської сільської ради від 27.06.2001р. "Про безоплатну передачу КП Агрофірми "Топорище" об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади" (а.с.75).

За змістом права власності, унормованого ст.317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Так, право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє. Право користування юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Топорищенська сільська рада Володарсько-Волинського району Житомирської області 26.08.2009р. прийняла рішення за №56 "Про звільнення приміщення ППО АФ "Топорище" (а.с.22), відповідно до якого вирішила звільнити приміщення на першому поверсі адмінбудинку, що належить ППО АФ "Топорище", в якому тимчасово розташований сільський музей до 01.10.2009р. та перенести музейні експонати в приміщення будинку культури на ІІ поверх, де раніше був розташований музей.

Однак, як зазначалось вище, приміщення за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, займає відповідач за первісним позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 Як встановлено судом відповідач за первісним позовом займає вказане приміщення без достатньої правової підстави.

Фактичне користування відповідачем за первісним позовом спірним майном підтверджується повідомленнями Топорищенської сільської ради від 26.08.2009р., 13.09.2009р., 14.09.2009р. про повернення окремого індивідуально визначеного майна, витягом з протоколу двадцять другої сесії п'ятого скликання від 29.07.2009р., з якого вбачається, що ПП ОСОБА_3 зверталась до Топорищенської сільської ради з заявою про продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна,, проте сільський голова зобов'язав звільнити приміщення до 01.09.2009р., яке використовується під магазин-кафетерій в с.Топорище на 2-поверсі будинку культури, для використання його за попереднім цільовим призначенням - для роботи сільського музею.

Матеріалами справи стверджується, що Топорищенська сільська рада неодноразово зверталось до ФОП ОСОБА_3 про звільнення із спірного приміщення в добровільному порядку (а.с.54-56), однак відповідач за первісним позовом приміщення, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади, не звільняє.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним, тобто, коли майно не вибуло з юридичного відання власника і спір щодо його приналежності власникові відсутній, отже, негаторною є вимога власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але згодом вони відпали, зокрема, вимога про звільнення безпідставно займаного приміщення після встановлення недійсності (нікчемності) договору.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Відповідач за первісним позовом доказів звільнення та повернення займаного приміщення не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Топорищенської сільської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проте суд вважає за необхідне відкоригувати вимогу позивача за первісним позовом щодо виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення загальною площею 150 квадратних метрів, що розташоване за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх з огляду на наступне:

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції (Довідкова інформація, ІАЦ "Ліга" від 28.04.2007р., а також Юридична енциклопедія) виселення в судовому порядку - це примусове припинення права користування певним ж и т л о в и м приміщенням за рішенням суду, винесеним у справі позовного провадження, допускається лише з підстав, установлених законом. Оскільки у даному випадку спір стосується адміністративного приміщення, обґрунтовано заявленою вимогою буде про звільнення відповідача з нежитлового приміщення.

Щодо клопотання відповідача за первісним позовом про застосування до позовних вимог позивача за первісним позовом строків позовної давності, оскільки договір оренди укладено з 01.05.2005р., а позивач звернувся до суду лише через 4,5 роки, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність.

Приписами ч.4 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років.

За таких обставин, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом у межах десятирічного строку позовної давності, а тому клопотання відповідача за первісним позовом є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Що стосується зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Топорищенської сільської ради, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне:

В зустрічному позові позивач просить розтлумачити правочин та прийняти рішення, яким встановити, що відповідно до п.9.1 договору оренди нежитлового приміщення, строк дії договору закінчується 29.04.2010р.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на п.9.1 договору оренди нежитлового приміщення від 29.04.2005р., в якому зазначено, що договір укладається строком на п'ять років, таким чином термін дії договору сторони визначили з 01.05.2005р. по 01.05.2010р., а зазначена у цьому ж пункті договору дата закінчення строку дії договору 01.05.2009р. є помилковою.

Під час розгляду спору з'ясовано, що договір оренди від 29.04.2005р., який просить розтлумачити позивач за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3, не є укладеним, тобто є таким, що не створює юридичних наслідків, яких бажали сторони під час підписання договору, тому з урахуванням вищевикладених норм закону, з урахуванням положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відсутні підстави тлумачити договір оренди від 29.04.2005р. як в цілому так і окремими частинами, оскільки передбачений цим договором правочин не є вчиненим, а договір не є укладеним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

На підставі ст.ст.210, 215, 216, 220, 317, 387, 391, 640, 793, 794, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м., що розташоване за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, та повернути нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м., що розташоване за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Топорище, вул.Леніна, Будинок культури, 2-й поверх, Топорищенській сільській раді Володарсько-Волинського району Житомирської області (с.Топорище, Володарсько-Волинський район Житомирської області, вул.Леніна,86-а, ЄДРПОУ 04347574).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

на користь Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (с.Топорище, Володарсько-Волинський район Житомирської області, вул.Леніна,86-а, ЄДРПОУ 04347574):

- 85,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

дата підписання рішення 07.04.2010р.