Рішення № 92287607, 19.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа№200/5673/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4165 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А4165, в якій просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02 листопада 2016 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02 листопада 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивачки з військової служби у запас, та виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, позивачці не була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, такою, що порушує її конституційні права, у зв`язку із чим наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що безпосередня служба позивачки та звільнення зі служби відбулися у Військовій частині польова пошта В2250, у зв`язку із чим Військова частина А4165 не є належним відповідачем у справі. Зазначено також, що при звільненні позивачкою був поданий рапорт в якому вона підкреслила відсутність претензій до командування військової частини ПП В2250. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Крім того, грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустку, разом з тим, з часу отримання позивачкою посвідчення учасника бойових дій 30.03.2016 року, строк проходження нею служби склав 7 місяців 5 діб, отже нею не було набуте право на відповідну додаткову відпуску 14 днів як учаснику бойових дій, яка нараховується за 12 місяців календарного року. Також наголошено на пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Згідно із копією свідоцтва про шлюб, Серія: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.12.2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , та здобула прізвище ОСОБА_4 (а.с. 32).

Згідно із копією трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 14.10.2003 року на ім`я ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_1 , містяться записи про проходження позивачкою у період з 06.07.2015 року по 04.11.2016 року військової служби у Збройних Силах України ч/ч пп В2250 (а.с. 10-18).

Згідно із копією військового квитка, Серія НОМЕР_3 , на ім`я ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.07.2015 року прийняла присягу військової служби у в/ч пп В2250, а 04.11.2016 року звільнена (демобілізована) у запас на підставі пп. «а» п. 1 ч. 8 ст. 26 ЗУ (жінки які мають дитину віком до 18 років) (а.с. 19-22).

Згідно із копією витягу з наказу Командира військової частини польова пошта В2250 (по стройовій частині) від 07.07.2015 року № 83, ОСОБА_2 з 07.07.2015 року була зарахована в списки особового складу частини, на всі види забезпечення (а.с. 27).

Згідно із копією довідки військова частина польова пошта В2250, від 19.12.2016 року № 2686, Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, ОСОБА_2 у період з 07 липня 2015 року по 04 листопада 2016 року безпосередньо брала участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 24).

Згідно із копією посвідчення, серія: НОМЕР_4 , виданого 30 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 , позивачка має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с. 23).

Згідно із копією витягу з наказу Командира військової частини – польова пошта В2250 (по стройовій частині) від 04.11.2016 року № 304, Старшого солдата ОСОБА_2 , діловода штабу, звільненого наказом командира військової частини польова пошта В2250 (по особовому складу) від 02 листопада 2016 року №50-РС з військової служби у запас за пунктом «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (жінки, як: мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати, що 04 листопада 2016 року справи та посаду здала.

04 листопада 2016 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Костянтинівського ОМВК Донецької області.

Щорічна основна відпустка за 2016 рік передбачена з кількості 25 діб, щорічна основна відпустка за 2016 рік не використана. Грошова допомога на оздоровлення згідно наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року у розмірі місячного грошового забезпечення за 2016 рік виплачувалась.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці у та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2016 рік.

Матеріальна допомога за 2016 рік для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 не виплачувалась.

Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби з розмірі 580 % місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення з 01 жовтня по Зі жовтня 2016 року та з 01 листопада по 04 листопада 2016 року.

На підставі наказу Міністерства Оборони України від 10.02.2016 № 67, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.02.2016, відповідно до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України виплатити винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2016 року та з 01 листопада по 04 листопада 2016 року в розмірі 1200,00 грн. (а.с. 28).

Згідно із копією витягу з наказу командира військової частини А4165 (по стройовій частині) від 30.05.2017 року № 144, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 року № Д-322/1/5дск, витягу з наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 28.04.2017 року № 5дск та витягу із наказу командира 81 окремої аеромобільної бригади №397дск від 04.05.2017 року, надане умовне найменування - військова частина А4165 - 122 окремому аеромобільному батальйону 81 окремої аеромобільної бригади, анульовано: умовне найменування - військова частина - польова пошта В2250, яке належало 122 окремому аеромобільному батальйону з 30 травня 2017 року введено його в дію.

Згідно із листом відповідача Військової частини А4165 від 13.05.2020 року №399, наданим за наслідками розгляду заяви позивачки від 23.04.2020 року (вх..№ 521ТЛГ від 28.04.2020) про виплату їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, останній було повідомлено про те, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини А4165 (по стройовій частині) від 04.11.2016 №304, старшого солдата військової служби ОСОБА_2 , діловода штабу військової частини польова пошта В2250 (на теперішній чає - військова частина А4165), звільнено від 04 листопада 2016 року, у запас за п. 1 ч. 8 ст. 26 підпунктом «а» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зазначено про відсутність у військової частини А4165 правових підстав для виплати заявниці означеної грошової компенсації з посиланням на не подання заявницею при звільнені жодних рапортів про наявність невиконаних військовою частиною - польова пошта В2250 грошових розрахунків перед нею, про що свідчить рапорт за вх. №2662 від 04.11.2016 року, та наказ від 04.11.2016 № 304 нею не оскаржував ся (а.с. 25-26).

Позивачкою зазначено, а відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується, що додаткова відпустка позивачці, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки не надавалась, та грошова компенсація за вказану невикористану відпустку - не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спір у даній справі виник з приводу правомірності не нарахування та не виплати грошової компенсації позивачці за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивачка набула за період проходження нею військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Аналогічна правова позиція викладена в Зразковій адміністративній справі № 620/4218/18 від 16 травня 2019 року (провадження № Пз/9901/4/19).

За наведеними приписами законодавства, подання рапорту про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, не є обов`язковою умовою для реалізації особою права на отримання вказаної компенсації.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах мала місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачці грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, - 04 листопада 2016 року, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині є законними, та підлягають частковому задоволенню, із зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачці означену грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 04 листопада 2016 року.

При цьому суд зазначає, що як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, звільнення позивачки з військової служби відбулося 04 листопада 2016 року, а не 02 листопада 2016 року, як про це зазначено у позовній заяві, що стверджується витягом з наказу Командира військової частини – польова пошта В2250 (по стройовій частині) від 04.11.2016 року № 304, згідно із яким, старшого солдата ОСОБА_2 , звільненого наказом командира військової частини польова пошта В2250 (по особовому складу) від 02 листопада 2016 року №50-РС з військової служби у запас за пунктом «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (жінки, як: мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати, що 04 листопада 2016 року справи та посаду здала. 04 листопада 2016 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Костянтинівського ОМВК Донецької області (а.с. 28).

Означене також підтверджується записами у військовому квитку позивачки, Серія НОМЕР_3 , згідно із якими датою звільнення (демобілізації) у запас на підставі пп. «а» п. 1 ч. 8 ст. 26 ЗУ (жінки які мають дитину віком до 18 років) зазначено - 04.11.2016 року (а.с. 19-22), а також записами у трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 , відповідно до яких ( ОСОБА_6 проходила військову службу у Збройних Силах України ч/ч пп В2250 - по 04.11.2016 року (а.с. 10-18).

Стосовно позовних вимог щодо невиплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, то суд зазначає, що така компенсація надається лише учаснику бойових дій.

За змістом положень Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. N 413, статус учасника бойових дій виникає з моменту отримання відповідного посвідчення учасника бойових дій.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, статус учасника бойових дій позивачці встановлений у 2016 році про що 30 березня 2016 року їй було видане відповідне посвідчення Серія НОМЕР_4 (а.с. 23).

Отже, оскільки статус учасника бойових дій позивачка набула у 2016 році, то правові підстави для виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, за відсутності у позивачки означеного статусу, - відсутні, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача стосовно того, що він не є належним відповідачем у справі з тих підстав, що безпосередня служба позивачки та звільнення зі служби відбулися у Військовій частині польова пошта В2250, а не у Військовій частині А4165, суд відкидає, оскільки як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А4165 (по стройовій частині) від 30.05.2017 року № 144, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 року № Д-322/1/5дск, витягу з наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 28.04.2017 року № 5дск та витягу із наказу командира 81 окремої аеромобільної бригади №397дск від 04.05.2017 року, надане умовне найменування - військова частина А4165 - 122 окремому аеромобільному батальйону 81 окремої аеромобільної бригади, анульовано: умовне найменування - військова частина - польова пошта В2250, яке належало 122 окремому аеромобільному батальйону з 30 травня 2017 року введено його в дію.

Перейменування відповідача стверджується також відомостями листа відповідача (за вих. № 399 від 13.05.2020 року) Військової частини А4165, який був наданий відповідачем позивачці за наслідками розгляду її звернення щодо виплати спірної у даній справі грошової компенсації, в якому зокрема зазначено про те, що: «старшого солдата військової служби ОСОБА_2 , діловода штабу військової частини польова пошта В2250 (на теперішній чає - військова частина А4165), звільнено від 04 листопада 2016 року, у запас за п. 1 ч. 8 ст. 26 підпунктом «а» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»…» (а.с. 25).

Означене доводить, що Військова частина А4165, колишнє умовне найменування якої станом на час звільнення позивачки з військової служби було - військова частина польова пошта В2250, є належним відповідачем у даній справі.

Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачкою строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Аналогічна правова позиція також була викладена у вищевказаній зразковій адміністративній справі № 620/4218/18 від 16 травня 2019 року (провадження № Пз/9901/4/19).

За правилами ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка згідно із пунктом 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є звільненою від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись, ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військової частини А4165 (місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул. Попова, 30, ЄДРПОУ: 26615012) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4165 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 листопада 2016 року.

Зобов`язати Військову частину А4165 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 листопада 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19 жовтня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров