Постанова № 9227984, 18.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2010 року           17:04           № 2а-15261/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова

Третя особа Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатпромарматура»

про визнання нечинним рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»(надалі ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (надалі УПФУ у Личаківському районі м. Львова, відповідач) за участю третьої особи ВАТ «Прикарпатпромарматура»про скасування рішення № 325/04/09807856 від 14.04.2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, призначено попереднє судове засідання.

13 жовтня 2009 року суддею Львівського окружного адміністративного суду винесено ухвалу про передачу справи 2а-3331/09/1370 до Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв’язку з чим ухвалою від 25.12.2009 року прийнято справу до провадження та призначено її до судового розгляду.

Представник позивача під час судового розгляду повідомив про зміну найменування юридичної особи у зв’язку з приведенням у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів Банку від 02.09.2009 року № 4 попереднє найменування Банку Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»змінено в частині зазначення типу товариства –Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит». На підтвердження зазначених змін позивачем надано оновлену редакцію статуту, копію свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 306822 від 30.09.2009 р. Також згідно з протоколом Спостережної ради АТ «Банк «Фінанси та Кредит»від 30.09.2009 року змінено найменування філій Банку і затверджені нові редакції положень про філії Банку, зокрема Положення про філію «Західне регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що рішення УПФУ у Личаківському районі м. Львова від 14.04.2009 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки АТ «Банк «Фінанси та Кредит»та його структурними підрозділами завжди виконувались вимоги частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" позивач зазначає про відсутність вимог, які зобов’язують установи банків здійснювати перевірку правильності нарахування (обчислення), страхувальником, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Обов’язок банківської установи полягає у проведенні видачі (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до закону нараховуються страхові внески, лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

Зазначена норма ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не встановлює відповідальності банку за неправильне обчислення страхувальником сум страхових внесків, а ч. 10 ст. 20 Закону прямо визначає, що відповідальність за несвоєчасне внесення чи внесення не в повному обсязі несуть страхувальники.

Відповідачем позову не визнано, у матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог про скасування рішення, прийнятого УПФУ у Личаківському районі м. Львова.

Відповідач у запереченнях на позов зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 188279,15 грн. прийняте на підставі акту про результати планової перевірки по ВАТ «Прикарпатпромарматура»№ 74 від 09.04.2009 р. з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.09.2005 р. по 09.04.2009 р. Під час перевірки було виявлене, що при видачі коштів на заробітну плату, на яку нараховуються страхові внески через філію «Західне регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»здійснено видачу коштів страхувальнику для виплати без одночасного подання останнім платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків, що призвело до недоплати страхових внесків на суму 188279,15 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача, позивачем порушено вимоги, визначені частиною 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та згідно з п. 11 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до позивача цілком правомірно застосовано штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником, у розмірі 188279,15 грн.

Третя особа не скористалась своїм правом на участь у судовому засіданні, разом з тим у матеріалах справи знаходяться пояснення ВАТ «Прикарпатпромарматура», у яких третя особа зазначила, що за результатами планової перевірки, проведеної відповідачем у квітні 2009 року по відношенню до неї було застосовано штрафні санкції на суму 38278,12 грн., що становить 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів. Вказану заборгованість підприємство погасило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної УПФУ у Личаківському районі м. Львова планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства ВАТ «Прикарпатпромарматура»щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.09.2005 р. по 09.04.2009 р. складено акт № 74 від 09.04.2009 р. (копія у матеріалах справи).

У висновку акту зазначено про виявлені порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які полягають в тому, що видача коштів ВАТ «Прикарпатпромарматура»на виплату заробітної плати філією «Західне регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»проводилась без одночасного перерахування відповідних сум страхових внесків, або із частковим перерахуванням, що призвело до недоплати страхових внесків на суму 188279,15 грн. за період з липня 2006 року по березень 2009 року.

Оскільки, сума своєчасно несплачених страхових внесків складає 188 279,15 грн., тому у відношенні до позивача були застосовані фінансові санкції згідно з рішенням № 325/04/09807856 від 14.04.2009 року у вказаній сумі.

Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За перевіряємий період філією «Західне регіональне управління»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»було видано коштів на виплату заробітної плати для Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура»в розмірі 607840,77 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески. Відповідна сума страхових внесків, що підлягала сплаті одночасно з її одержанням складала 201707,13 грн., тоді як страхувальником були подані платіжні доручення на суму 13427,98 грн.

Зазначені дані із наведенням сум, номерів грошових чеків на одержання готівки наведені у доданій до акту перевірки таблиці (додаток № 2), сплачені платежі до Пенсійного фонду в сумі 13427,98 грн. враховані під час перевірки відповідачем.

          Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальника зобов'язано нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу другого частини 12 статті 20 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону N 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом N 1058-IV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

На підтвердження зазначеної позиції відповідачем надані копії рішень Верховного Суду України із вирішення справ даної категорії, а також лист Національного банку України «Про дотримання вимог чинного законодавства»від 05.04.2007 року за № 25-111/695-3601.

Наведені положення свідчать, що саме у випадку порушення банком встановленої законом вимоги щодо виплати (перерахування, видачі) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум раніше, тобто у разі неподання вказаних документів та наявного факту виплати заробітної плати, до банку в силу положень п. 2. ч. 10. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із заробітної плати (доходу) сум податків і зборів (страхових внесків) є примірник платіжного доручення про їх перерахування, у якому у реквізиті «Призначення платежу»платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору (страхового внеску), або наявність за них переплати (абз. 3 пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22).

Судом установлено, що ВАТ «Прикарпатпромарматура»подавало філії Банку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Зокрема, в період з липня 2006 по березень 2009 року при одержані ВАТ «Прикарпатпромарматура»коштів на виплату заробітної плати в розмірі 607840,77 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески, товариство подало платіжні документи на перерахування страхових внесків на суму 13427,98 грн. 00 коп., тобто одночасно з отриманням заробітної плати не сплачено страхових внесків у сумі 188279,15 грн.

Зауваження третьої особи щодо відсутності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 188 279,15 грн. та пояснення щодо зарахування існуючих сум заборгованості протягом перевіряємого періоду не підтверджують того факту, що у період з липня 2006 року по березень 2009 року підприємством при одержані останнім коштів від філії позивача на виплату заробітної плати в розмірі 607840,77 грн., подавались платіжні документи на перерахування страхових внесків у належному розмірі.

Окрім того, предметом даного спору не є визначення суми заборгованості зі сплати страхових внесків ВАТ «Прикарпатпромарматура» за період з 2006 по 2009 рік і застосування фінансових санкцій до третьої особи проводилось з інших підстав, які не досліджуються судом під час розгляду даної справи.

Враховуючи все вищевикладене, суд визнає обґрунтованим застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 188 279,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не встановлено порушення законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій № 325/04/09807856 від 14.04.2009 р., яке відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже вимоги про його скасування є відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –12.04.2010.