Постанова № 9235063, 26.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2010 року           11:10           № 2а-1468/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «АК-ТРАНС» доТериторіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області проскасування рішень У судовому засіданні 26 березня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Відкрите акціонерне товариство «АК-ТРАНС»(надалі – також «Позивач», «ВАТ «АК-ТРАНС») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області (надалі –також «Відповідач») про визнання нечинним Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, видане Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві; визнання нечинним Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ, видане Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві; визнання нечинною Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, винесену Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ, та Постанова Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, –є незаконними та такими, що прийнято Відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства України, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В судовому засіданні Представник Позивача покликалася на те, що Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні»передбачено ведення реєстру власників іменних цінних паперів, складеного реєстратором на певну дату списку власників іменних цінних паперів, в якому фіксується перехід права власності на акції, а статтею 154 Цивільного кодексу України не встановлено вимоги щодо зазначених у статуті акціонерного товариства складу акціонерів цього товариства.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», як зазначила представник Позивача, відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі ю юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, є відкритими й загальнодоступними. Отже, включення відомостей про акціонерів товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, на думку представника «ВАТ «АК-ТРАНС», не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, представник Позивача вказала на невірне застосування Відповідачем при виданні оскаржуваних рішень положень чинного законодавства України, зокрема, на неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про господарські товариства», оскільки спірні правовідносини, на її думку, регулюються Законом України «Про акціонерні товариства», який не містить положення про те, що статут акціонерного товариства повинен містити відомості про засновників та учасників акціонерного товариства.

Представники Відповідача –Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві та Київській області, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов, представником Відповідача було зазначено про те, що Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ, та Постанова Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, –прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а, відтак, правові підстави для їх скасування, відсутні.

Так представник Відповідача вказав на те, що відповідно до Інструктивного листа «Щодо дій уповноважених осіб Комісії при виявленні невідповідності положень статуту юридичної особи вимогам, встановленим законодавством України», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 грудня 2008 року № 1404, установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників і учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства...», а, отже, Відповідачем правильно застосовано положення чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.

При розгляді справи щодо Позивача, як вказав представник Відповідача, уповноваженою особою Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи; справу у відношенні ВАТ «АК-ТРАНС»розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства України, а Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 12 січня 2010 року № 741-КУ винесено у відповідності з вимогами Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Держав комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272.

Представником Відповідача також було зазначено про те, що на момент винесення Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 лютого 2010 року № 01-КУ, Постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, Позивач був зареєстрований у формі Відкритого акціонерного товариства, а, отже, вимоги Закону України «Про господарські товариства»(у тому числі стаття 4 вказаного Закону) поширювалися на Позивача і були обов’язкові для виконання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»державне регулювання ринку цінних паперів –здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (частина 1 статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»визначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «АК-ТРАНС»(код ЄДРПОУ 05475162), є емітентом цінних паперів.

Порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначено Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (надалі також – «Правила № 2272»).

Розділом XIV Правил № 2272 визначено порядок винесення розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Відповідно до пункту 2 розділу XIV Правил № 2272 розпорядження про усунення порушень може бути винесено незалежно від порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Розпорядження про усунення порушень можуть виносити Голова Комісії, члени Комісії, начальники територіальних органів, а також працівники Комісії та її територіальних органів відповідно до наданих їм повноважень (пункт 3 розділу XIV Правил № 2272).

Пунктом 5 розділу XIV Правил № 2272 визначено, що розпорядження про усунення порушень повинно містити: номер, дату, місце винесення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи, яка винесла розпорядження; відомості про особу, щодо якої виноситься розпорядження; викладення обставин справи; посилання на нормативно-правовий акт, норми якого порушено; посилання на законодавчий акт, що передбачає можливість винесення такого розпорядження; термін усунення порушень законодавства про цінні папери; термін повідомлення уповноваженої особи про усунення порушень.

Розпорядженням Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві № 517-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року, підписаним уповноваженою особою Комісії Р. Алексейчук, встановлено порушення Позивачем вимог законодавства про цінні папери, а саме: статті 4 Закону України «Про господарські товариства», а саме: Статут ВАТ «АК-ТРАНС»(редакція від 19 лютого 2009 року), затверджений загальними зборами акціонерів від 19 лютого 2009 року (Протокол № 15) та зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 11 березня 2009 року, реєстраційний № 10741050007018642 не містить інформації щодо складу учасників ВАТ «АК-ТРАНС» та зобов’язано Позивача у термін до 15 грудня 2009 року усунути порушення законодавства про цінні папери та фондовий ринок та до 15 грудня 2009 року письмово проінформувати уповноважену особу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про виконання цього розпорядження.

Відповідно до пункту 4 розділу XIV Правил № 2272 розпорядження про усунення порушень надається особі, щодо якої його винесено (про що здійснюється відповідний напис на примірнику розпорядження, що залишається у справі), або надсилається поштою протягом трьох робочих днів з дати його винесення.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил № 2272 уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Правил № 2272 справа про правопорушення може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність правопорушення.

Уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів (пункт 1 Розділу IV Правил № 2272).

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Правил № 2272 уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів.

Актом Територіального відділення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 827-КУ про правопорушення на ринку цінних паперів від 24 грудня 2009 року встановлено порушення ВАТ «АК0-ТРАНС»вимог пункту 10 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме: невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, термін виконання закінчився 15 грудня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 Розділу VIІ Правил № 2272, розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення за справою. Рішення уповноваженої особи за справою оформлюється у вигляді постанови.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIІ Правил № 2272 за справою про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи.

За правопорушення на ринку цінних паперів до юридичних осіб застосовуються такі санкції, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Комісії або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Комісії щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів –у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (підпункт 1. 8. пункту 1 Розділу XVII Правил № 2272).

Постановою Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві № 741-КУ від 12 січня 2010 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери на Позивача накладено штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. та винесено ВАТ «АК-ТРАНС» Розпорядження про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Розпорядженням Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у м. Києві № 01-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року Позивача зобов’язано у термін до 16 червня 2010 року усунути порушення законодавства про цінні папери та письмово проінформувати інформацію про усунення порушень.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ, та Постанова Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, як рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.

Підставою винесення оскаржуваних розпоряджень про усунення порушень законодавства про цінні папери та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про цінні папери став висновок Відповідача про порушення Позивачем статті 4 Закону України «Про господарські товариства», а саме: статут ВАТ «АК-ТРАНС»не містить інформації щодо складу учасників ВАТ «АК-ТРАНС».

Організаційно-правовою формою юридичної особи Позивача є відкрите акціонерне товариство.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначено Законом України «Про акціонерні товариства».

Статтею 13 Закону України «Про акціонерні товариства»визначено вимоги щодо інформації, яку повинен містити статут акціонерного товариства.

Так, статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: 1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою; 2) тип товариства; 3) розмір статутного капіталу; 4) розмір резервного капіталу; 5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; 6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій; 7) права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу; 8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації; 9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; 10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів; 12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів; 13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; 14) порядок внесення змін до статуту; 15) порядок припинення товариства (частина 2 статті 13).

Відтак, аналіз змісту вищевказаної норми права свідчить про те, що Законом України «Про акціонерні товариства»не передбачено вимоги про те, що статут акціонерного товариства повинен містити інформацію про склад учасників даного товариства.

Відтак, Позивач, як юридична особа, що створена у формі акціонерного товариства, зобов’язаний при прийнятті та затвердженні власного статуту керуватися саме вимогами статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

Необґрунтованим є застосування Відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень положень Закону України «Про господарські товариства»з огляду на наступне.

Закон України «Про господарські товариства»прийнято 19 вересня 1991 року. Вказаний Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Водночас, Закон України «Про акціонерні товариства», який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів, прийнято 17 вересня 2008 року.

Предметом правового регулювання Закону України «Про господарські товариства»є всі форми та види господарських товариств, предмет регулювання Закону України «Про акціонерні товариства»є значно вужчим та зводиться всього лише до одного виду господарського товариства –акціонерного товариства.

Таким чином, враховуючи принцип дії нормативно-правового акту в часі та предметного регулювання, Суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення Закону України «Про акціонерні товариства», як спеціального закону та такого, що прийнятий пізніше в часі.

Вищевказане підтверджується і змістом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до якого до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки положення статті 4 Закону України «Про господарські товариства», зокрема, щодо змісту інформації, яку повинен містити статут товариства, суперечить положенням статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»існують підстави для висновку про те, що норма статті 4 Закону України «Про господарські товариства»в спірних правовідносинах не діє, тобто не підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил № 2272 рішення за справою повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Правил № 2272 завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням.

Суд не приймає до уваги посилання представників Відповідача на положення Інструктивного листа «Щодо дій уповноважених осіб Комісії при виявленні невідповідності положень статуту юридичної особи вимогам, встановленим законодавством України», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 2 грудня 2008 року № 1404, в якому зазначено, що установчі документи повинні містити відомості, зокрема, про склад засновників і учасників, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом, а, отже, не є обов’язковим до застосування.

Крім того, вказані положення даного Інструктивного листа суперечать положенням Закону України «Про акціонерні товариства», а тому, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються адміністративним судом при розгляді справи.

Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що Територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві прийнято рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки неповно та необ’єктивно з’ясовано обставини даної справи, вирішено її всупереч вимогам чинного законодавства України та застосовано законодавство, яке не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.

Приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України

в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Суд звертає увагу на те, що Відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності своїх рішень стосовно Позивача, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.

          Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Суд приходить до висновку про те, що Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ та прийняті на його основі Розпорядження Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ та Постанова Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, - є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а, відтак, підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 травня 2009 року № 517-КУ, видане Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 12 січня 2010 року № 01-КУ, видане Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві.

4. Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 741-КУ від 12 січня 2010 року, винесену Територіальним управлінням ДКЦПФР у м. Києві.

5. Стягнути 3, 40 грн. судових витрат на користь ВАТ «АК-ТРАНС» з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська