Рішення № 9228473, 12.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10 Справа № 7/71/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВС-КМ”, м. Сміла, Черкаська

область

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Енергодар Запорізька область

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники сторін:

Від позивача: Бондаренко В.В., дов. № 254 від 06.07.2007р.

Від відповідача: не зявився.

Заявлено позов про стягнення заборгованості по договору поставки № 60 від 11.06.2009р. в розмірі 28388 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 12.04.2010р.

Ухвала суду від 23.03.2010р. була направлена сторонам в установленому законом порядку, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У судовому засіданні 12.04.2010р. позивач підтримав заявлений позов з підстав, викладених в позовній заяві, надав суду додаткове нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач чи його представник в судове засідання без поважних причин не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 23.03.2010р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження по справі 7/71/10 25.03.2010р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Спір розглянуто згідно ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено оголошенням рішення суду в повному обємі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВС-КМ»(далі позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено договір поставки № 60 (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник приймає на себе зобов'язання виготовити та відвантажити меблі (далі товар), згідно замовлення на окрему партію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 4.1. договору, здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться згідно накладної в присутності уповноважених представників сторін та Інструкції п.6 - п.7.

Відповідно п. 4.2. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов договору, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 66174 грн. , що підтверджується видатковою накладною № РН-000066 від 11.06.2009р. на суму 57876 грн. та видатковою накладною № РН 000069 від 17.06.2009р. на суму 8298 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру № 91 від 21.07.2009 р. відповідачем було здійснено оплату за меблі згідно рахунку-фактури № СФ-0000017 від 11.06.2009 р., накладної № РН-000066 від 11.06.2009 р. та договору поставки № 60 від 11.06.2009 р. в сумі 936,00 грн. (копії документів долучено до матеріалів справи).

22 січня 2010 року відповідач отримав претензію позивача № 2 від 19.01.2010 р., згідно якої він мав оплатити заборгованість в сумі 65 236,00 грн. до 22.01.2010р. та повернути весь нереалізований та неоплачений відповідачем товар.

Згідно накладних на повернення товару № 80 від 22.01.2010р. на суму 15864 грн., № 81 від 22.01.2010р. на суму 2170 грн., та накладної № 82 від 23.01.2010р. на суму 18816 грн., відповідач здійснив повернення неоплаченого та нереалізованого ним товару на загальну суму 36850 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 28388 грн. заборгованості по договору № 60 від 11.06.2009р.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач належним чином свої договірні зобовязання не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість в сумі 28388 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав суду належних документальних доказів погашення заборгованості, вимога позивача про стягнення 28388 грн. суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 173, 193, 265 ГК України, ст.ст. 526, 530, 691, 712, ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЗОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний номерфізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВС-КМ»(20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Артема, 119, р/р 260097987 в ЧОД АППБ "Райффайзен банк Аваль" м. Черкаси, МФО 354431, код ЄДРПОУ 32778275) 28388грн. основного боргу, 283грн. 88 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. оплати втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева