Постанова № 9233222, 18.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" лютого 2010 р.                                                                       № 2а- 341/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Закритого Акціонерного Товариства "Інтер Агро"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ „Інтер Агро” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.08.2009р. № 0001762302/0 в частині нарахування 36267,00 грн., з яких основний платіж –24178,00 грн. та штрафна санкція –12089,00 грн., а також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.08.2009р. № 0001762302/1 і стягнути на його користь державне мито у розмірі 3,40 грн.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на норми п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та наполягав на тому, що прийняте ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, після процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009р. № 0001762302/1 не відповідає законодавству з питань оподаткування.

          Представник відповідача проти позову заперечує, надав суду заперечення, в якому виклав свою позицію щодо позову та просить суд відмовити в задоволенні позову ЗАТ „Інтер Агро” в повному обсязі. Вказує, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях у відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначена загальна сума донарахованого позивачу податкового зобов”язання в розмірі 36267,00 грн. Звертає увагу суду, що позивачем був завищений податковий кредит по ПДВ за рахунок спірних митних вантажних декларацій в яких, як він встановив в акті податкової перевірки, ПДВ імпортованого позивачем товару був обчислений за ставкою більше 20% від суми фактурної його вартості.

          Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

          Як було встановлено судом 20.07.2009р. працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р.

          За результатами перевірки складено акт № 5159/23-212/32567044. Відповідно до висновків акту, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема при перевірці встановлено порушення позивачем порядку врахування ПДВ, в результаті чого занижено податкове зобов”язання по ПДВ на загальну суму 467558,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 107774,00 грн.

          Судом встановлено, що позивач оскаржив висновки акту перевірки і надав відповідачу заперечення від 27.07.2007р., які останнім були залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення –рішення від 04.08.2009р. № 0001762302/0, яким визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 539676,00 грн. за порушення п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач надав до відповідача первинну скаргу від 20.08.2009р. № 01/20.08.09, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001762302/0 як таке, що прийнято всупереч вимогам чинного законодавства на підставі необґрунтованих свавільних трактувань норм діючого законодавства, наведених в акті перевірки, які не відповідають дійсності.

За результатами розгляду скарги ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийняте Рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.10.2009р. № 10561/10/25-013, яким скарга частково задоволена, було скасовано суму штрафних санкцій у розмірі 503409,00грн. Як наслідок прийняття вищезазначеного рішення відповідачем було прийняте податкове повідомлення –рішення від 11.12.2009р. № 0001762302/1, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 36267,00 грн.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників адміністративного процесу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

          Судом встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.08.2009р. № 0001762302/0 та від 11.12.2009р. № 0001762302/1 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова визначив позивачу податкові зобов”язання по ПДВ в розмірі 36267,00 грн., з яких основний платіж 24178,00 грн. та штрафна санкція 12089,00 грн. за порушення п.п.7.2.6 п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме за включення позивачем до свого податкового кредиту сум ПДВ, сплачених митному органу за обчисленою останнім ставкою 20% від митної вартості товару.

          Суд зазначає, що предметом оскарження по даній справі є твердження відповідач в акті перевірки вказав, що митна вартість товару перевищувала за розміром фактурну вартість.

Відповідно до п.п.3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно до п.2.4 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пунктом 10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7.

Судом встановлено і підтверджується даними акту перевірки та даними митних вантажних декларацій, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив до бюджету ПДВ, який був нарахований митним органом при розмитненні імпортованого позивачем товару. В подальшому податковий кредит по ПДВ формувався позивачем на підставі сплачених митних вантажних декларацій.

Суд аналізуючи вище зазначені положення закону зазначає, що в даному випадку законом саме митний орган є відповідальним за нарахування та утримання до бюджету ПДВ з суб”єктів підприємницької діяльності, які ввозять в Україну імпортований товар, а також за розрахунок митної вартості товару. Митна вартість імпортованого позивачем товару розраховувалась самостійно митним органом та відображалась в митних деклараціях. Базою оподаткування ПДВ визначалась митна вартість товару, яка була не меншою за його фактурну вартість, що відповідає вимогам п.4.3 ст.4 Закону "Про податок на додану вартість". Таким чином судом встановлено, що податковий кредит позивача формувався на підставі даних вантажних митних декларацій, в порядку та у спосіб, встановлені п.4.3 ст.4; п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 та п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону про ПДВ база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Аналогічно цьому відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону про ПДВ для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений позивачем при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, правомірно був включеним до складу його податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані , підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.08.2009р. № 0001762302/0 в частині нарахування 36267,00 грн. та від 04.08.2009р. № 0001762302/1 –є неправомірними та такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого Акціонерного Товариства "Інтер Агро" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 04.08.2009 року № 0001762302/0; від 11.02.2009 року № 0001762302/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Інтер Агро" суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. <Текст >.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 22.02.2010 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.