Постанова № 9229233, 07.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2010                                                                                           № 35/57

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Михальської Ю.Б.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача                    Ємельянова Л.С. - за дов. № 1483/0/4-10 від 10.03.2010

від відповідача Хижняк І.О. – за дов. № 02-14/319 від 11.01.2010

від третьої особи          не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2007

у справі № 35/57 ( .....)

за позовом                               Державного комітету України з державного матеріального резерву

до                                                   Державної акціонерної компанії "Хліб України"

третя особа позивача           Кабінет Міністрів України

про                                                   повернення до державного резерву 57000 тонн пшениці третого класу, стягнення відсотків в сумі 25054920,00 грн., 47880000,00 грн. штрафу, 102708158,94 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовної заявою до Державної акціонерної компанії „Хліб України” про стягнення з останньої на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву основну заборгованість – 57000 тонн пшениці 3-го класу, щомісячні відсотки за користування – 8604720грн., штрафні санкції 67157970грн., з яких 31350000грн. штрафу та 35807970грн. пені.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач змінив вимоги в частині стягнення зерна на його повернення та просив зобов’язати відповідача повернути до державного резерву 57000 тонн пшениці третього класу, а також збільшив вимоги про стягнення відсотків і штрафних санкцій, а саме: відсотків до 25054920грн., штрафу – до 47880000,00 грн., пені – 102708158,94 грн. Штрафні санкції позивач просив стягнути за період з 02.10.1999 по 31.05.2007.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договірні зобов’язання за договором від 23.11.1999 № юр-2/204-98, укладеного між Державним комітетом України по матеріальним резервам, правонаступником якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1041 від 30.06.2000 є Державне агентство з управління державним матеріальним резервом, правонаступником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001 № 603/2001, та Державною акціонерною компанією „Хліб України” виконані останньою не повністю, не повернуто до 01.10.1999 відпущені позивачем на умовах позики 57000 тонн пшениці третього класу, у зв’язку з чим відповідач зобов’язаний сплатити відсотки за користування зерном та штрафні санкції за невиконання зобов’язання щодо повернення майна.

Відповідач – Державна акціонерна компанія „Хліб України”, проти позову заперечив, вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заборгованість за договором №юр-2/204-98 від 23.11.1999, укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945-р, погашена у повному обсязі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом з державного матеріального резерву”, Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначив, що на момент подання позовної заяви позивачем зобов’язання боржником вже були виконані у строк, встановлений договором, оскільки в рахунок погашення заборгованості за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 № 1174-р зі складу ДАК „Хліб України” було вилучено цілісні майнові комплекси дочірніх підприємств Компанії та передано до сфери управління Держкомрезерву.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності по заявленим позовним вимогам про стягнення пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 35/57 позов задоволено частково, зобов’язано Державну акціонерну компанію „Хліб України” повернути до державного резерву 57000 тонн пшениці третього класу, стягнуто з Державної акціонерної компанії „Хліб України” на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 15328212 грн. плати за користування зерном, 27001171,73 грн. пені.

В частині стягнення пені у розмірі 123586987,21 грн. та 9726708грн. відсотків за користування зерном в позові відмовлено.

Стягнуто з Державної акціонерної компанії „Хліб України” до Державного бюджету України 6145,41 грн. державного мита та 28,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 35/57 Державна акціонерна компанія „Хліб України” звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить залишити рішення господарського суду по даній справі без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 до участі у справі № 35/57 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Кабінет Міністрів України.

Представник Кабінету Міністрів України в наданих суду поясненнях по суті спору зазначив, що відповідно до правових норм чинні акти Кабінету Міністрів України, видані Урядом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є обов’язковими для виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 у справі №35/57 призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання щодо відображення в бухгалтерському обліку сторін виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву”.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив та пояснення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Між Державним комітетом України по матеріальних резервах, правонаступником якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1041 від 30.06.2000 є Державне агентство з управління державним матеріальним резервом, правонаступником якого відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001 № 603/2001 є Державний комітет України з державного матеріального резерву та Державною акціонерною компанією „Хліб України” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945-р було укладено договір № юр-2/204-98 від 23.11.1999 (надалі – Договір).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945-р передбачено, що Держкомрезерв передає ДАК „Хліб України” 27 тис. тонн пшениці третього класу. Зерно відпускається на договірних умовах в порядку тимчасового позичання із сплатою 2% його вартості; Міністерству агропромислового комплексу та ДАК „Хліб України” забезпечити повернення до державного резерву еквівалентної кількості продовольчого зерна до 1 жовтня 1999 року.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1 Договору позивач відпускає із державного резерву зерно (57 тисяч тонн пшениці 3 класу) в порядку тимчасового позичання із сплатою щомісяця 2 відсотків його вартості за користування та надання відповідних гарантій, на термін десять місяців до 1 жовтня1999 року, а відповідач повертає до державного резерву позичене та додатково сплачує щомісяця відсотки за його користування, які за десять місяців складають 2530800 грн.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що при обґрунтованій неможливості виконання зобов’язань згідно з пунктами 2.2. та 2.3 даного Договору по поверненню продукції в натуральному вигляді, „Компанія” (відповідач) зобов’язується у встановленому порядку сплатити „Комітету” (позивач) в термін до 1 жовтня 1999 року включно, вартість позиченої продукції та відсотки за користування за діючими цінами, які склалися для даного виду продукції на внутрішньому ринку України на момент сплати, але не нижчими чим на момент відпуску.

Згідно пункту 4.5 Договору факт повернення зерна до держрезерву оформлюється приймальним актом по формі Р-16.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945-р та договору від 23.11.1999 № юр-2/204-98 сторонами складено акт приймання –передачі зерна.

В матеріалах справи міститься акт звірки остаточної заборгованості ДАК „Хліб України” за відпущене в позичку зерно державного резерву за постановами Кабінету Міністрів України від 05.05.1998 № 598, від 11.12.1998 № 1962, від 18.12.1998 № 2002, від 25.08.1998 № 1338, від 16.11.1998 № 945-р, від 19.04.1999 станом на 24.07.2003, в якому вказана заборгованість в сумі 191196,836 тис. грн., в тому числі 23211,590 тис. грн. – 2% за користування позичкою, 214408,426 тис. грн. - загальний борг, з якого вбачається, що згідно Договору (постанова КМУ від 16.11.1998 № 945-р) до матеріального резерву пшениця 3 класу повернута не була.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 № 1174-р було прийнято пропозицію Держкомрезерву, погоджену з Мінагропромом, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом Державного майна України, Національним агентством з управління державними корпоративними правами, ДАК „Хліб України” комбінатів хлібопродуктів і передачу їх до сфери управління Держкомрезерву згідно із додатком, ДАК „Хліб України” в місячний термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення до статутного фонду та Статуту компанії змін, що випливають з пункту 1 цього розпорядження.

Згідно акту приймання-передачі дочірніх підприємств ДАК „Хліб України” від 25.07.2003 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 року №1174 р. здійснено передачу-приймання дочірніх підприємств ДАК „Хліб України” до сфери управління Держкомрезерву, шляхом виведення їх із складу компанії.

Як вбачається з довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 27.09.2007 № 21-10/5788-2, в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) цілісні майнові комплекси дочірні підприємства ДАК „Хліб України”, передані Держкомрезерву, значаться такими, що знаходяться в управлінні Держкомрезерву.

16.10.2003 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом з державного матеріального резерву”, згідно якої погоджено з пропозицією Міністерства аграрної політики, Державної акціонерної компанії „Хліб України”, Державного комітету з державного матеріального резерву щодо зарахування вартості цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, переданих згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 № 1174 до сфери управління Комітету, в погашення заборгованості, що виникла в результаті виконання постанов Кабінету Міністрів України від 05.05.1998 № 598, від 25.08.1998 № 1338, від 11.12.1998 №1962, від 18.12.1998 № 2002 та розпоряджень Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945 і від 19.04.1999 № 312-с на загальну суму 214408426 грн., Державному комітетові з державного матеріального резерву зменшити заборгованість Державної акціонерної компанії „Хліб України” на зазначену суму.

Відповідно до статті 374 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на дату укладення Договору, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повернув позивачеві згідно умов Договору 57000 тонн пшениці 3 класу.

Враховуючи те, що цивільні права і обов’язки за Договором продовжують існувати, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вони регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР).

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повернув позивачеві згідно умов Договору 57000 тонн пшениці 3 класу, а тому позовні вимоги в частині повернення до державного резерву зазначеної кількості зерна правомірно задоволено судом першої інстанції.

Договором було передбачено платне користування відповідачем матеріальними цінностями у розмірі 2% за кожен місяць користування, що за 10 місяців складало 2530800грн. (пункт 2.3 Договору).

Оскільки відповідач не повернув зерно у визначений договором строк, плата підлягає нарахуванню за весь період користування.

Початком перебігу строку нарахування плати є момент передачі відповідачу зерна. Доведення вказаної обставини, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на позивача.

Наданий позивачем акт приймання-передачі не містить дати його підписання. Інших доказів, які б свідчили про початок користування відповідачем зерном, позивач суду не надав.

Таким чином, позивач не довів дати початку перебігу строку, з якого підлягає нарахуванню відповідачу плата за користування матеріальними цінностями.

Однак, виходячи з того, що факт користування має місце і зерно на виконання договору було одержано відповідачем до настання дати його повернення – 01.10.1999 р., тобто вказана дата є доведеною щодо такого факту, як користування відповідачем зерном, саме з 01.10.1999 року, підлягає нарахуванню плата за користування зерном.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої щодо визначення розміру плати за користування зерном в сумі 15328212 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення 123586987,21 грн. пені правомірно не задоволені судом першої інстанції у зв’язку з пропуском позивачем позовної давності відповідно до пункту 1 частини 2 статті 72, статті 80 Цивільного кодексу Української РСР. З урахуванням змісту статті 83 Цивільного кодексу Української РСР, зазначена стаття не передбачає можливості не поширення позовної давності на вимоги щодо стягнення неустойки у зв’язку з неповерненням майна.

Колегія суддів погоджується з частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 27001171,73 грн., за розрахунком суду першої інстанції, виходячи з матеріалів справи та наведених судом першої інстанції норм законодавства.

Заперечення відповідача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом з державного матеріального резерву” припинено його зобов’язання перед позивачем, що виникли згідно Договору, не приймаються колегією суддів, виходячи з наступного.

Підстави припинення зобов’язань були визначені главою 19 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до положень якої постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 не є підставою для припинення зобов’язань.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для оцінки постанови Кабінету Міністрів України № 1637 від 16.10.2003 в контексті статті 217 Цивільного кодексу Української РСР, яка передбачає можливість припинення зобов’язань зарахуванням, яке здійснюється за заявою однієї з сторін зобов’язань, якою за Договором Кабінет Міністрів України не є.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв” в редакції Закону України від 22.05.2003 N 860-IV позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв” в редакції Закону України від 12.05.2004 N 1713-IV позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Листом від 26.06.2007 № 31-16040-3-7/3488 на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 27161/0/1-07 щодо розробки механізму списання заборгованості ДАК „Хліб України” перед Держкомрезервом у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 №1637 Міністерством фінансів України разом з Державною податковою адміністрацією було повідомлено, що передача об’єктів права державної власності до сфери управління іншого підприємства чи відомства не передбачає переходу права власності, отже у обох суб’єктів відсутні підстави відображати операції передачі об’єктів у бухгалтерському обліку, не виникає господарських зобов’язань одного підприємства перед іншим та відсутня одна з сторін зобов’язань, які б можна було погасити як зустрічні. Враховуючи положення статті 137 Господарського кодексу України, одним з механізмів погашення заборгованості ДАК „Хліб України” перед Держкомрезервом може бути передача цілісних майнових комбінатів хлібопродуктів в оперативне управління Держкомрезерву із внесенням відповідних змін до рішень Уряду від 28.10.1999 № 1174 та від 16.10.2003 № 1637, або запровадження іншого механізму вирішення порушеного питання із внесенням в установленому порядку необхідних змін до чинного законодавства.

Як зазначено в листі Міністерства економіки від 11.07.2007 № 72-23/341 механізм здійснення передачі об’єктів права державної та комунальної власності визначено Законом України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, проте, згадані нормативні акти не передбачають погашення чи списання заборгованості за рахунок передачі майна, а також зазначено, що питання передачі майна може бути розглянуто після розробки нормативного акту, яким буде врегульовано питання списання заборгованості.

Як зазначено у висновку № 4758/4759 судово-бухгалтерської експертизи від 21.10.2008 у бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій відповідача, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву”, відображена вартість цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії „Хліб України” на суму 214463318 грн., переданих згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 № 1174 до сфери управління Держкомрезерву України в погашення заборгованості, що виникла в результаті виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1998 року № 1962. Встановити, чи була відображена в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій позивача, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 вартість цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії „Хліб України” на суму 214408426 грн., переданих згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.1999 № 1174 до сфери управління Держкомрезерву України в погашення заборгованості, що виникла в результаті виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.1998 № 945-р не видається за можливе з причин ненадання Держкомрезервом відповідних документів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, отже висновок експерта оцінюється судом разом з іншими доказами у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи відсутність механізму реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2003 № 1637 „Про погашення заборгованості Державної акціонерної компанії „Хліб України” перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву” при вирішенні даного спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України щодо виконання та припинення зобов’язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 35/57 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної акціонерної компанії „Хліб України” підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що даний спір вирішений на користь позивача, суд стягує з відповідача на користь Держкомрезерву України 10152грн., які були сплачені останнім за платіжним дорученням №186/18 від 16.02.2010 р. за проведення судової експертизи.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії „Хліб України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 у справі № 35/57 залишити без змін.

Стягнути з Державної акціонерної компанії “Хліб України“ (м. Київ, вул. Саксаганського, 1 рахунок 26001201786001 в Хрещатинському відділенні АКБ Україна МФО 300034) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, Державне казначейство України, рахунок 31217151000001, МФО 820172 в ОПЕРУ ДКУ м. Київ, код казначейства 20055032 для Державного комітету України з державного матеріального резерву код бюджетної класифікації 32010000) 10152(десять тисяч сто п’ятдесят дві) грн. - витрати за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 35/57 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

27.04.10 (відправлено)