Постанова № 9227764, 13.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

13 січня 2010 року 11:12№ 2а-12581/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді КостенкаД.А., секретаря судового засідання ДавиденкаД.В.,

за участю:

представника позивача Київського міського центру зайнятості (далі КМЦЗ) СахненкоВ.М.;

відповідача ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом КМЦЗ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2009року КМЦЗ звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь КМЦЗ кошти у розмірі 688,23 грн. суму отриманого ним матеріального забезпечення на випадок безробіття (допомога по безробіттю).

Позов мотивований тим, що відповідач, у період знаходження на обліку в Шевченківському районному центрі зайнятості (далі ШРЦЗ) як безробітний і отримання допомоги по безробіттю, перебував у цивільно-правових відносинах із Державним підприємством "Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України" (далі Підприємство) та отримав дохід (винагороду), про що не повідомив державну службу зайнятості.

У судовому засіданні представник КМЦЗ позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просила стягнути зазначену суму коштів.

Кордун В.Р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд уважає, що адміністративний позов слід задовольнити, з огляду на таке.

16 грудня 2008 року Кордун В.Р. звернувся до ШРЦЗ із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію і не зареєстрований як фізична особапідприємець. Додатковою заявою до ШРЦЗ просив прийняти до уваги, що він не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів і не являється зайнятим. Зобовязався своєчасно сповістити службу зайнятості у разі зміни зазначених умов.

Наказом ШРЦЗ від 16 грудня 2008 року №7762/7403 на підставі ст. 2 Закону України від 1 березня 1991року №803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі Закон №803-ХІІ) та ст.ст. 22, 23 Закону України від 2 березня 2000 року №1533-III "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон №1533-ІІІ) ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Наказами ШРЦЗ від 16 січня 2009 року №162/135 ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 31 Закону №1533-ІІІ у звязку із працевлаштуванням за направленням служби зайнятості, а №163/136 знято з обліку.

ШРЦЗ, на виконання положень ст. 20 Закону №1533-ІІІ, проведено перевірку достовірності документів, які були підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, відносно ОСОБА_1

У ході перевірки ШРЦЗ виявлено розбіжності у реєстраційних даних державної податкової служби та державної служби зайнятості і встановлено, що під час перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 отримував дохід від Підприємства.

У звязку з цим ШРЦЗ здійснено перевірку на Підприємстві з метою отримання повної інформації про доходи отримані відповідачем, за результатами якої складено Акт від 16 липня 2009 року №122 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Цим Актом зафіксовано, що ОСОБА_1 уклав з Підприємством договір від 1 вересня 2008 року №244/08 на виконання робіт фізичною особою, згідно з яким Підприємство (Замовник) доручає, а КордунВ.Р (Виконавець) приймає на себе зобовязання виконати розробку на підставі аналізу діючих нормативних документів, технічної літератури редакції визначених у договорі розділів «Порядку розробки нормативної і проектної документації на автоматизовані системи». За виконану за цим договором роботу Замовник зобовязується виплатити Виконавцю відповідну винагороду. Термін дії договору: від дати підписання до моменту остаточних розрахунків з Виконавцем. Остаточні розрахунки проведені 25 грудня 2008 року згідно Акта №1 приймання-здачі робіт за договором від 1 вересня 2008 року №244/08, за яким за виконану роботу ОСОБА_1 отримав винагороду у розмірі 3000 грн.

Акт від 16 липня 2009 року №122 підписаний директором та головним бухгалтером Підприємства без зауважень.

Наказом ШРЦЗ від 20 липня 2009 року №3980 прийнято рішення про повернення незаконно отриманих КордуномВ.Р. коштів.

Згідно бухгалтерської довідки складеної на виконання цього наказу сума матеріаль-ного забезпечення на випадок безробіття, отримана КордуномВ.Р., склала 688,23 грн.

ШРЦЗ 2 вересня 2009 року №2650 письмово повідомив ОСОБА_1 (отримав 8 вересня 2009 року) про неподання ним відомостей про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, і про незаконну виплату такого забезпечення, а також запропонував повернути кошти у сумі 688,23 грн. протягом 15 днів. Станом на момент вирішення справи у суді, згідно бухгалтерської довідки ШРЦЗ від 18 листопада 2009 року №3565, сума отриманого Кордуном В.Р. матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 688,23 грн. повернута не була.

Відносини у сферах зайнятості населення в Україні та страхування на випадок безробіття регулюються Законом №803-ХІІ, Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом №1533-ІІІ тощо.

Статтею 1 Закону №803-ХІІ визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема, відповідно до пп. "а" п. 3 цієї статті, такими є громадяни працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону№803-ХІІ безробітними визнаються громадяни працездат-ного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо-давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 11 Закону №803-ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість, а особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Держава, відповідно до пп. "є" п. 1 ст. 4 Закону №803-ХІІ, гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сімї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Відповідно до ст. 25 Закону №803-ХІІ держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом №1533-ІІІ.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно із ст. 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 2). Суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3).

Як передбачено ч. 4 ст. 36 Закону №1533-ІІІ незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обовязки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Наведені положення ст. 36 Закону №1533-ІІІ кореспондуються із положеннями ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, відповідно до якої застраховані особи зобовязані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообовязкове державне соціальне страхування строки повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сімї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Положеннями п. 1 ст. 18 Закону №803-ХІІ передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, яка складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із ст. 16 Закону №1533-ІІІ матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Пунктом 5 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону №1533-III виконавча дирекція Фонду та її робочі органи з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону, взаємодіють з органами державної податкової служби, праці та соціального захисту населення, іншими органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ні при реєстрації у центрі зайнятості, ні будучи зареєстрованим в установленому порядку як безробітний, не подав до державної служби зайнятості відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема про факт укладення цивільно-правової угоди та виконання робіт на замовлення Підприємства, а також про отримання доходу (винагороди).

Факт невиконання своїх обовязків, сума отриманої допомоги по безробіттю повністю визнається і не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Оскільки ОСОБА_1 умисного не виконав свого обовязку, сума виплаченого мате-ріального забезпечення на випадок безробіття (допомога по безробіттю) у розмірі 688,23 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано обставини, які викладені у позовній заяві, докази надані позивачем підтверджують його позицію, у добровільному порядку сума заявлена до стягнення не сплачена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 79, 86, 112, 136, 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити адміністративний позов Київського міського центру зайнятості.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (Одержувач: Київський міський центр зайнято-сті; код отримувача: 03491091; банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у м.Києві; код банку: 820019; р/р37179301900001; код платежу 1341; призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1) кошти у розмірі 688,23грн. (шістсот вісімдесят вісім гривень 23 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу.

У судовому засіданні 13 січня 2010 року відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова у повному обсязі складена 18 січня 2010 року.

Суддя Д.А. Костенко