Постанова № 9235103, 08.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2010 року           13:56           № 2а-1476/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Каракашьяна С.К., секретарі судового засідання Попові В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інваімпекс»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

провизнання нечинним та скасування акту №.1002 від 24.12.2009р. За участю представників:

позивача : Данилова С.О. (довіреність від 02.02.2010)

відповідача: Радутного О.С. (довіреність №54 від 06.04.2009р.) На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інваімпекс»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інваімпекс» №1002 від 24.12.2009р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, видане свідоцтво від 11.05.2007р. №100040314. Відповідач незаконно анулював реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інваімпекс»як платника податку на додану вартість з 24.12.2009р. шляхом прийняття акту №1002 від 24.12.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

Зокрема, позивач стверджує, що подані ним відповідачу за 12 місяців податкові декларації з податку на додану вартість не свідчать про відсутність оподатковуваних поставок за зазначений період, оскільки містять визначення податкового кредиту, отриманого позивачем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Позивач стверджує, що ним подавалися декларації, в яких було зазначено про наявність оподатковуваних операцій за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року, що є операціями з поставки, в розумінні як інших Законів, так і Закону України «Про податок на додану вартість», тому зазначені операції слід вважати оподатковуваними операціями.

          Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що вказаний акт було прийнято в межах визначених Законом України «Про податок на додану вартість»повноважень, та за наявності підстав.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інваімпекс»(код ЄДРПОУ 23169871) адреса реєстрації:03058 м. Київ, вул. Гарматна, 39-В, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва видане свідоцтво №100040314, дата видачі якого 14.05.2007 року, та присвоєно індивідуальний податковий номер 231698726043.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва (далі –відповідач) проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача, за результатами перевірки була складена довідка №1012/Д/15-220і від 24.12.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Інваімекс» (далі –позивач) протягом 12 календарних місяців (грудня 2008 –грудня 2009 року) подає декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

На підставі вищезазначених висновків, викладених у довідці, комісією відповідача 24.12.2009 року було прийнято акт № 1002, яким було анульовано свідоцтва платника ПДВ№100040314, дата видачі якого 14.05.2007 року.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень –листопад 2009 року - 12 декларацій за 12 визначених Законом України «Про податок на додану вартість» податкових періодів.

При цьому, в цих деклараціях було визначено про відсутність податкових зобов’язань (розділ І декларацій), зокрема, про відсутність операцій, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (крім імпорту товару).

Позивачем зазначені дані не спростовувалися, відомостей про подання уточнюючих декларацій за вказані періоди не надано.

Підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, зокрема, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. (підпункт «ґ»пункту 9.8)

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Отже, з урахуванням того, що позивачем було подано до відповідача податкові декларації за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, позивачем правомірно було анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Підставою позовних вимог позивачем визначено те, що у деклараціях за січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року позивачем у розділі ІІ декларацій (податковий кредит) зазначено про наявність операцій з придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків або нульовою ставкою.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні дані операції є операціями з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; (п.п.3.1.1) ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України. (п.п. 3.1.2); поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди). (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 статті 3).

Отже, операції з придбання товарів (робіт, послуг) не є оподатковуваними операціями у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не зазначені в якості об’єкту оподаткування.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 вищезазначеного Закону, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Отже, поставкою товарів (робіт, послуг), тобто оподатковуваною операцією в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», є операція, зазначена в статті 3 Закону, для платника податку (або особи, яка зобов’язана зареєструватися у якості платника), який здійснює таку операцію в якості продавця - особи, яка відображає цю операцію у складі податкових зобов’язань.

Натомість, позивач операції відображав у розділі податкового кредиту, оскільки для нього ці операції були операціями з придбання, зазначені у пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд відмічає, що п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють, що платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2 ст. 2 вищезазначеного Закону).

Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (п.п.2.3.2)

Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. (п.п. 2.3.3)

Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. (п.п.2.3.4)

Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень. (пункт 2.4 статті 2 вищезазначеного Закону).

Отже, операції позивача з придбання товарів, (робіт, послуг) не є операціями, зазначеними у підпунктах 2.3.2 –2.3.4, пунктом 2.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, які передбачають обов’язок зареєструватися платником податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд дійшов висновків, що відповідачем анулювання реєстрації платника ПДВ позивача здійснено в межах визначених Законом повноважень.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян