Ухвала суду № 92316588, 21.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/15902/20Господарський суд міста Києва у складі Карабань Я.А., розглянувши

заяву Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про забезпечення позову до його пред`явлення

особи, які можуть отримати статус учасника справи

позивач:

Публічне акціонерне товариство «Місто Банк»

відповідач:

Міністерство юстиції України

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (надалі - заявник) з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме:

- накласти арешт на 92/100 частин цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої загальною площею 10 335, 90 кв.м., який розташований за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Індустріальна, будинок 19, власником якого є Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (ідентифікаційний код 20966466);

- заборонити Міністерству юстиції України, будь-яким реєстраторам та особам, які здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо реєстрації прав на 92/100 частин цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої загальною площею 10 335, 90 кв.м., який розташований за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Індустріальна, будинок 19, або будь-яку його частину, власником якого є Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (ідентифікаційний код 20966466).

У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що він буде звертатися до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Міністерства юстиції України усунути перешкоди ПАТ «Місто Банк» у здійсненні належному йому права власності на цілісний майновий комплекс виробництва по переробці сої загальною площею 10 335, 90 кв.м., який розташований за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Індустріальна, будинок 19 та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс виробництва по переробці сої загальною площею 10 335, 90 кв.м., який розташований за адресою: Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Індустріальна, будинок 19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 257102365107) за ПАТ Місто Банк» (ідентифікаційний код 20966466).

В обґрунтування заяви заявник вказує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною вчинення реєстраційних дій щодо нього унеможливить подальші дії відповідача (Міністерства юстиції України) щодо поглиблення порушення прав позивача та оформлення прав щодо спірного об`єкту за третіми особами, що є необхідним для забезпечення повного і належного виконання рішення суду в справі за майбутнім позовом.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявником не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які він просить вжити суд, може ускладнити чи унеможливити ефективний захист його порушених прав, за захистом яких він має намір звернувся до суду.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, заява Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

У випадку надання заявником належних, допустимих, достовірних або достатніх у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду - він не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Я.А.Карабань