Постанова № 9227763, 19.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ

19 листопада 2009 року 9:55№ 2а-11763/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді КостенкаД.А., секретаря судового засідання ДавиденкаД.В.,

за участю:

представника прокурора Деснянського району м.Києва Фединяка Н.Є.;

представника позивача Київського міського центру зайнятості Хименко І.В.;

відповідача ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості (далі КМЦЗ) до ОСОБА_3 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 16821,80 грн.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2009року заступник прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах КМЦЗ звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь КМЦЗ кошти у розмірі 16821,80 грн. суму отриманого нею матеріального забезпечення на випадок безробіття, мотивуючи незаконним перебуванням відповідача на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості (далі ДРЦЗ) як безробітної і отриманням матеріального забезпечення на випадок безробіття.

У судовому засіданні прокурор і представник КМЦЗ позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просили стягнути зазначену суму коштів.

ОСОБА_3 позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд уважає, що адміністративний позов слід задовольнити, з огляду на таке.

У червні 2008 року ОСОБА_3В звернулася .до ДРЦЗ із заявою про надання статусу безробітної, у якій зазначала, що вона не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається і не отримує пенсію.

Наказом ДРЦЗ від 10 червня 2008 року №6989 на підставі ст. 2 Закону України від 1 березня 1991року №803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі Закон №803-ХІІ) та ст.ст. 22, 23 Закону України від 2 березня 2000 року №1533-III "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон №1533-ІІІ) ОСОБА_3 був наданий статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. 28 жовтня 2008 року ОСОБА_3 написала заяву з проханням направити її на курси підвищення кваліфікації за професією (спеціальністю) «Господарське право». У цей же день між ОСОБА_3 і ДРЦЗ укладено договір №68441 щодо професійного навчання безробітного з 30 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року.

Наказами ДРЦЗ від 30 жовтня 2008 року №12859 ОСОБА_3 було припинено виплату допомоги по безробіттю, як безробітній на час проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, а №12860 було направлено на професійну підготовку та призначено матеріальну допомогу на період навчання.

Відповідно до свідоцтва про підвищення кваліфікації 12СПК536031 від 28 листопада 2008 року ОСОБА_3 підвищила кваліфікацію у Міжрегіональній академії управління персоналом за курсом «Господарське право».

Наказом ДРЦЗ від 1 грудня 2008 року №14504 ОСОБА_3 було поновлено виплату допомоги по безробіттю.

Наказами ДРЦЗ від 9 грудня 2008 року №№14946, 14986 вносилися зміни до попередніх наказів від 10 червня 2008 року №6989, від 30 жовтня 2008 року №12860, від 1 грудня 2008 року №14504 щодо матеріального забезпечення на випадок безробіття. Рішенням від 16 червня 2009 року №180 заступник директора ДРЦЗ призначив перевірку достовірності документів, які були підставою для надання ОСОБА_3 статусу безробітної.

У результаті перевірки було складено Акт від 7 липня 2009 року №148, яким встановлено, що ОСОБА_3 з 1 жовтня 2007 року перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" і у період з 8 жовтня 2007 року отримує дохід і є зайнятою особою до цього часу, що підтверджується наказом Генерального директора Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" від 8 жовтня 2007 року №20/п про прийом на роботу ОСОБА_3 на посаду диспетчера диспетчерського відділу з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно листа КМЦЗ від 27 липня 2009 року №06-7435 вартість навчання ОСОБА_3 у Міжрегіональній академії управління персоналом становить 722,77 грн.

Згідно довідки ДРЦЗ від 31серпня 2009 року вих.№2577 ОСОБА_3 у період з 10 червня 2008 року по 4 червня 2009 року отримала суму матеріального забезпечення на випадок безробіття (допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації) у розмірі 16099,03 грн. ДРЦЗ 5 серпня 2009 року вих.№25-2782 письмово повідомив ОСОБА_3 (отримала 12 серпня 2009 року) про подання нею недостовірних відомостей та про незаконну виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття, а також запропонував повернути кошти у сумі 16821,80 грн. протягом 15 днів.

Станом на момент вирішення справи у суді, сума отриманого ОСОБА_3 матеріального забезпечення у розмірі 16821,80 грн. повернута не була.

Під час судового засідання представником КМЦЗ надано суду додаткові докази перебування відповідача у трудових відносинах і отримання доходу в період перебування у статусі безробітної та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, про що орган державної служби зайнятості не повідомлявся: Акт від 25 серпня 2009 року №160, яким встановлено, що відповідач з 3 грудня 2008 року перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-логістик" та отримала дохід; наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-логістик" від 3 грудня 2008 року №134-к/1 про прийняття на роботу ОСОБА_3 із 3 грудня 2008 року; докази нарахування ОСОБА_3 доходу у сумі 305,87 грн.

Про перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес-логістик" та отримання доходу у сумі 305,87 грн. відповідач теж не заперечувала.

Відносини у сферах зайнятості населення в Україні та страхування на випадок безробіття регулюються Законом №803-ХІІ, Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом №1533-ІІІ тощо.

Статтею 1 Закону №803-ХІІ визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема, відповідно до пп. "а" п. 3 цієї статті, такими є громадяни працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону№803-ХІІ безробітними визнаються громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 11 Закону №803-ХІІ передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість, а особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Держава, відповідно до пп. "є" п. 1 ст. 4 Закону №803-ХІІ, гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сімї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Відповідно до ст. 25 Закону №803-ХІІ держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом №1533-ІІІ.

Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 31 Закону №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного; призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно із ст. 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 2). Суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3).

Як передбачено ч. 4 ст. 36 Закону №1533-ІІІ незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обовязки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Наведені положення ст. 36 Закону №1533-ІІІ кореспондуються із положеннями ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, відповідно до якої застраховані особи зобовязані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообовязкове державне соціальне страхування строки повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сімї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Положеннями п. 1 ст. 18 Закону №803-ХІІ передбачено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, яка складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно із ст. 16 Закону №1533-ІІІ матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №1533-ІІІ функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Як убачається із матеріалів справи, визнається та не заперечується відповідачем, вона ні при реєстрації у центрі зайнятості, ні будучи зареєстрованою в установленому порядку як безробітна, не подала до державної служби зайнятості відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема про факти її перебування у трудових відносинах із Товариствами з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" і "Гермес-логістик" та отримання доходів (заробітної плати).

Унаслідок умисного невиконання ОСОБА_3 своїх обовязків, суми виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 16099,03 грн. і вартості наданих соціальних послуг (навчання у Міжрегіональній академії управління персоналом) у розмірі 722,77 грн., а разом 16821,80 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано обставини, які викладені у позовній заяві, докази надані позивачем підтверджують його позицію, у добровільному порядку сума заявлена до стягнення не сплачена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 79, 86, 112, 136, 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити адміністративний позов заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах Київського міського центру зайнятості.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (Одержувач: Київський міський центр зайнятості; код отримувача: 03491091; банк одержувача: Головне управління Державного казначейства у м.Києві; код банку: 820019; р/р37179301900001; призначення платежу: повернення матеріальних виплат на випадок безробіття з 10.06.2008р. по 04.06.2009р.) суму коштів у розмірі 16821,80грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять одну гривню 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу.

У судовому засіданні 19 листопада 2009 року відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова у повному обсязі складена 24 листопада 2009 року.

Суддя Д.А. Костенко