Рішення № 9228422, 31.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.10 Справа № 16/36/10

за позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137) в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69065, м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 2-а)

до відповідача орендної виробничо-комерційної фірми “Золушка” (69006, вул.Портова, 10, код ЄДРПОУ 03054261)

про стягнення 1314,43 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Вознюк А.Л. (дов.21 від 04.01.2010)

від відповідача - не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Концерном “Міські теплові мережі” філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району заявлено позов про стягнення з ОПКФ “Золушка” на користь концерну 1314,43 грн., з яких 1098,99 грн. –основна заборгованість за поставлену в період з серпня 2008 по жовтень 2009 року теплову енергію, 109,78 грн. –пеня, 20,88 грн. –3% річних та 84,78 грн. –втрати від інфляції.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/36/10 з призначенням судового засідання на 16.03.2010.           Ухвалою від 04.03.2010 засідання було перенесене на 24.03.2010. Ухвалою від 24.03.2010 розгляд справи відкладався до 31.03.2010. В засіданні 31.03.2010 за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

           В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, які обґрунтував положеннями ст.ст.96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 276 Господарського кодексу України та умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 № 292. Просить позов задовольнити.

          Відповідач належним чином повідомлявся про місце і час розгляду справи шляхом направлення ухвал суду у даній справі за його місцезнаходженням згідно з даними, зазначеними в позовній заяві, які співпадають з даними ЄДР. Проте представника в судове засідання відповідач не направив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал не виконав, відзив на позов суду не надіслав.

          Будь-яких клопотань чи заяв від відповідача до суду не надходило.

           Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду, і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

          Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Вивчивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд знайшов підстави для задоволення позову з огляду на таке.

          Встановлено, що 01.10.2002 сторонами у справі укладено договір № 292 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі –Договір), відповідно до якого позивач, як енергопостачальна організація, зобов’язався постачати відповідачу –споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно з п.1.3 Договору, а відповідач зобов’язався оплачувати її вартість разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача, за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, передбаченими Договором..

          П.3.2.2 Договору встановлений обов’язок споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені Договором.

          Згідно з п.6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

          Пунктом 6.2 Договору розрахунковим періодом визначено календарний місяць.

          Відповідно до п.п.6.3, 6.4 Договору енергопостачальна організація після 7-го числі місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплоенергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. Підписаний акт є підставою для розрахунків.

          Пунктом 6.4 Договору встановлений обов’язок сплатити вартість спожитої теплоенергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

          Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність споживача за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем представлені акти приймання-передачі теплової енергії за період з серпня 2008 по жовтень 2009 року, які свідчать про постачання відповідачу теплоенергії такої вартості: у серпні 2008 року - на суму 51,78 грн., у вересні 2008- на суму 51,78 грн., у жовтні 2008 - на суму 51,78 грн., у листопаді 2008 - на суму 74,12 грн., грудні 2008 - на суму 93,79 грн., у січні 2009 - на суму 128,94 грн., у лютому 2009 - на суму 102,73 грн., у березні 2009 - на суму 138,30 грн., у квітні 2009 - на суму 66,53 грн., у травні 2009 - на суму 56,54 грн., у червні 2009 - на суму 56,54 грн., у липні 2009 - на суму 56,54 грн., у серпні 2009 - на суму 56,54 грн., у вересні 2009 - на суму 56,54 грн., у жовтні 2009 - на суму 56,54 грн.

          Акти приймання-передачі разом з рахунками на оплату направлялися відповідачу. Направлення вказаних документів підтверджено представленими позивачем реєстрами поштових відправлень, поштовими квитанціями (фіскальними чеками), а їх отримання відповідачем –повідомленнями про вручення поштових рекомендованих відправлень.

          В актах приймання-передачі продубльовано умову Договору щодо необхідності повернення належним чином оформленого акту енергопостачальній організації, а також застережено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту у встановлені Договором терміни, акт вважається погодженим.

          Як слідує з матеріалів справи, акти відповідачем не підписані та не повернуті енергопостачальній організації. Разом з тим, письмових заперечень по актах у встановленому порядку відповідачем позивачу також не заявлено.

          Позивач представив суду лист ОПКФ “Золушка” б/н, б/д, направлений у відповідь на повідомлення позивача від 21.10.2009, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з нарахуваннями, посилаючись на те, що теплоенергію не споживає, а транзитні труби, що проходять через приміщення, заізольовані теплоізоляційними матеріалами.

          Отримавши зазначений лист, позивач листом від 25.01.2010 № 278 повідомив відповідача, що розрахунок теплового навантаження на опалення виконано ТОВ “Тепловик”, згідно з чим джерелом опалення нежитлового приміщення є транзитні трубопроводи будинкової системи опалення, витрати теплової енергії на опалення становлять 1063,61 ккал/год., що відповідає Договору між сторонами. Зауважив, що відповідно до п.3.2.5 Договору споживач зобов’язаний письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну найменування, організацію правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, реконструкцію, переобладнання внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання та інше. Також позивач повідомив про проведене обстеження внутрішньої системи опалення нежитлового приміщення по вул.Портовій, 10 (акт обстеження представлений суду) та встановлення того, що транзитні трубопроводи будинкової системи опалення заізольовані. За таких обставин позивач запропонував відповідачу у належному порядку вирішити питання щодо узгодження змін договірного теплового навантаження, але, як слідує з пояснень позивача, відповідач на пропозицію до сьогодні не відреагував.

          За таких обставин слід відзначити, що думка відповідача та його непогодження з нарахуваннями є необґрунтованими у зв’язку з викладеним вище, а також з огляду на таке.

          За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Договір між позивачем і відповідачем у стягуваний період є чинним.

          Так, п.10.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2002 по 30.09.2003, а також узгоджено, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

          Докази розірвання Договору відсутні.

          Крім того, як зазначалося вище, за Договором позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачеві теплоенергію в потрібних йому обсягах згідно з п.1.3 Договору.

          Відповідно до п.1.3 Договору теплоенергія постачалася відповідачеві в межах максимального теплового навантаження:           на опалення 0.001064 (без приладу обліку) Гкал/год ;           на гаряче водопостачання 0.009600 (без приладу обліку) Гкал/год.; загальне максимальне теплове навантаження об'єкта 0.010664 Гкал/год.; загальна опалювальна площа, 470,00 м2.

          Перегляду п.1.3 Договору відповідач не ініціював.

          До того ж, у відповідності до п.4.1.4 Договору енергопостачальній організації надано право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії, між іншим, в разі письмового звернення про те споживача.

          Матеріалами справи та поясненнями позивача з’ясовано, що відповідач до позивача за припиненням постачання теплоенергії не звертався.

          Ст.275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає енергію споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію.

          За таких обставин слід визнати існування зобов’язання відповідача оплатити вартість поставленої позивачем теплоенергії згідно з умовами Договору та вимогами закону.

          Згідно з умовами п.7.2 Договору та з дотриманням приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.232 Господарського кодексу України за прострочення виконання грошових зобов’язань за Договором позивач за період з 21.09.2008 по 30.11.2009 нарахував відповідачу пеню, розмір якої склав 109,78 грн.

          Крім того, позивачем відповідачу за той же період прострочення зобов’язань нараховані 3% річних, що склало 20,88 грн., а також сума втрат від інфляції, яка склала 84,78 грн.

           Надані позивачем розрахунки заявлених по стягнення сум визнані судом обґрунтованими та правомірними.

           Відповідач доказів оплати цих сум на момент розгляду справи суду не надав.

           За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити.

Стягнути з орендної виробничо-комерційної фірми “Золушка” (69006, вул.Портова, 10, код ЄДРПОУ 03054261) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 1098 грн. 99 коп. основного боргу, 109 грн. 78 пені, 20 грн. 88 коп. –3% річних 84 грн. 78 коп. втрат від інфляції та 338 грн. 00 коп. судових витрат на п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 06.04.2010.