Рішення № 9228753, 22.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10                                                                                 Справа № 8/58

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси», смт. Марківка Луганської області, -

про стягнення 483540 грн. 55 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Поштар Т.П. –представник, - довіреність №5367 від 28.12.09 року;

від відповідача –Потапов Ю.О. –директор, - довідка з ЄДР АБ №064685 від 22.03.10 року, паспорт ЕК №649057, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 23.10.097 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 367722,44 грн., пені у сумі 61182,67 грн., 3% річних у сумі 5974,26 грн., збитків, понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів (інфляційних нарахувань) у сумі 15069,98 грн. та штрафу у сумі 33591,20 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №080609-18/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу, укладеного між сторонами 09.06.08 року.

З підстав, передбачених ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 12.03.10 року до 26.03.10 року; з 26.03.10 року до 09.04.10 року та з 09.04.10 року до 22.04.10 року.

До початку судового засідання, призначеного на 22.04.10 року. від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково: він не заперечує проти наявності основного боргу у сум, визначеній позивачем, однак, вважає, що позивачем зайво нараховано: пеню у сумі 56441,57 грн.; інфляційні нарахування у сумі 15069,98 грн. та 3% річних у сумі 3388,13 грн., - при цьому він вважає, що позивач безпідставно нарахував вищезгадані платежі, починаючи з 30.09.09 року, коли фактично вилучив у відповідача майно у зв’язку з несплатою ним чергових лізингових платежів; позивач також «не реагував»на неодноразові прохання відповідача про взяття до уваги його тяжкого фінансового становища та реструктуризацію боргу (відзив на позов від 22.04.10 року за вих. № б/н).

Частково заперечуючи проти позову, відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача, а також на підтвердження власних доводів.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

09.06.08 року між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір № 080609-18/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець надає у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені у специфікації (додаток №2 до договору) (далі –«майно»або «предмет лізингу») для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п.1.1).

Сторони встановили строк користування лізингоодержувачем майном в 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 цього договору (п.2.1).

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору, при цьому лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п.3.1.1); винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1-3.4.5 договору (п.3.1.2).

Загальна вартість майна на момент укладення договору становить 839780,00 грн. (з ПДВ) (п.3.2). Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане майно –322907,13 грн. (без ПДВ) (п.3.3).

Платежі за договором здійснюються у національній валюті України –гривні (п.3.4), з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 робочих днів з моменту фактичного проведення банківською установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки банківської установи. До отримання такої довідки розмір Ко –курсу гривні до долару США - вважається рівним курсу, встановленому на день укладення цього договору (п.3.4.1).

Лізингоодержувач згідно договору зобов’язаний здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у порядку, встановленому п.3-5 цього договору.

Датою виконання будь-якого платежу за договором є дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця (п.3.9).

У період дії договору розмір лізингових платежів може збільшуватися (індексуватися) за умов, визначених у п.3.10 договору.

Сторони домовилися, що лізингодавець має право вилучити майно у лізингодержувача за певних умов, у тому числі: якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком (п.10.1.1). У такому випадку лізингодавець спрямовує на адресу лізингодержувача повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Отримавши таке повідомлення, лізингоодержувач зобов’язаний повернути майно лізингодавцю (п.10.2).

Якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов цього договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодерждувач відшкодовує заподіяні збитки у повному обсязі (п.11.1).

Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов’язань, а саме: сплачує лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених п.3.1 цього договору і графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором, –пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговим платежем за кожен день прострочення, та відшкодувати усі збитки, завдані цим лізингодавцю, понад вказану пеню. Якщо лізингодавець у зв’язку з несплатою вказаних платежів буде вимушений нести збитки, (у т.ч. пов’язані зі збільшенням процентної ставки за користування кредитами та ін.) лізингодавець у 5-денний термін повинен відшкодувати йому ці збитки після отримання відповідної вимоги лізингодавця (п.11.2.1); у разі порушення лізингоодержувачем обов’язків зі своєчасної та повної сплати лізингових платежів (у разі, якщо строк прострочення перевищує 10 календарних днів) та/або якщо лізингоодержувач своїми діями або бездіяльністю порушує умови ст.7 цього договору, сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно ст.ст.235-237 Господарського кодексу України лізингодавець має право тимчасово обмежити право лізингоодержувача на користування та/або володіння майном шляхом: вилучення у лізингоодержувача реєстраційних документів на майно, окремих деталей (частин) майна; застосоування технічних засобів, які унеможливлюють експлуатацію майна; передачу майна на зберігання іншим особам (з покладенням на лізингодержувача відповідних витрат) (п.11.3) (а.с.19-26).

До договору додається графік сплати лізингових платежів (а.с.27-28) та специфікація. згідно якій предметом лізингу є новий екскаватор HYUNDAI у комплекті, з ковшом та гідравлічним контуром під гідромолот, 2007 року випуску, серійний №60717468 (а.с.29); предмет лізингу відповідачу переданий 18.06.08 року у справному стані (а.с.30; 34).

15.10.08 року сторони уклали між собою додаткову угоду, згідно якій внесли зміни до:

п.3.4.1, - відповідно до якого лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів, з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу), при цьому сторони домовилися, що у випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США, за яким банк Лізингодавця здійснював купівлю (конвертування) долару США на міжбанківському ринку клієнтів-юридичних осіб, перевищуватиме такий курс станом на робочий день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього договору, лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою (формула викладена у п.3.4.1 договору), використавши в якості Кп курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку; сторони також виклали у новій редакції графік сплати лізингових платежів (а.с.31-33).

Станом на час вирішення цього спору по суті основний договір та додаткова угода до нього є чинними, вони не змінені та не оспорені.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у зв’язку з тим, що відповідач, починаючи з 12.03.09 року та до 12.01.10 року не вжив заходів до сплати чергових лізингових платежів у сумах та у строки, встановлених графіком, у зв’язку з чим, згідно наведеним у тексті позову розрахункам, виникла заборгованість у загальній сумі 367722,44 грн., яку відповідач повністю визнав.

Керуючись чинним законодавством та умовами укладеного договору, позивач на вказану суму боргу (з урахуванням періодів та сум його виникнення) нарахував:

штраф у розмірі 1% вартості предмету лізингу за неподання звітності впродовж 4-х кварталів, що передували зверненню до суду, передбачений пунктами 8.2.1 та 11.2.1 договору, - у сумі 33591,20 грн.;

пеню за період з 13.08.09 року по 02.01.10 року –у сумі 61182,67 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 15069,98 грн.;

3% річних у сумі 5974,26 грн., - а всього 483540,55 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав частково.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Згідно приписам частин 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ), оскільки саме він породжує права та зобов’язання для сторін.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Зобов’язання, про яке йдеться у цьому спорі, має грошовий вираз.

          Статтею 533 Цивільного кодексу встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів фінансового лізингу.

          Відповідно до умов договору відповідач, отримавши від позивача вищезгаданий предмет лізингу, повинен був у порядку, визначеному чинним законодавством та договором, у визначені останнім терміни сплатити лізингові платежі, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно статті 1 Закону України від 16.12.97 року №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(далі –ЗУ №723/97-ВР) - фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч.1 ст. 806 ЦКУ).

          Частинами 2-3 ст. 806 ЦКУ встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

          Згідно ч. 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч.1 ст.3 Закону; ст. 807 ЦКУ).

          Згідно ст.6 названого Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

          Лізингоодержувач має право на односторонню відмову від договору лізингу лише у разі непередачі йому лізингодавцем предмету лізингу у термін понад 30 днів, - однак йому не надано права в односторонньому порядку відмовлятися від сплати поточних лізингових платежів та інших платежів, встановлених договором лізингу (ст. 9 ЗУ №723/97-ВР).

          До числа обов’язків лізингоотримувача належать: своєчасно сплачувати лізингові платежі (ч. 2 ст. 11 Закону; ст.ст.762,763,785 ЦКУ ).

          Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст. 16 Закону).

          Матеріалами справи належним чином доведено факт порушення відповідачем умов вищезгаданого договору, тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення та стягнення сум пені та штрафу, передбаченого умовами пунктів 8.2.1 та 11.2.1 договору.

          Він, з урахуванням вищевикладеного, правомірно просить стягнути з відповідача, крім основного боргу, також інфляційні нарахування та 3% річних з суми боргу, що передбачено статтею 625 ЦКУ, а саме: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Заявлені позивачем вимоги доведені документально, відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

          Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 759,806,807 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси», ідентифікаційний код 31816167, яке знаходиться за адресою: смт. Марківка, пров. Лермонтова, 20 Марківського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБіЛізинг», ідентифікаційний код 33880354, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, - основний борг з лізингових платежів у сумі 367722 (триста шістдесят сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 44 коп., пеню у сумі 61182 (шістдесят одна тисяч сто вісімдесят дві) грн. 67 коп., 3% річних у сумі 5974 (п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 26 коп., інфляційні нарахування у сумі 15069 (п’ятнадцять тисяч шістдесят дев’ять) грн. 98 коп., штраф у сумі 33591 (тридцять три тисячі п’ятсот дев’яносто одна) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 4835 (чотири тисячі вісімсот тридцять п’ять) грн. 41 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 22.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа