Рішення № 92287606, 19.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа№200/7228/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), третя особа Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) (далі – третя особа) про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46у про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 28 130,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані нижчевикладеним.

У період з 11.05.2011 по 17.07.2020 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, платник податків на загальних підставах. Починаючи з 2017 року фактично не займався підприємницькою діяльністю та не отримував прибутку. 23.07.2020 позивач дізнався, що його включено до єдиного реєстру боржників та накладено арешт на транспортний засіб. За допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження з`ясував, що виконавчим документом є вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46у про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 28 130,96 грн.

Позивач стверджує, що протягом 2017-2020 років документи електронної звітності про майновий стан та доходи не подавав, оскільки вважав підприємницьку діяльність фактично припиненою.

Посилається на нормативний припис п. 5 р. І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-ІХ, яким доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Наголошує, що звертався до податкового органу із відповідною заявою щодо списання сум недоїмки та нарахованих штрафів та пені. Проте з боку податкового органу у цьому питанні допущено протиправну бездіяльність, що порушує права позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим для вирішення під час розгляду справи по суті.

Сторони із клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) у судове засідання до суду не звертались.

ГУ ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що позивач є платником ЄСВ та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI зобов`язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж.

Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.01.2020 становила 28 130,96 грн., а тому податковим органом правомірно сформовано спірну вимогу.

Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.

ОСОБА_1 перебував фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП), РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця 11.05.2011 номер запису: 22740000000028405 перебував на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області Маріупольське управління, Лівобережна ДПІ взятий на облік як платника податків 13.05.2011, за номером 05-42-11-9171. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, 17.07.2020, номер запису: 22740060002028405, підстава: власне рішення. (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

ОСОБА_1 протягом усього періоду перебування у статусі ФОП знаходився на загальній системі оподаткування, код КВЕД – 47.11.

14 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-411145-46 у загальному розмірі 28 130,96 грн., у тому числі недоїмка – 28 130,96 грн., станом на 31.01.2020.

Згідно розрахунку до вимоги та ІКП платника вбачається, що період нарахування складає з 09.02.2018 по 20.01.2020. При цьому, станом на 31.12.2017 обліковувалась переплата у розмірі 1 162,48 грн.

Відповідачем надано конверт поштового відправлення № 875552713580 адресований ОСОБА_1 , датований, згідно відтиску поштового штемпеля, 27.02.2020 та повернутий відправнику за закінченням терміну зберігання.

Позивачем до матеріалів справи надано:

Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форма № Д5 (річна) за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та відповідні їм квитанції про прийняття, де у графі сума на яку нараховується єдиний внесок міститься прочерк.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, де отримання доходу не задекларовано.

У матеріалах також міститься заява ОСОБА_1 датована 27.07.2020 на ім`я начальника Маріупольського ГУ ДПС у Донецькій області про списання несплачених станом на день набрання чинності Законом № 592 суми недоїмки, пені та штрафних санкцій за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності вказаним законом. Зазначено про неотримання доходу за вказаний період.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду надано відомості щодо реєстраційних даних ОСОБА_1 , з яких судом встановлено (окрім викладеного вище), що позивач не був найманим працівником та ЄСВ роботодавцем за нього не сплачувався. Відомості щодо присвоєння ознак незалежної професійної діяльності відсутні.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом у порядку передбаченому ст. 211 КАС України.

Щодо питання поновлення строку звернення до суду.

Стаття 122 КАС України.

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без такої.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а.

Разом із тим, суд вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, того що вимога ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 № Ф-411145-46у, не отримана ОСОБА_1 з його вини, зокрема, відсутні достовірні відомості, що поштовим відправленням від 27.02.2020 № 875552713580 ОСОБА_1 направлено саме спірну вимогу.

При цьому згідно п. 3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення, у даному випадку не пізніше 18.02.2020.

Натомість з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 23.07.2020.

Позовна заява направлена суду засобами поштової кореспонденції 01.08.2020.

Враховуючи усе викладене, суд вважає, що наявні достатні підстави для поновлення строку звернення до суду та відповідно задоволення клопотання позивача.

Постановляючи вказані висновки, суд взяв до уваги правову позицію Першого апеляційного адміністративного суду, висловлену у постановах від 27.08.2020 у справі №200/4061/20-а, від 29.09.2020 у справі №360/1623/20.

Щодо суті спору, правова позиція суду обґрунтована таким.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 1.

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

2) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

3) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

5) мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

6) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;

Стаття 4. Платники єдиного внеску

1. Платниками єдиного внеску є: 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

4. Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаття 5. Облік платників єдиного внеску

Взяття на облік осіб, зазначених:

у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей;

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, … .

4. Обов`язки платників єдиного внеску виникають:

у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

Стаття 6. Права та обов`язки платника єдиного внеску

2. Платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 7. База нарахування єдиного внеску

1. Єдиний внесок нараховується:

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

(Абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017)

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Стаття 9. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску

2. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

3. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

8. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

(Абзац третій частини восьмої статті 9 в редакції Закону № 5292-VI від 18.09.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 77-VIII від 28.12.2014; в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017)

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

12. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

14. Єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов`язання до дня включення податковим органом даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру , сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період.

Стаття 25.

1. Рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

4. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

16. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Розділ VI. Порядок стягнення заборгованості з платників

1. До платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

2. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

3. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

4. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Висновки суду щодо викладеного.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 справа №440/2149/19 сформульовано таку правовий висновок: « … статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).

Так, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 справа № 140/2214/19, від 02.04.2020 справа № 620/2449/19 та від 19.05.2020 справа № 560/1959/19.

Матеріали справи не містять доказів перебування позивача у статусі найманого працівника у спірному періоді.

Зі свого боку суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774 внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (зміни діють з 01 січня 2017 року та, зокрема, торкаються питання обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзаци 1, 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками податків, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI).

Однак, матеріали справи не містять доказів, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

Мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%, де 3723,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018); мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4 173 грн. х 22%, де 4 173 ,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019); мінімальний страховий внесок у 2020 році становив 1039,06 грн. на місяць (4 723 грн. х 22%, де 4 723 ,00 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020)

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки не є виключною підставою для формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки). Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У даному випадку нарахування відбулось через наявність недоїмки зі сплати ЄСВ, яка не сплачена, а законом не встановлено обов`язку проведення перевірки та надсилання акта.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою, зокрема, у постанові від 13.11.2018 у справі № 813/4686/16.

Щодо застосовності п. 5 р. І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 № 592-ІХ, яким доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-15 згідно із Законом № 592-IX від 13.05.2020 такого змісту.

9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду його заяви у порядку вказаному вище та не прийнято відповідне рішення про списання суми недоїмки.

Суд зазначає, що вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі, а захист відповідних порушених прав здійснюється у порядку подання окремого позову про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, зокрема, прийняти рішення про списання суми недоїмки.

Оскільки, станом на момент розгляду даної справи таке рішення відсутнє, то у суду не має підстав застосовувати наведені положення цілях скасування оспорюваної вимоги.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову – відсутні.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Згідно ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255,258, 262, 293, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя І.В. Буряк