Рішення № 9229062, 26.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2010 Справа № 3/53-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "Фірми "Нью Ленд", м. Кривий Ріг

до Приватної фірми "Наталі", м. Херсон

про стягнення 28562 грн. 81 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Гусева Н. С. дов. № б/н від 08.02.2010р.ю/к.

          Приватне підприємство "Фірма "Нью Ленд" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватної фірми "Наталі" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 32-08 від 01.05.2008р. у сумі 28562 грн. 81 коп.

          Позивач у судове засідання не прибув, витребуваних доказів не надав, направив клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними доказами.

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на погашення основного боргу. Позовних вимог щодо стягнення штрафу, інфляційних та річних не визнає, посилаючись на відсутність у нього грошових зобов'язань за договором поставки № 32-08.

          В судовому засіданні 22 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 26.04.2010 року до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством «Фірма Нью Ленд»(позивач) та Приватною фірмою «Наталі»(відповідач) укладено договір поставки №32-08 (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка товару (чи його партій) за цим Договором здійснюється у строки з 15.07.2008 р. до 20.11.2008 р. Сторони можуть погодити своєю домовленістю інші строки поставки товару за цим Договором.

Ні позивачем, ні відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів укладання Додаткових угод або інших документів, які б підтверджували ту обставину, що сторони в двохсторонньому порядку змінили вищевказаний пункт Договору щодо строків поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у 2009 році здійснював поставку товару відповідачу за накладними на загальну суму 298230,23 грн. (а.с.17-32). Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, заборгувавши 26001,19 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що поставка за накладними, наданими до матеріалів справи, здійснювалась поза межами укладеного сторонами Договору №32-08.

Суд погоджується з посиланням відповідача на ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27 січня 2010 року позивач направив відповідачу претензію-вимогу про сплату боргу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9). Відповідач в судовому засіданні усно повідомив, що претензію з вимогою сплатити борг отримав 1 лютого 2010 року. Враховуючи приписи ч.2 ст.530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити основний борг в сумі 26001,19 грн. в строк до 08.02.2010 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року відповідач надав копію платіжного доручення №946 від 29.03.2010 року на суму 26001,19 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26001,19 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 1300,06 грн., інфляційних втрат в сумі 962,04 грн. та річних в сумі 299,52 грн. з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

29 березня 2010 року, тобто після порушення провадження по справі, платіжним дорученням №946 (а.с.66) відповідач сплатив основний борг. Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення річних та інфляційних з 09.02.2009 року. В розрахунку позову позивачем визначено період стягнення інфляційних з вересня 2009 року по 31.12.2010 року, період стягнення річних –з 12.09.2009 року по 03.02.2010 року. Суд констатує порушення відповідачем грошового зобов»язання, але, керуючись ч.2 ст.83 ГПК України, не має правових підстав виходити за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, в даному випадку –позивача, і самостійно визначити період стягнення та стягнути інфляційні, річні без відповідної вимоги позивача. Тому вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних з вересня 2009 року по 31.12.2010 року та річних з 12.09.2009 року по 03.02.2010 року є безпідставними.

Позивач з посиланням на п.13.4. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 1300,06 грн. штрафу. Вказана вимога є недоведеною та необґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів, що відповідачем пропущено строк перерахування грошових коштів за поставлену продукцію у строки, передбачені п.6.1. Договору, тобто з 15.07.2008 р. до 20.11.2008 р. Як свідчать матеріали справи, відповідач своєчасно не розрахувався за накладними №580 від 10.08.2009 р. на суму 23948,89 грн. та №598 від 13.08.2009 р. на суму 17052,30 грн.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, ч.2 ст.530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.          Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 26001,19 грн. основного боргу.

2.          Стягнути з Приватної фірми «Наталі»(73000, м.Херсон, вул..Київська, 56, р/р 2600601315510 в ЗАТ «Банк НРБ», МФО 320627, код ЄДРПОУ 24119556) на користь Приватного підприємства «Фірма Нью Ленд»(50029, м.Кривий Ріг, вул..Ногіна, 38, р/р 26004123000080 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»м.Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 19430708) в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 260,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,52 грн.

3.          В задоволенні решти позовних вимог в сумі 2561,62 грн., з яких: 1300,06 грн. штраф, 962,04 грн. інфляційні втрати, 299,52 грн. річні, - відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська