Рішення № 9228581, 22.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2010 р.Справа № 17/159 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/159

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ

до відповідача: приватного підприємства "Нива", м. Кіровоград

про стягнення 142972,39 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність №7/38 від 02.01.2010 р.;

від відповідача - участі не брали, хоча приватне підприємство "Нива" належним чином було сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №928086 від 18.03.2010р. (а.с. 108).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" подано позов про стягнення з приватного підприємства "Нива" заборгованості в сумі 80065,50 грн., що виникла із договору поставки №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року, 6002,10 грн. пені, 21777,73 грн. відсотків річних, 17191,27 грн. штрафу та 1361,11 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 15.03.2010 р. позивачем подано заяву "про уточнення позовних вимог", яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь 80065,50 грн. основного боргу, 17191,27грн. штрафу, 7844,85 грн. пені, 4563,73 грн. інфляційних втрат та 33307,04 грн. відсотків річних (а.с.101).

Відповідач до суду не з’явився, хоча належним чином був сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №928086 від 18.03.2010р. (а.с. 108). Враховуючи клопотання відповідача (а.с.39, 61, 90, 98) розгляд справи судом неодноразово відкладався, проте витребувані господарським судом документи приватним підприємством "Нива" подано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" ("продавець") та приватним підприємством "Нива" ("покупець") укладено договір поставки №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року (далі - договір №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року), за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю засоби захисту рослин (далі - товар) загальною вартістю 190514,11 грн., а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 8).

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами узгоджено також умови поставки та порядок, форму і термін оплати за поставлений товар (розділи 2, 3 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р.).

Додатковими угодами до договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. сторонами вносились зміни щодо асортименту, кількості та вартості товару (а.с.9-11).

На виконання умов зазначеного договору та додаткових угод до нього позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 114608,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ап-01-0028 від 07.04.2009р. на суму 3478,50 грн., №Ап-01-0117 від 22.05.2009р. на суму 45504 грн., №Ап-01-0133 від 01.06.2009р. на суму 38346,60 грн., №Ап-01-0134 від 01.06.2009р. на суму 15926,40 грн., №Ап -01-0159 від 03.06.2009р. на суму 1999,40 грн., №Ап-01-0160 від 03.06.2009р. на суму 9353,60 грн., довіреностями серії ЯПЛ №991940 від 07.04.2009р., №991938 від 22.05.2009р., №991933 від 25.05.2009р., №991932 від 03.06.2009р.(а.с. 12-21).

У відповідності до пункту 2.1 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. покупець зобов'язався оплатити не пізніше 01.04.2009 р.- 57154,23 грн., не пізніше 15.08.2009 р.- 57154,23 грн., не пізніше 15.10.2009 р.- 76205,65 грн. Оплата за товар, поставлений на виконання додаткової угоди від 14.05.2009 р. (а.с.11), передбачала наступний порядок розрахунків: не пізніше 20.05.2009 р.- 52410,18 грн., не пізніше 15.08.2009 р.- 52410,18грн., не пізніше 15.10.2009 р.-69830,24 грн.

Згідно пункту 2.6 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного в пункті 2.1 даного договору.

Отже, до 15.10.2009р. відповідач повинен був в повному обсязі розрахуватись за поставлений товар. Відтак, кінцевим терміном проведення розрахунків за отриманий відповідачем товар в силу пункту 2.6 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. є 15.10.2009 р. Прострочення виконання зобов’язання щодо проведення розрахунків за отримані засоби захисту рослин виникло з 16 жовтня 2009 року, оскільки взяті на себе зобов’язання відповідач належним чином не виконав: за поставлений товар розрахувався частково на суму 34543 грн. (а.с.22-24), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 80065,50 грн.

В силу вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення 80065,50 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь7844,85 грн. пені за період з 16.10.2009 р. по 14.03.2010 р.

Відповідно до пункту 5.2 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем проведено розрахунок пені без врахування вказаної вище норми.

Відповідно до постанови правління Національного Банку України від 10.08.2009 р. №468 "Про зміну облікової ставки" з 12 серпня 2009 р. установлена облікова ставка в розмірі 10,25% річних.

Проте товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромарекетинг" при нарахуванні пені було застосовано розмір облікової ставки НБУ (12% річних), що діяв в період з 30.04.2008 р. по 15.06.2009 р.(а.с.102).

Відтак, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. за період з 16.10.2009 р. по 14.03.2010 р. відповідачу має бути нарахована пеня в розмірі 6700,28 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за договором №Ап-01-0041 від 24.03.2009 р. підлягають частковому задоволенню на суму 6700,28 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 17191,27 грн. штрафу, який виник внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року, слід відмовити з наступних підстав.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, які не можуть стягуватися одночасно, оскільки згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України, зокрема по справі №15/12 від 22.07.2009 р.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4563,73 грн. інфляційних втрат за період з листопада місяця 2009 р. по лютий місяць 2010 р. та 33307,04 грн. відсотків річних за період з 16.10.2009 р. по 14.03.2010 р.

Відповідно до правил частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору №Ап-01-0041 від 24.03.2009 року сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 0,2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар мав бути оплачений покупцем, та 0,4 % від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4563,73 грн. інфляційних збитків за період з листопада місяця 2009 р. по лютий місяць 2010 р. та 91,25 грн. відсотків річних за період з 16.10.2009 р. по 14.03.2010 р. (39,48 грн. 0,2 % річних за період з 16.10.2009 р. по 14.01.2010 р. та 51,77 грн. 0,4 % річних за період з 15.01.2010 р. по 14.03.2010 р.) заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення відсотків річних слід відмовити, оскільки при їх нарахуванні позивачем було допущено арифметичні помилки.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Нива", ідентифікаційний код 31308445 (25006, м.Кіровоград, вул. Тимірязєва, 39, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", ідентифікаційний код 30262667 (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15, р/р 260081609301 в СФ ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 384812)- 80065,50 грн. основного боргу, 6700,28 грн. пені, 91,25 грн. відсотків річних, 4563,73 грн. інфляційних втрат, 914,21 грн. державного мита та 151,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", ідентифікаційний код 30262667 (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15, р/р 260081609301 в СФ ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 384812) - в доход державного бюджету (отримувач коштів- УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31115095700002, код 24145329) - 165,74 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 24.03.2010 р.