Рішення № 92352389, 15.10.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.10.2020

Справа № 334/1229/20

Провадження № 2/334/2312/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені,

встановив:

Представник АТ «Укрсиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що 29.01.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 95133994000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 49960,00 грн., з яких 49700,00 грн., на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, 260,00 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування.

Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників AT «Укрсиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 25-го числа щомісячно ануїтетних платежів у розмірі 3012,00 грн. відповідно до графіка, що викладений у додатку №1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 25.01.2023 року.

Відповідно до п. 3.8 Договору за користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплатити проценти у розмірі 67% річних, та відповідно п. 3.9 за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Кредитним договором термін, процентна ставка встановлюється у розмірі 74% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

АТ «Укрсиббанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушень кредитного договору та про дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів у разі не погашення простроченої заборгованості. Однак, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не погасив у повному обсязі.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 02.03.2020 року має заборгованість в сумі 70271,33 грн., яка складається з наступного: 48423,83 грн. - заборгованість за кредитом; 18533,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 430,50 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін (згідно ст. 625 ЦК України); 1750,00 грн. - заборгованість по комісії, 118,50 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 956,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, 58,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем на цей час не погашена.

Тому, представник АТ «Укрсиббанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 95133994000 від 29.01.2019 року у розмірі 70271,33 грн.,а також, судові витрати при зверненні із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, надали суду письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги визнали частково, в межах заборгованості за тілом кредиту в сумі 48163,30 грн. В обґрунтування своєї позиції, зазначили наступне. Позивач як на підставу заявлених вимог посилається на те, що ним відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України було заявлено вимогу про дострокове повернення отриманого кредиту від 11.01.2020 № 21-1-01/18. Разом з цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження надсилання зазначеної вимоги на адресу відповідача.

Відповідач не погоджуючись із сумою заборгованості за кредитом, зазначає, що п.3.3 договору передбачено, що кредит надається позичальнику для особистих потреб в сумі 49700,00 грн., на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та 260,00 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника, укладеного 29.01.2019 року з ПрАТ «СК «КАРДІФ», шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії ПрАТ «СК «Кардіф». Документи, які підтверджують факт належного виконання позикодавцем абз. 2 п. 3.3 Договору та надання відповідачу кредиту (позики) у розмірі 260,00 грн. шляхом їх перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії позивачем не надано. До того ж, відповідачем було погашено (повернуто) отриманий кредит у загальному розмірі 1536,70 грн., тому з урахуванням часткового погашення кредиту, залишок складає 48163,30 грн.

На думку відповідача вимога про стягнення процентів та пені у вказаному обсязі є безпідставною, необґрунтованою, не правомірною та не справедливою. Так, згідно п. 3.8 договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 67% річних. Пунктом 3.9 договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 74% річних. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зокрема, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тому, з урахуванням розміру процентів за користування кредитом (позикою) - 67% та 74%, п. 3.8 та 3.9 Договору є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку № 1, який його невід`ємною частиною. Додаток №1 містить п`ять видів комісій, а саме: щомісячна комісія за управління кредитом - 0,00 % від суми кредиту/1,6 % від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу); комісія за надання послуг з управління кредитом при отриманні (встановленні) та використанні кредиту (разова) - 0,00 % від суми кредиту наданого на споживчі цілі; тощо. Однак, у графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту будь-які відомості про сплату комісії за управління кредитом відсутні. Отже, підстави для стягнення комісії у розмірі 1750,00 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії у розмірі 58,82 грн. відсутні.

Також, Позивачем у суму судових витрат включено витрати на професійну правничу допомогу в усіх судових інстанціях у розмірі 7500,00 грн. Як зазначено у постанові Верховного суду від 28.10.2018 по справі № 162/415/17 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Але позивачем не надано відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Тому, позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» просить задовольнити частково, в межах стягнення суми основного боргу – 48163,30 грн., судовий збір стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Укрсиббанк» з метою отримання банківських послуг та 29.01.2019 року підписав договір № 95133994000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу кредит в сумі 49960,00 грн., з яких 49700,00 грн., на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, 260,00 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування.

Відповідно до п.п.3.4, 3.5, 3.6 договору ОСОБА_1 , зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі, передбачені правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників AT «Укрсиббанк» та договором на рахунок банку шляхом сплати до 25-го числа щомісячно ануїтетних платежів у розмірі 3012,00 грн. відповідно до графіка, що викладений у додатку №1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 25.01.2023 року.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до п. 3.8 Договору за користування кредитними коштами відповідач зобов`язався сплатити проценти у розмірі 67% річних, та відповідно п. 3.9 за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Кредитним договором термін, процентна ставка встановлюється у розмірі 74% річних, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.

Відповідно до п.3.11 договору позичальник сплачує банку комісії у розмірі та порядку відповідно до умов цього договору та додатку № 1 до договору.

Пунктом 4.1 правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників AT «Укрсиббанк» за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених «Кредитним договором», зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики и позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк в порядку, що встановлені договором.

Позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором і надав відповідачу суму кредиту. А відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 02.03.2020 року має заборгованість в сумі 70271,33 грн., яка складається з наступного: 48423,83 грн. - заборгованість за кредитом; 18533,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 430,50 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін (згідно ст. 625 ЦК України); 1750,00 грн. - заборгованість по комісії, 118,50 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 956,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, 58,82 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, що підтверджується наданим до позову Розрахунком.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що сума страхового платежу не може бути врахована при розрахунку загальної заборгованості за кредитом, як така, що не підтверджена платіжними документами, оскільки це страховий платіж, який було перераховано на рахунок ПрАТ «СК«Кардіф», що чітко передбачено п.3.3 кредитного договору, який особисто підписаний позичальником, та на момент підписання не викликав у нього жодних сумнівів та заперечень. При цьому, відповідач не заперечує, що його заборгованість по тілу кредиту становить 48163,30 грн., без врахування страхового платежу, однак, суд вважає, що з урахуванням вищезазначених обставин, ця сума є обґрунтованою та входить у суму основної заборгованості по тілу кредиту, тому підтверджена сума заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 48423,83 грн.

Крім того, стягненню за рішенням суду підлягає і заборгованість по процентам в розмірі 67% річних за користування кредитом, відповідно до ст. 1048 ЦК України в сумі 18533,29 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 74 % річних за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, відповідно до ст. 625 ЦК України, в сумі 430,50 грн., оскільки вказаний розмір відсотків передбачений кредитним договором, який підписаний відповідачем, та на момент підписання він погодився з їх розміром, а всі заперечення відповідача щодо невірного порядку застосування розміру відсотків відповідно до вимоги банку про дострокове повернення кредиту та хибності розрахунку заборгованості по відсоткам з урахуванням його посилання на суму страхового платежу, яка не може братись до розрахунку як суми основної заборгованості та і суми заборгованості по відсоткам, то суд не приймає ці пояснення, оскільки вони не підтверджені контррозрахунком з боку відповідача та його представника.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тож, з відповідача слід стягнути пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту в сумі 118,50 грн., а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 956,39 грн.

При цьому, суд враховує посилання відповідача щодо неможливості стягнення за рішенням суду заборгованості по комісії в розмірі 1750,00 грн., оскільки банком не зазначено, який саме різновид комісії, вказаний в договорі, застосовано позивачем до правовідносин із відповідачем.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.12.2018 року №695/3474/17 (№61-21827 св18), якщо кредит є споживчим кредитом, то на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», згідно положень частин першої, другої та п`ятої статті 18 якого продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, не підлягає стягненню в відповідача сума заборгованості по комісії в розмірі 1750,00 грн., а також сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії в сумі 58,82 грн., як похідна від суми комісії.

А також, не підлягають задоволенню вимоги Банку щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в усіх судових інстанціях в розмірі 7500 грн., оскільки, як зазначено у постанові Верховного суду від 28.10.2018 по справі № 162/415/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»), натомість банком не надано будь-яких документів на підтвердження того, що між Банком і адвокатом укладений договір про надання професійної правничої допомоги, оскільки в матеріалах справи долучені тільки копії Довіреностей з штатними юрисконсультами відповідного підрозділу Банку, та відсутні платіжні документи про сплату адвокату вказаної суми. До того ж, вказані витрати передбачають професійну правничу допомогу в усіх судових інстанціях, однак банк просить стягнути цю суму вже під час розгляду позову у першій інстанції, а законодавством не передбачено стягнення грошової компенсації за ще не надані послуги наперед.

Отже, зважаючи на той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 68462,51 гривень, в тому числі: 48423,83 грн. - заборгованість за кредитом; 18533,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 430,50 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін; 118,50 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 956,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам,

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код 09807750, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) заборгованість за кредитним договором № 95133994000 від 29.01.2019 року у сумі 68462 (шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код 09807750, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2047 (дві тисячі сорок сім) гривень 88 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.