Рішення № 9228427, 09.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10 Справа № 10/130/10

Суддя

м. Запоріжжя

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Птахокомбінат „Дніпровський”

53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район,

сел. Першотравневе, вул. Калініна, буд. 15, ЄДРПОУ 30887991

До відповідача 1 : Відкритого акціонерного товариства

«Запорізький племптахорадгосп- репродуктор»

71770, Запорізька область, Токмацький район, с.Запоріжжя,

вул. 50 років Жовтня, 15, ЄДРПОУ 00852192

До відповідача 2 : Виробничо –науковго об’єднання птахівничої промисловості

«Укрптахопром», 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ЄДРПОУ 00858792

Про визнання договору недійсним

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Гедіков С.Л.- довіреність б/н від 03.07.2009р.

Від відповідача 1: не з’явився

Від відповідача 2: Бітяков Д.М. –довіреність № 12 від 23.03.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулось Закрите акціонерне товариство «Птахокомбінат «Дніпровський»з позовною заявою до відповідачів - ВАТ «Запорізький племптахорадгосп- репродуктор», та ВНО «Укрптахопром»про визнання недійсним договору № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02 жовтня 1995 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.04.2010р. порушено провадження по справі № 10/130/10, судове засідання призначено на 09.04.2010р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за письмовим клопотанням представників сторін.

Позовні вимоги за позовом ґрунтуються на тому, що за пропозицією Відповідача 1, яка була надана листом від 05 вересня 1995 року, між КСП «Дніпровське»та ВНО «Укрптахопром»- 02 жовтня 1995 року був укладений Договір № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95. Позивач за позовом, згідно п. 1.9. Статуту зареєстрованого Нікопольською районною адміністрацією Дніпропетровської області від 30.06.2005р., номер реєстрації 12081050002000044 є повним правонаступником всіх прав та обов’язків КСП «Дніпровське»( ЗКПО 03048711).

Згідно з умовами Договору від 02.10.1995р. позивач доручив (на прохання відповідача 1) а відповідач 2 зобов’язався поставити соєвий шрот у кількості 1200 тонн по ціні за одну тону 250,00 доларів США. Загальна вартість поставок складає 300000,00 (триста тисяч) доларів США (пункт 2.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору від 02.10.1995р., позивач зобов’язався повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 15 років. Відповідно до п. 5.3. –Договір вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами і здійснюється до повного виконання Сторонами своїх обов’язків згідно цього Договору.

З посиланням на приписи ст. 169, 170, 382 ЦК Української РСР, та приписи Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю", позивач вважає , що вказаний Договір не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час його укладання, в частині відсутності вираження договору в національній валюті України, відсутності у відповідача 2 індивідуальної ліцензії Національного банку України необхідної для здійснення операцій передбачених умовами Договору, а також неможливістю відповідача 2 отримувати кошти в якості повернення кредиту та відсотків за кредитом.

На думку позивача порушення норм законодавства під час укладання Договору є підставою для визнання такого договору недійсним, так як згідно зі ст. 48 ЦК Української РСР в редакції 1963 року - угода, яка не відповідає вимогам закону , в тому числі що ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей є недійсною.

08.04.2010 року на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВАТ „Запорізький племптахорадгосп-репродуктор” не заперечуючи проти позовних вимог, підтвердило наявність між ним та позивачем відносин по спірному договору які виникли у вересні 1995 року. Відповідач-1 просив розглянути позов за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідач 2 проти позову заперечив, надавши суду відзив на позовну заяву. По суті позову представник пояснив, що 02.10.1995р. між ВНО "Укрптахопром" (об’єднання) та бройлерною птахофабрикою „Дніпровська” (код ЄДРПОУ 03048711) (підприємство) було укладено договір № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480-95 (далі –договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, підприємство доручає, а об’єднання зобов’язується поставити соєвий шрот у кількості 1200тон по ціні за одну тону 250 дол. США. Фінансування поставок соєвого шроту у Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95. Інші витрати по доставці шроту підприємству здійснюються за кошти підприємства.

Відповідач 2 виконав свої зобов’язання, передбачені договором по постачанню позивачу соєвого шроту, що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття вантажу. Всього маса поставленого позивачу шроту становить 1181,40 тон., а вартість поставленого позивачу шроту вказаної маси «нетто» 1181,40 тон становить 295350,00 (1181,40 х 250,00) дол. США, оскільки згідно з п.1.3. Договору ціна однієї тони становить 250,00 дол. США.

Сторони договору узгодили усі істотні умови щодо поставки соєвого шроту та порядку розрахунків за нього. З огляду на умови договору, зміст зобов’язань сторін, що ним встановлені та приписи ст. 245 ЦК УРСР, спірний договір є договором поставки.

Незважаючи на те, що валюта Договору дійсно була виражена у доларах США, однак п. 3.3. Договору передбачено, що перерахування коштів здійснюється у національній валюті на рахунок Об’єднання. Об’єднання зобов’язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перераховувати Укрексімбанку долари США згідно кредитній угоді. Вказані приписи на думку відповідача 2 повністю відповідають положенням ст. 169 ЦК Української РСР.

Що стосується отримання підприємством індивідуальної ліцензії що до здійснення операцій в іноземній валюті, то відповідач підтверджує відсутність такої ліцензії , однак на його думку, згідно з умовами укладеного Договору від 02.10.1995р., він не повинен був мати таку ліцензію.

Стосовно сплати позивачем відповідачу 2 відсотків за користування товарним кредитом, то ці відсотки не залишались в розпорядженні відповідача, а мали бути направлені іншим особам, а саме інобанку та ВАТ «Укрексімбанк». З огляду на викладені заперечення, відповідач 2 просив суд у позові відмовити

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, повно та всебічно перевіривши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі листа Відповідача 1 від 05 вересня 1995 року, та з урахуванням наданої ним пропозиції, між КСП «Дніпровське»та ВНО «Укрптахопром»- 02 жовтня 1995 року був укладений Договір № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 (надалі Договір від 02.10.1995р.).

Згідно з пунктом 1.9. Статуту ЗАТ „Птахокомбінат „Дніпровський” (код ЄДРПОУ 30887991) зареєстрованим Нікопольською районною адміністрацією Дніпропетровської області від 30.06.2005р., номер реєстрації 12081050002000044 останнє є повним правонаступником всіх прав та обов'язків КСП "Дніпровське" (ЗКПО 03048711), Дочірнього підприємства "Бройлерна птахофабрика "Дніпровська" КСП "Дніпровське" (ЗКПО 24435441), Дочірнього підприємства "Племрепродуктор Дніпровський" КСП "Дніпровське" (ЗКПО 30010201) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетельне" (ЗКПО 31549149).

Такими чином, ЗАТ „Птахокомбінат „Дніпровський” в порядку правонаступництва має права та обов’язки по зобов’язаннях КСП "Дніпровське" та Дочірнього підприємства "Бройлерна птахофабрика "Дніпровська" КСП "Дніпровське", в тому числі і зобов’язаннях, які виникли на підставі спірного договору від 02.10.1995р., що підтверджує про його належність до сторони за спірним договором.

Згідно з умовами Договору від 02.10.1995р. позивач доручив а відповідач 2 зобов’язався поставити соєвий шрот у кількості 1200 тонн по ціні за одну тону 250,00 доларів США. Загальна вартість поставок складає 300000,00 ( триста тисяч) доларів США ( пункт 2.1. Договору)

Згідно п. 3.2. Договору від 02.10.1995р., позивач зобов’язався повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 15 років, згідно з Додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що перерахування здійснюються у національній валюті на рахунок Обєднання. Обєднання зобов’язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перераховувати Укрексімбанку долари США згідно кредитної угоди.

Відповідно до п. 5.3. –Договір вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами і здійснюється до повного виконання Сторонами своїх обов’язків згідно цього Договору.

Крім того, сторонами було погоджено та підписано Додаток № 3 до Договору від 02.10.1995р., а саме уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот. За вказаним графіком передбачено обов’язок сплатити позивачем відповідачу 2 платежі, які виражені в доларах США починаючи з 1996 року по 2010 рік, у тому числі –погашення основного боргу –292095,90 доларів США, відсотки по кредиту –108075,50 доларів США, , всього платежів інобанку- 400171,40 грн., платежі Укрексімбанку за обслуговування кредиту –2000,83 доларів США, разом платежів по кредиту –402172,23 доларів США.

В липні 2009 року, відповідач 2, пред’явив до позивача вимоги про сплату заборгованості за вказаним Договором.

          Відповідно до п. 9 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 2003 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, у зв’язку з тим, що спірний договір був укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року (02 жовтня 1995 року) правовідносини, що до визнання його недійсним повинні регулюватися положеннями Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.

Стаття 48 ЦК Української РСР в редакції 1963 року визначала, що угода, яка не відповідає вимогам закону , в тому числі що ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей є недійсною.

Відповідно до ст. 169 ЦК Української РСР - грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в радянській валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Законодавчі акти, які діяли на час підписання спірного Договору № 63-8-123 від 02.10.1995р. не містили приписів, дозволяючих суб’єктам господарювання виражати грошові зобов’язання в іноземній валюті.

Не зважаючи на вказані приписи законодавства, ціна товару за одну тону, а також загальна вартість товару виражена в Договорі в іноземній валюті –доларах США.( пункт 2.1. Договору). Крім того, уточнений графік платежів, який викладений у Додатку № 3 до Договору також містить вираження усіх платежів в іноземній валюті –доларі США.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У відповідача 2 на час укладання спірного Договору, відповідної ліцензії не було, цей факт не заперечував і представник відповідача у судовому засіданні. Не зважаючи на це, у п. 3.3. спірного Договору передбачено, що Об’єднання ( відповідач 2) зобов’язується конвертувати одержані кошти і своєчасно перераховувати Укрексімбанку долари США згідно кредитного договору.

          ВАТ «Укрексімбанк»та Відповідач 2 є резидентами України, тому платежі на території України між ними повинні здійснюватись виключно в національній валюті, за виключенням випадків передбачених пунктом 5 зазначеного Декрету КМ України ( при умові отримання індивідуальної ліцензії НБ України, платежі між резидентами можуть здійснюватися в іноземній валюті).

Крім того, суд бере до уваги, що Додатком № 3 до Договору № 63-8-123 від 02.10.1995р., сторонами затверджений уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому за одержаний в 1995 році соєвий шрот. Згідно зі змістом вказаного Графіку, передбачено, що позивач має сплатити Відповідачу 2 (зазначено за кожною колонкою) платежі:

–          як погашення основного боргу,

–          відсотки по кредиту,

–          всього платежів інобанку,

–          платежі Укрексімбанку за обслуговування кредиту.

З огляду на вказані приписи Додатку № 3, який є невід’ємною частиною Договору, між сторонами були погоджені умови згідно з якими відповідач-2 повинен був отримувати від позивача відсотки по грошовим зобов’язанням (за поставлений соєвий шрот).

Стаття 170 ЦК Української РСР, передбачала, що проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.

Відповідно до ст. 382 ЦК Української РСР кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.

Стаття 3 Закону України «Про банки та банківську діяльність»№ 872-XII від 20.03.1991р., в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що Банки можуть виконати лише такі операції, які визначені у даній статті, зокрема - залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів(пункт 1).

Абзац 5 статті 3 зазначеного Закону встановлював, що здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України.

Таким чином, покладені в основу спірного Договору приписи щодо кредитування позивача відповідачем-2, а також сплата відповідачу -2 , який не є банківською та іншою фінансовою установою, відсотків по погашенню кредиту, суперечать приписам діючого законодавства.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Останній не ставить визнання угоди недійсною у залежність від ступеню її виконання сторонами.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до функцій Національного банку України віднесено надання кредитів лише комерційним банкам. Що ж до видачі кредитів підприємствам, установам і організаціям, то ця функція віднесена до компетенції комерційних банків.

До компетенції комерційних банків також віднесено надання кредитів резидентам в іноземній валюті за індивідуальною ліцензією Національного банку України (пункт 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). Термін і суми таких кредитів мають обмеження, встановлені Національним банком України. Перевищення хоча б одного із обмежень відносно термінів і сум валютного кредиту вимагає індивідуального дозволу Національного банку України.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції Декрету Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року N 38-93 "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про банки і банківську діяльність" здійснення операцій, пов'язаних з видачею кредитів, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України (стаття 382 Цивільного кодексу України). Чинне на цей час законодавство України не передбачає таких випадків. Отже договори кредитування, що укладені між юридичними особами (крім банківського кредиту), слід визнавати такими, що не відповідають вимогам закону, до таких договорів необхідно застосовувати наслідки, передбачені статтею 48 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 ЦК Української РСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Заперечення відповідача 2 по суті спору, спростовуються наведеними приписами законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, а також положеннями Договору від 02.10.1995р., які не відповідають зазначеним приписам законодавства, а тому повинні бути визнані недійсними.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати за позовом покладаються на відповідачів пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський»задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 63-8-123 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02 жовтня 1995 року укладений між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості «Укрптахопром»і КСП «Дніпровське»(правонаступник Закрите акціонерне товариство «Птахокомбінат «Дніпровський»)

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький племптахорадгосп- репродуктор»(71770, Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Запорожжя, вул. 50 років Жовтня, 15 ЄДРПОУ 00852192) на користь Закритого акціонерного товариства «Птахокомбінат «Дніпровський»(53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, сел. Першотравневе, вул. Калініна, буд. 15, ЄДРПОУ 30887991 судові витрати, а саме 42,50 гривень –державного мита, та 118,00 гривень –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Стягнути з Виробничо –науковго об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром»( 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ЄДРПОУ 00858792) на користь Закритого акціонерного товариства «Птахокомбінат «Дніпровський»(53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, сел. Першотравневе, вул. Калініна, буд. 15, ЄДРПОУ 30887991 судові витрати, а саме 42,50 гривень –державного мита, та 118,00 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної вили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 09.04.2010 року.

Суддя Т. Г. Алейникова