Постанова № 9227792, 22.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

22 березня 2010 року 17:32№ 2а-14819/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання БіловуМ.В.,

за участю представника позивача Київського міського центру зайнятості (далі КМЦЗ) СахненкоВ.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом КМЦЗ до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 19015,57 грн.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009року КМЦЗ звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 кошти у розмірі 19015,57 грн. суму отриманого нею матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг.

Позов мотивований тим, що відповідач, у період знаходження на обліку в Шевчен-ківському районному центрі зайнятості (далі ШРЦЗ) як безробітна і отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, відносилася до зайнятого населення, оскільки перебувала у трудових відносинах та отримала дохід (винагороду), про що не повідомила державну службу зайнятості.

У судовому засіданні представник КМЦЗ позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просила стягнути зазначену суму коштів.

Відповідач до судових засідань не з'являлася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. У зв'язку з чим судовий розгляд справи відкладався. Письмового відзиву щодо заявлених позовних вимог не надавала, поважних причин неприбуття до судових засідань суду не повідомляла.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд уважає, що адміністративний позов слід задовольнити, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 6 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до ШРЦЗ із заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, у якій зазначила, що вона не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Додатковою заявою від 6 березня 2008 року ОСОБА_1 повідомила ШРЦЗ про те, що вона не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів і не являється зайнятою, а у випадку зміни її статусу, зобовязалася своєчасно повідомити про це державну службу зайнятості.

З 6 березня 2008 року по 21 серпня 2009 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в ШРЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується наказами ШРЦЗ від 6 березня 2008 року №1220/1068, від 21 серпня 2009 року №7786.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 7 листопада 2008 року і договору від 20 листопада 2008 року №413, укладеного ШРЦЗ та Соколовою А.В. про професійне навчання безробітної, остання була направлена на професійну підготовку до Інституту післядипломного навчання Національного авіаційного університету за програмою (спеціальністю) «Правове регулювання праці та соціального забезпечення в Україні». За результатами професійної підготовки отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації 12СПК629866 від 9 грудня 2008 року.

ДРЦЗ проведено перевірку достовірності документів, які були підставою для надання статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення Соколовій А.В.

У зв'язку із виявленими ШРЦЗ розбіжностями у доходах ОСОБА_1 при отриманні даних від органів Державної податкової служби, наказом ШРЦЗ від 3 червня 2009 року №4753/3050 тимчасово призупинено виплату допомоги по безробіттю до отримання додаткових відомостей від роботодавця.

За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1, знаходячись на обліку і отримуючи допомогу по безробіттю, перебувала із 2002 року до 30 січня 2009 року в трудових відносинах із Житлово експлуатаційною дільницею Комунального підприємства "Київпастранс" (далі ЖЕД "Київпастранс") і отримувала дохід.

Факт перебування у трудових відносинах із ЖЕД "Київпастранс" та отримання від останнього доходів підтверджується Актом від 10 вересня 2009 року №64, підписаним начальником ЖЕД "Київпастранс", наказом ЖЕД "Київпастранс" від 30 січня 2009 року №5-к про звільнення ОСОБА_1 та виплату їй компенсації за 212 днів невикористаної відпустки, довідками ЖЕД "Київпастранс" від 17 вересня 2009 року №131 про займану посаду та №132 про доходи за період із січня 2008 року по січень 2009 року, інформацією ЖЕД "Київпастранс" від 10 вересня 2009 року №131 про доходи ОСОБА_1 за ІІІ квартал 2008 року.

Наказом ШРЦЗ від 6 жовтня 2009 року №5691/32 прийнято рішення про повернення незаконно отриманих ОСОБА_1 коштів у розмірі 19015,57 грн. за період з 6 березня 2008 року по 2 червня 2009 року та вартості навчання.

Згідно бухгалтерської довідки ШРЦЗ від 17 вересня 2009 року №2764 сума матеріального забезпечення на випадок безробіття, виплачена Соколовій А.В. за період з 6 березня 2008 року по 2 червня 2009 року, склала 18408,54 грн.

Згідно довідки ШРЦЗ від 6 жовтня 2009 року №3007 вартість навчання ОСОБА_1 становила 607,03 грн.

6 жовтня 2009 року ШРЦЗ письмово повідомив СоколовуА.В. про неподання нею відомостей про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, і про незаконну виплату такого забезпечення, а також запропонував повернути кошти у сумі 19015,57 грн. протягом 15 днів. Повідомлення вручено 14 жовтня 2009 року, що підтверджується корінцем повідомлення про вручення.

Станом на момент вирішення справи у суді, ОСОБА_1 не повернула суму отриманого матеріального забезпечення та вартості соціальних послуг.

Відносини у сфері зайнятості населення в Україні і страхування на випадок безробіття регулюються Законом України від 1 березня 1991року №803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі Закон №803-ХІІ), Основами законодавства України про загально-обовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 2 березня 2000 року №1533-III "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон №1533-ІІІ) тощо.

Статтею 1 Закону №803-ХІІ визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема, відповідно до пп. "а" п. 3 цієї статті, такими є громадяни працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону№803-ХІІ безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 11 Закону №803-ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість, а особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Статтею 9 Закону №803-ХІІ передбачено, що громадяни, які звернулися до державної служби зайнятості як особи, що шукають роботу, мають право на безплатну професійну орієнтацію, консультацію, підготовку, перепідготовку, одержання відповідної інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці.

Держава, відповідно до пп. "е", пп. "є" п. 1 ст. 4 Закону №803-ХІІ, гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сімї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги, а також безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії.

Частиною 2 ст. 7 Закону №1533-ІІІ передбачено, що професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних зак-ладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях є видами соціальних послуг за цим Законом та Законом №803-ХІІ. Розміри і умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визнача-ються Законом №1533-ІІІ.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно із ст. 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 2). Суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3).

Як передбачено ч. 4 ст. 36 Закону №1533-ІІІ незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обовязки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Відповідно до ст. 39 Закону №1533-ІІІ спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Наведені положення ст.ст. 36, 39 Закону №1533-ІІІ кореспондуються із положеннями ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, відповідно до якої застраховані особи зобовязані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загально-обовязкове державне соціальне страхування строки повідомляти про обставини, що спри-чиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сімї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахо-ваній особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Положеннями п. 1 ст. 18 Закону №803-ХІІ передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, яка складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із ст. 16 Закону №1533-ІІІ матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Пунктом 5 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхуваль-ника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону №1533-III виконавча дирекція Фонду та її робочі органи з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону, взаємодіють з органами державної податкової служби, праці та соціального захисту населення, іншими органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ні при реєстрації у центрі зайнятості, ні будучи зареєстрованою в установленому порядку як безробітна, не повідо-мила державній службі зайнятості відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема про факти перебування у трудових відносинах та отримання доходу (заробітної плати).

Факт невиконання своїх обовязків, сума отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості соціальних послуг підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки ОСОБА_1 умисно не виконала свого обовязку, а суму виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартість наданих соціальних послуг у розмірі 19015,57 грн. не повернула, ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано обставини, які викладені у позовній заяві, докази надані позивачем підтверджують обґрунтованість його позовних вимог, у добровільному порядку сума заявлена до стягнення не сплачена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 50, 71, 79, 86, 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити адміністративний позов Київського міського центру зайнятості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості (Одержувач: Київський міський центр зайнятості; код отримувача: 03491091; банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у м.Києві; МФО: 820019; р/р37179301900001) кошти у розмірі 19015,57 грн. (девятнадцять тисяч п'ятнадцять гривень 57 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи.

Постанова у повному обсязі складена 30 березня 2010 року.

СуддяД.А. Костенко