Постанова № 9227980, 02.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2009 року           12:30           № 14/405

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Дмитренка Віктора Івановича

від відповідача: Сич Євгена Юрійовича

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Нові технології»

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008 скасовано рішення господарського суду містаКиєва від31.03.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від29.06.2005 по справі№11/48 за позовом закритого акціонерного товариства «Нові технології»про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України підставою для скасування судових рішень стало неврахування судами, що лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру і на цій підставі нараховувати податкові зобов’язання. За посиланням Вищого адміністративного суду України суди повинні встановити, чи сплачені позивачем суми податку на додану вартість у складі вартості товару за наявності належним чином оформлених податкових накладних, і чи правомірно позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений контрагенту (ПП «Три Т») у складі вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2008 справу за позовом закритого акціонерного товариства «Нові технології»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень було прийнято до розгляду, відкрито провадження та присвоєно справі №14/405.

Під судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства закритим акціонерним товариством «Нові технології»з питання фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Три Т»та товариством з обмеженою відповідальністю «Арізолт-К»у період 01.05.2001 по 01.04.2004.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені відповідними податковими накладними. Підставою для висновків відповідача щодо недійсності податкових накладних стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.12.2002, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та з моменту видачі свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Три Т»та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.01.2003, яким визнано недійсними первинні документи приватного підприємства «Три Т»з моменту їх складання.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.06.2004 №34/26-20/23534098 та прийнято податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 02.06.2004 №001002626/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 90717,00 грн. (у тому числі основний платіж 60478,00 грн. та штрафні санкції 30239,00 грн.) та повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 02.06.2004 №001012626/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2001 року у сумі 202,00 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податкового зобов’язання в порядку, передбаченому пунктом 5.2 статті 5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва прийнято:

·          податкове повідомлення рішення від 18.01.2005 №001002626/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 62877,00 грн. (у тому числі основний платіж 41918,00 грн. та штрафні санкції 20959,00 грн.);

·          повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 18.01.2005 №001012626/3, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2001 року у сумі 202,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки між закритим акціонерним товариством «Нові технології»(покупець) та приватним підприємством «Три Т»(постачальник) було укладено договір від 14.05.2001 на постачання радіообладнання, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити у власність покупця, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити вартість радіообладнання відповідно до специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу обладнання від 07.06.2001, укладеного між закритим акціонерним товариством «Нові технології»(покупець) та приватним підприємством «Три Т»(продавець) продавець зобов’язується поставити у власність покупця, а покупець оплатити вартість обладнання відповідно до додатку №1, який є невід’ємною частиною цього договору.

Також між закритим акціонерним товариством «Нові технології»та приватним підприємством «Три Т»укладався договір поставки від 25.04.2001.

На виконання зазначених договорів, позивачем перераховано приватному підприємству «Три Т»грошові кошти у загальній сумі 262245, 46 грн., в тому числі ПДВ 50707,61 грн.

Закритим акціонерним товариством «Нові технології»на виконання зазначених договорів отримано від приватного підприємства «Три Т» податкові накладні на загальну суму 252721,25 грн., у тому числі ПДВ 42120,21 грн.

Представником позивача на підтвердження сплати суми податку на додану вартість у складі вартості товару надані виписки по рахунку позивача період з 01.05.2001 по 30.06.2001 з відміткою банку.

Згідно з приписами підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для висновків щодо заниження податку на додану вартість стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.12.2002, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи та з моменту видачі свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Три Т»та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.01.2003, яким визнано недійсними первинні документи приватного підприємства «Три Т»з моменту їх складання.

Разом з тим, державною податковою інспекцією не наведено суду доказів, що підтверджують скасування державної реєстрації приватного підприємства «Три Т»на час вчинення відповідних правочинів, доказів щодо невиконання договірних обов’язків між сторонами та несплати податку на додану вартість позивачем в ціні наданих послуг, невідповідність податкових та бухгалтерських документів вимогам закону тощо.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов’язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами. Такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно пункту 10.2 статті 10 зазначеного Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства продавця.

При визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції а час виникнення спірних праовідносин (далі –Закон), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Висновки акту перевірки (договори, специфікації, платіжні доручення, видаткові накладні), а також виписки банку по особовому рахунку позивача свідчать про реальне здійснення господарських операцій.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Державною податковою інспекцією не наведено суду доказів, що підтверджують скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю приватного підприємства «Три Т»на час вчинення відповідних правочинів, доказів щодо невиконання договірних обов’язків між сторонами та несплати податку на додану вартість позивачем в ціні товару, невідповідність податкових та бухгалтерських документів вимогам закону тощо.

Відповідний акт №10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Три Т» винесений державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва лише 15.12.2003. На час здійснення господарських операцій свідоцтво про реєстрацію приватного підприємства «Три Т» в якості платника податку на додану вартість не було анульовано, що не заперечується відповідачем. Невідповідність податкових накладних зазначеним приписам Закону органом державної податкової служби не наведено.

Визнання недійсними установчих документів приватного підприємства «Три Т», анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними первинних документів, що мали місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених цим підприємством з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника податку на додану вартість статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському міста Києва від 18.01.2005 №001002626/3 та від 18.01.2005 №001012626/3.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 А.В. Літвінова