Рішення № 9228381, 11.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.10 Справа № 24/13/10

Суддя

За позовом Дочірнього підприємства приватного підприємства “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод”, (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 5)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

Про стягнення 81 360,00 грн. основного боргу та 3 165,23 грн. річних відсотків

Суддя Азізбекян Т.А.

За участю представників:

Від позивача Жестовський Л.Б. довіреність б/н від 01.02.2010 р.

Від відповідача не зявився

16.12.2009 р. до господарського суду Запорізької області надійшла ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим про направлення за підсудністю позовної заяви Дочірнього підприємства приватного підприємства “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод”, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красно гвардійське до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння про стягнення 81 360,00 грн. основного боргу та 3 165,23 грн. річних відсотків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2009 р. порушено провадження у справі № 24/13/10, судове засідання призначено на 01.02.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 16.02.2010 р.

Ухвалою В.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 16.02.2010 р. процесуальний строк вирішення спору у справі № 24/13/10 на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжений на один місяць, до 16.03.2010 р.

У звязку із повторною неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 11.03.2010 р.

В судовому засіданні 11.03.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд жодного разу не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 24/13/10 відповідач повідомлявся належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2009 р. та ухвалами суду про відкладення розгляду справи від 01.02.2010 р. та від 16.02.2010 р., які направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, 72312, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Фрунзе, 58.

31.12.2009 р. на адресу господарського суду Запорізької області на запит суду від Мелітопольської РДА Запорізької області надійшла Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 28.12.2009 р. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець Мелітопольською РДА Запорізької області за адресою: АДРЕСА_1, яка співпадає з адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві вих. № 144 від 01.12.2009 р.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.12.2009 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 01.02.2010 р. та від 16.02.2010 р., які направлялися на адресу відповідача. повернулися до суду з відміткою відділення поштового заявку: “За вказаною адресою адресат не проживає”.

У відповідності до ст. 58 ГК України та розділу ІІІ Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на особу, суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду по даній справі.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням зазначеного, з огляду на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 526, 625 ЦК України і полягають в тому, що 03.01.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1, за умовами якого позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти товар і своєчасно здійснювати його оплату на мовах Договору. Відповідно до п. 1.2 Договору предметом постачання є шифер 8-ми хвильовий ДСТУ Б.В.2.7.-53-96. На виконання умов Договору № 1 від 03.01.2009 р. на підставі видаткових накладних № РН-00635 від 03.06.2009 р., № РН-00909 від 17.07.2009 р. та № РН-01009 від 30.07.2009 р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 106 540,00 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємця на кожній з вказаних видаткових накладних. Відповідно до п., п. 5.1 та 5.2 Договору оплата партії товару здійснюються з відстрочкою у термін 15 банківських днів від дня поставки товару відповідачу. Форма оплати готівкою або переведення коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар у повному обсязі оплачений не був. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 1 від 03.01.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. 03.11.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 128 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар за Договором № 1 від 03.01.2009 р. у строк до 13.11.2009 р. Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 1 від 03.01.2009 р. на час звернення до суду з даним позовом становить 81 360,00 грн. Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати кожної партії товару відповідач повинен на вимогу позивача додатково сплатити проценти в розмірі 20 % річних, як нараховуються на розмір несплачених відповідачем грошових сум з першого дня прострочення терміну оплати. Нарахування процентів здійснюється за весь час прострочення оплати відповідачем і припиняється в момент повного погашення заборгованості відповідачем. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 81 360,00 грн. основного боргу за договором поставки № 1 від 03.01.2009 р. та 3 165,23 грн. 20 % річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2009 р. між ДП ПП “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод” (позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір № 1(далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобовязався поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору предметом постачання є шифер 8-ми хвильовий ДСТУ Б.В.2.7.-53-96.

У відповідності до п. 2.1 Договору асортимент, кількість та частота відвантаження продукції визначається відповідачем разом з позивачем шляхом подання письмових та усних заявок.

Ціна на проданий товар вказується у накладних, з урахуванням транспортних витрат та ПДВ 20 %, що встановлено в п. 4.1 Договору.

Відповідно до п., п. 5.1 та 5.2 Договору оплата партії товару здійснюються з відстрочкою у термін 15 банківських днів від дня поставки товару відповідачу. Форма оплати готівкою або переведення коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 1 від 03.01.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними видатковими накладними:

-№ РН-00635 від 03.06.2009 р. на суму 25 740,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-00909 від 17.07.2009 р. на суму 39 000,00 грн. з ПДВ;

-№ РН-01009 від 30.07.2009 р. на суму 41 800,00 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 106 540,00 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період, які узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємця на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманого товару в строк не більше 15 днів з моменту отримання кожної окремої партії товару.

Згідно з п. 6.3 Договору відповідач прийняв на себе зобовязання оплатити товар в розмірах і в терміни, встановлені Договором.

Відповідачем в порушення умов Договору отриманий за спірний період товар був оплачена частково в сумі 25 180,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Решту суми боргу відповідач не погасив.

03.11.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 128 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар за Договором № 1 від 03.01.2009 р. у строк до 13.11.2009 р.

Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 1 від 03.01.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 81 360,00 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ДП ПП “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод” у розмірі 81 3610,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 81 360,00 грн. основного боргу за отриманий товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати кожної партії товару відповідач повинен на вимогу позивача додатково сплатити проценти в розмірі 20 % річних, як нараховуються на розмір несплачених відповідачем грошових сум з першого дня прострочення терміну оплати. Нарахування процентів здійснюється за весь час прострочення оплати відповідачем і припиняється в момент повного погашення заборгованості відповідачем.

Позивачем предявлено до стягнення 20 % річних в розмірі 3 165,23 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягнення зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на вказану норму закону, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін у справі, суд позовні вимоги про стягнення річних відсотків визнав обґрунтованими та доведеними, однак вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 984,07 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 81 360,00 грн. основного боргу та 984,07 грн. річних відсотків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Враховуючи, що платіжним дорученням № 1432 від 18.11.2009 р. позивачем сплачено 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тоді як станом на час подання до суду позовної заяви ставка витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становила 118,00 грн., суд вважає за необхідне в порядку ст. 47 ГПК України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито” видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету України 194,50 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір річних відсотків, які підлягають стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_2, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння до суми 984 грн. 07 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства приватного підприємства “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод”, (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 5, код ЄДРПОУ 32192272) 81 360 грн. 00 коп. основного боргу, 984 грн. 07 коп. річних відсотків, 845 грн. 25 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

4. Видати Дочірньому підприємству приватного підприємства “Кряж” “Красногвардійський шиферний завод”, (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Польова, 5, код ЄДРПОУ 32192272) довідку на повернення з Державного бюджету України 194 грн. 50 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Т.А.Азізбекян

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “24” березня 2010 р.