Рішення № 9235443, 30.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "30" березня 2010 р. Справа № 18/92

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Капустіна Г.М., доручення від 25.02.2010р.;

від відповідача: Мартинюк В.В. - директор (була присутня в судовому засіданні

25.03.2010р.);

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Райагропостач" (с.Наталівка Новоград-Волинського району)

до Приватного підприємства фірми "Беркат" (м.Житомир)

про стягнення 75 981,00грн.,

з перервою в судовому засіданні з 25.03.2010р. до 30.03.2010р., згідно ст.77 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 75981,00грн. попередньої оплати за дизельне паливо згідно договору №28/1 від 14.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні 30.03.2010р., хоча про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача у повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні (а.с.54). Представник відповідача, який був присутній в засіданні суду 25.03.2010р., проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що договір №28/1-ДТ від 14.05.2009р. був укладений позивачем не з метою отримання товару, а з ціллю зменшити свої обов'язки перед державою по сплаті податку на додану вартість; факт перерахування позивачем на рахунок відповідача 75981,00грн. попередньої оплати за дизельне паливо підтвердив.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2009 року між Приватним підприємством "Райагропостач" (Покупець, позивач) та Приватним підприємством-фірмою "Беркат" (Продавець, відповідач) укладено договір №28/1-ДТ (а.с.6-13), за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити товар, а саме: дизельне паливо Л-02-62 та інші нафтопродукти на умовах даного договору (п.1.1).

Пунктом 2.5 договору сторони встановили, що Товар повинен бути поставлений у повному обсязі з 14.05.2009р. по 20.05.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2009р. ПП "Райагропостач" в якості попередньої оплати за дизпаливо перерахував на розрахунковий рахунок ПП "Беркат" кошти в розмірі 75981,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №401 від 15.05.2009р. на суму 56000,00грн. та №43 від 15.05.2009р. на суму 19981,00грн. (а.с.17-18).

Приписами ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

На підставі положень ст.11 ЦК України суд розцінює укладений між сторонами у справі договір як підставу виникнення у них прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір №28/1-ДТ від 14.05.2009р. є договором купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, сторони встановили, що дизпаливо повинно бути поставлено відповідачем у повному обсязі з 14.05.2009р. по 20.05.2009р. (п.2.5 договору).

15.05.2009р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок ПП "Беркат" 75981,00грн. попередню оплату за дизпаливо, що підтверджується платіжними дорученнями №401 від 15.05.2009р. на суму 56000,00грн. та №43 від 15.05.2009р. на суму 19981,00грн. (а.с.17-18).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо поставки дизельного палива не виконав, у встановлений договором строк товар позивачу не поставив.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач 18.12.2009р. звернувся до відповідача з претензіями за №187-188 (а.с.15-16), які отримані відповідачем 18.12.2009р. (про що свідчать відповідні відмітки на текстах претензії), з вимогою повернути попередню оплату за дизельне паливо у розмірі 75981,00грн., однак відповідач залишив претензії позивача без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув суму попередньої оплати, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 75981,00грн. Відповідач не заперечує факт отримання від позивача попередньої оплати за дизпаливо на загальну суму 75981,00грн. згідно договору №28/1-ДТ від 14.05.2009р., крім того, фінансова-господарська операція по отриманню попередньої оплати згідно договору №28/1-ДТ від 14.05.2009р. була оприбуткована відповідачем на суму 12660,19грн., яка сплачена до державного бюджету, що вбачається з пояснень директора відповідача, зафіксованих у відповідному висновку ВБНОТ ГВПМ ДПІ в м.Житомирі (а.с.42-43), який надав представник відповідача в судове засідання 25.03.2010р.

Відповідач не надав суду доказів поставки дизпалива згідно договору №28/1-ДТ від 14.05.2009р. та доказів повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 75981,00грн. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків від 17.12.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.14), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 75981,00грн.

При цьому, слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам.

Стосовно доводів відповідача, що договір №28/1-ДТ від 14.05.2009р. був укладений позивачем не з метою отримання товару, а з ціллю зменшити свої обов'язки перед державою по сплаті податку на додану вартість, слід зазначити, що вони є надуманими, оскільки, як вбачається, зокрема, з листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2003р. №1399/7/15-3317 якщо при перерахуванні авансової оплати за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) покупцю (платнику податку) була видана податкова накладна, а у продавця визначено податкові зобов'язання, і надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору чи відбулася зміна умов договору, в результаті якої поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) скасовано, а аванси повернуто, то продавець повинен видати покупцю розрахунок коригування до податкової накладної. По мірі отримання коштів покупець повинен провести коригування податкового кредиту (покупець повинен зняти з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в складі авансового платежу і зазначені в раніше виданій податковій накладній). Коригування податкового кредиту у зв'язку із розглядуваною ситуацією відображається покупцем в податковій декларації з ПДВ у рядку 16 розділу II "Податковий кредит".

Якщо ж при перерахуванні авансової оплати за поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) податкова накладна покупцю не надавалася, і права на податковий кредит покупець не отримував, то, відповідно, і коригування податкового кредиту при зворотному отриманні авансової оплати не проводиться.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

За таких обставин, суд у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши оцінку доказам по справі в їх сукупності вважає позовні вимоги щодо стягнення 75981,00грн. попередньої оплати за дизельне паливо обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 612, 626, 628, 629, 655, 663, 665, 693 ЦК України, ст.193 ГК України, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Беркат" (10002, м.Житомир, вул.Гагаріна,38, кв.53, код ЄДРПОУ 33555333)

на користь Приватного підприємства "Райагропостач" (11742, с.Наталівка Новоград-Волинського району, вул.Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00903601):

- 75981,00,00грн. основного боргу;

- 759,81грн. витрат по сплаті державного мита;

-236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.