Постанова № 9227768, 03.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

03 лютого 2010 року           11:08          № 2а-13369/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді КостенкаД.А.,

при секретарі судового засідання БіловуМ.В.,

за участю представників:

позивача –Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі –ДПІ у Печерському районі м.Києва)–Рожка І.О.,

відповідача –Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Хліб України»(далі –ДАК «Хліб України») –АйвазянО.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДПІ у Печерському районі м.Києва до ДАК «Хліб України»про стягнення заборгованості у розмірі 5626993,70 грн.,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2009 року ДПІ у Печерському районі м.Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить примусово стягнути із розрахункових рахунків ДАК «Хліб України» 5626993,70 грн. боргу по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який виник на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 4 квітня 2007 року №0001042220/0.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просить відмовити у задоволенні позову повністю з тих підстав, що ДПІ у Печерському районі м.Києва одразу звернулася до суду із позовом про стягнення боргу, не направляючи податкові вимоги як передбачено Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181-ІІІ) та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року №266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за №595/5786.

На судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з мотивів наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити. При цьому суд виходить із такого.

Судом встановлено, що рішенням від 4 квітня 2007 року №0001042220/0 (форма "С") заступник начальника ДПІ у Печерському районі м.Києва на підставі Акта перевірки від 28 березня 2007 року №85/22-216/20047943, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі –Закон №185/94-ВР), і згідно із п. 11 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі –Закон №509-XII) і ст. 4 Закону №185/94-ВР застосував до ДАК «Хліб України»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5626994 грн. Це рішення було отримано і оскаржено ДАК «Хліб України»в судовому порядку. Господарський суд міста Києва постановою від 25 червня 2007 року (№32/237-А) визнав недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 4 квітня 2007 року №0001042220/0.

10 березня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд, встановивши правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 4 квітня 2007 року №0001042220/0, скасував постанову Господарського суду міста Києва від 25 червня 2007 року та прийняв нову постанову (№22-а-4194/08), якою у задоволенні позовних вимог ДАК «Хліб України»відмовив повністю.

На момент розгляду справи постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року №22-а-4194/08 набрала законної сили і не була скасована, змінена, зупинена або визнана такою, що втратила законну силу.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв’язку з тим, що в обліковій картці ДАК «Хліб України»обліковувалася переплата по штрафним санкціям за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 0,30 грн., сума, яка підлягала сплаті склала 5626993,70 грн.

Станом на 30 вересня 2009 року за ДАК «Хліб України»обліковується борг у розмірі 5626993,70 грн.

Наявність цієї суми, яка не була сплачена у встановлені законом строки, представником відповідача не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Доказів, які б підтверджували її сплату на момент розгляду справи, суду не представлено.

Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу стягнення податковим органом у судовому порядку заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

Частиною 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР (у редакції чинній на момент прийняття ДПІ у Печерському районі м.Києва рішення) встановлено, що порушення резидентами термінів розрахунків у іноземній валюті, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону №185/94-ВР державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Закон №185/94-ВР визначає розмір пені, яка нараховується, та передбачає можливість її стягнення, але не визначає порядок і строки її сплати.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон №2181-ІІІ.

Відповідно до положень цього Закону та п. 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження (адміністративного або судового оскарження) суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10-ти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

У встановлений законом строк, після прийняття 10 березня 2009 року Київським апеляційним адміністративним судом постанови, яка має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, суму в розмірі 5626993,70 грн. (з урахуванням переплати) ДАК «Хліб України»не сплатило.

Статтею 2 Закону №509-XII на органи державної податкової служби покладені задачі по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчис-лення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодав-ством.

Пунктом 11 ст. 11 Закону №509-XII передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Функції державних податкових інспекцій в районах у містах визначені у ст. 10 Закону №509-XII, відповідно до п. 11 якої державні податкові інспекції в районах у містах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків, є примусовим стягненням згідно із п. 1.6 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Активи платника податків –кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7 ст. 1 Закону №2181-ІІІ).

Суд критично оцінює та не приймає доводи представника відповідача про те, що не направлення позивачем податкових вимог щодо сплати заборгованості зі сплати суми штрафних (фінансових) санкцій по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є порушенням вимог Закону №2181-ІІІ та підставою для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне. Борг виникає у зв’язку з не сплатою в установлені строки зобов’язання, його виникнення та сплата не ставиться в залежність від наявності податкових вимог.

Юридична природа податкової вимоги полягає у тому, що вона є заходом, який здійснює податковий орган, з метою погашення вже існуючого боргу в добровільному (досудовому, не примусовому) порядку, повідомляючи платника податків про наявність боргу та одночасно вимагаючи його сплатити добровільно, а також про можливі наслідки несплати.

У контексті наведених вище положень п. 11 ст. 10, п. 11 ст. 11 Закону №509-XII, п. 1.6 ст. 1, п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ та ч. 5 ст. 4 Закону №185/94-ВР податковий орган вправі реалізувати своє право на стягнення боргу безпосередньо в судовому порядку без попереднього направлення податкових вимог. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією висловленою колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 3 червня 2008 року по справі №К-36903/06, яка набрала законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи всі наведені обставини у їх сукупності та керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 254 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.          Задовольнити адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва.

2.          Стягнути із активів Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Хліб України»(01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ: 20047943) на бюджетний рахунок №31111105700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м.Києва, код: 26077922 в УДК у м.Києві, МФО: 820019, код платежу: 21081000) заборгованість у розмірі 5626993,70 грн. (п’ять мільйонів шістсот двадцять шість тисяч дев’ятсот дев’яносто три гривні 70 коп.). Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи, складення постанови у повному обсязі відкладено. Постанова в повному обсязі виготовлена 10 березня 2010 року.

Суддя                                                                                 Д.А. Костенко