Постанова № 9234372, 03.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/355

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2009 року           12:23           № 2а-10104/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу

за позовомПриватне підприємство "Інфініті"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення№0002842311/0 від 30.07.2009р.

за участю представників сторін:

<тип представника >, <ПІБ представника >, довіреність № <Текст >, від <Дата >, <юр. особа або примітка >

На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0002842311/0 від 30 липня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач, здійснюючи господарські операції з ТОВ «Лаудер груп», ТОВ «Фешен Люкс»та ТОВ «Кью сервіс»здійснював податковий облік з ПДВ з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України у сфері оподаткування. На момент здійснення цих господарських операцій контрагенти Позивача були суб’єктами господарських відносин, відомості про них були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців і мали вони чинне свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Крім того, зазначає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях на позовну заяву зазначив, що висновки Акту перевірки є вмотивованими і немає жодних підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення.

За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Інфініті» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Лаудер груп», ТОВ «Фешен люкс»та ТОВ «Кью сервіс»за період з 01.10.2007 р. по 31.05.2008 р., про що складено Акт № 8777/23-11/31921273 від 22 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі Акта перевірки № 8777/23-11/31921273 від 22 липня 2009 року Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення –рішення № 0002842311/0 від 30 липня 2009 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 30573,00 грн. у т.ч. за основним платежем 20382,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10191,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення Позивачем положень пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»полягає у податковому обліку з ПДВ у період з 01.10.2007 р. по 31.05.2008 р. у складі податкового кредиту з ПДВ відображено суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, виданими підприємствами –постачальниками продукції, реєстрацію яких у якості платників ПДВ анульовано за рішенням суду від 18.07.2008 р.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.99.

          Згідно ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після їх закінчення.

          Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

          Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

          У відповідності до п.п.7.7.1 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          У відповідності з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З акту перевірки вбачається, що під час перевірки на підтвердження обґрунтованості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ позивачем надавались всі первинні бухгалтерські документи, докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні.

Позивачем відображені у податковому обліку з ПДВ наступні податкові накладні:

- податкові накладні, оформлені ТОВ «Лаудер груп»(код ЄДРПОУ 35431679) у лютому –березні 2008 року;

- податкова накладна, оформлена ТОВ «Фешен Люкс»(код ЄДРПОУ 34601584) у жовтні 2007 року;

- податкові накладні, оформлені ТОВ «Кью сервіс»(код ЄДРПОУ 32160663) у жовтні 2007 року –березні 2008 року.

Як на підставу підтвердження вчиненого порушення Позивачем, Відповідач посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 липня 2008 р., якими визнана недійсною реєстрація ТОВ «Лаудер груп»та ТОВ «Фешен Люкс»в якості платників податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість та визнані Статути цих підприємств недійсними з моменту реєстрації.

Проте, суд не погоджується з такою позицією Відповідача з огляду на наступне.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

          Крім того, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що державна реєстрація або реєстрація контрагентів таких платників податку скасовувалася.

          Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень.

          Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не може бути доказом втрати контрагентом платника податку статусу платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.

          Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався Позивач, укладаючи господарські договори з ТОВ «Лаудер груп»та ТОВ «Фешен Люкс».

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів своїх контрагентів по угодах. В той же час, на момент відображення у податковому обліку з ПДВ податкових накладних, одержаних від ТОВ «Лаудер груп»та ТОВ «Фешен Люкс», ці контрагенти Позивача були належним чином зареєстровані як платники ПДВ. Так, Позивачем включені до податкового обліку з ПДВ податкові накладні виписані ТОВ «Лаудер Груп»у лютому –березні 2008 р., а рішення Голосіївського районного суду міста Києва, яким визнано недійсною реєстрацію цього суб’єкта як платника податку на додану вартість, прийнято 18 липня 2008 року. Аналогічна ситуація по контрагенту ТОВ «Фешен Люкс», податкові накладні виписані цим суб’єктом у жовтні 2007 року, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва, яким визнано недійсною реєстрацію цього суб’єкта як платника податку на додану вартість, прийнято 18 липня 2008 року.

З урахуванням наведеного, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0002842311/0 від 30 липня 2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва про визначення Приватному підприємству «Інфініті»(код ЄДРПОУ 31921273) податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 30573,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інфініті»3.40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Кишинський М.І.