Постанова № 9227478, 28.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 42104/09/2070 в складі: головуючого –судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача –Козакова В.М., відповідача –Горлач О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватної фірми «ОЛВІ»(в подальшому –ПФ «ОЛВІ») до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (в подальшому –ДПІ у Московському районі м. Харкова) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ,- В С Т А Н О В И В:

Приватна фірма «ОЛВІ» звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, від 10 червня 2009 року № 0000181504/1, від 08 вересня 2009 року № 0000181504/2, які були винесені на підставі акту перевірки № 2466/15-407/31437132 від 13 травня 2009 року.

Головним державним податковим ревізором - інспектором відділу проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок ДПІ у Московському районі Найдьоновою С.В. була проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій ПФ «ОЛВІ»з додатку на додану вартість за березень, квітень та травень 2008 року, за результатами якої було складено Акт № 2466/15-407/31437132 від 13 травня 2009 року. У вказаному Акті зазначено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 2А-10552/08 від 27 січня 2009 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації, а також, визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ і установчі документи контрагента ПФ «ОЛВІ»- ПП «Унітехсервис», індивідуальний податковий номер 334734604666, у якого ПФ «ОЛВІ»придбавало товар. Висновки Акту перевірки ґрунтуються саме на фактах, встановлених вказаним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, з чим позивач не погоджується, посилаючися на норми п.п. 7.4.5 ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 91 Цивільного Кодексу України. Таким чином, позивач вважає, що податкові накладні ПП «Унітехсервіс», які були надані ПФ «ОЛВІ»у період з березня по травень 2008 року, є дійсними та підтверджують законність нарахування податкового кредиту.

Крім того, позивач послався на ст. 91 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її зупинення. Зазначив, що ПФ «ОЛВІ»26 травня 2009 року звернулось з запитом до державного реєстратора для отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних –підприємців. У ній зазначалось, що станом на 26 травня 2009 року ніяких змін ПП «Унітехсервіс»не вносило.

          В ході судового розгляду справи представником відповідача було надано заперечення проти позову, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки вважає його недоведеним та безпідставним, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Наказом ДПА України від 17 березня 2008 року № 159 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.08 р. за № 224/14915) внесені зміни, зокрема, до Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054), пункт 4.2 викладено в наступній редакції: «одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено чим Порядком, а також, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(додаток № 5 до Декларації з ПДВ).

З метою реалізації положень наказу ДПА України від 17 березня 2008 року № 159, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2008 року № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів»було затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно із п. 3.1 Розділу III Порядку, затвердженого наказом № 266, всі податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість, що подаються платником ПДВ до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Так, при опрацюванні Додатку № 5 до декларації з ПДВ, поданої позивачем до ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами господарської діяльності, що провадилась у березні 2008 року, квітні 2008 року, травні 2008 року, відповідачем було виявлено, що платником податку відображений податковий кредит по придбанню товарів у ПП «Унітехсервіс»на загальну суму 12696,30 грн., свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №04532482 від 11 травня 2005 року, запис про проведення державної реєстрації, установчі документи якого постановою Дніпропетровського окружного суду від 27 січня 2009 року визнані недійсними. Також, судом було встановлено, що діяльність ПП «Унітехсервіс»суперечить вимогам ст. 42 Господарського Кодексу України, статей 87,88 Цивільного Кодексу, а саме: установчі документи не відповідають дійсності та містять неправдиві відомості; дії щодо реєстрації юридичної особи як платника податку на додану вартість здійснено неповноважною особою, а також суд дійшов висновку, що невстановлені особи безпідставно отримали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, відповідач вважає, що на момент укладання та виконання господарських договорів ПП «Унітехсервіс»не мало статусу платника податку на додану вартість. Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Отже, результати перевірки позивача свідчили про заниження позивачем сум податкових зобов'язань, заявлених у деклараціях з податку на додану вартість за березень-травень 2008 року, що стало підставою для прийняття ДПІ у Московському районі м. Харкова оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000181504/0 від 19 травня 2009 року.

Представник позивача –ПФ «ОЛВІ» Козаков В.М. –у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, від 10 червня 2009 року № 0000181504/1, від 08 вересня 2009 року № 0000181504/2, які були винесені на підставі акту перевірки № 2466/15-407/31437132 від 13 травня 2009 року.

Представник відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Горлач О.С. –у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ПФ «ОЛВІ»зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 18 лютого 1998 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. (а.с.235)

ПФ «ОЛВІ»зареєстроване платником ПДВ, про що видане свідоцтво платника ПДВ № 29265882 від 17.03.1998 року.

13 травня 2009 року головним державним податковим ревізором - інспектором відділу проведення документальних невиїзних (камеральних) перевірок ДПІ у Московському районі Найдьоновою С.В. була проведена невиїзна (камеральна) перевірка ПФ «ОЛВІ»з питання встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій податковій декларації з ПДВ та Додатка 5 до неї, виявлених за результатами автоматизованого співставлення зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період березень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2008 року по взаємовідносинах з ПП «Унітехсервіс», за результатами якої був складений Акт № 2466/15-407/31437132 від 13 травня 2009 року. (а.с.8-14)

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, вимог п.п. 2, 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, в результаті чого ПФ «ОЛВІ»завищено податковий кредит за березень 2008 року на суму ПДВ 6051,38 грн., за квітень 2008 року на суму ПДВ 5301,64 грн., за травень 2008 року на суму ПДВ 1343,28 грн. Дані порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства, на загальну суму ПДВ 12696,30 грн., у тому числі: за березень 2008 року на суму ПДВ 6051,38 грн., за квітень 2008 року на суму ПДВ 5301,64 грн., за травень 2008 року на суму ПДВ 1343,28 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що постановою Дніпропетровського окружного суду від 27 січня 2009 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ПП «Унітехсервіс», визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Унітехсервіс».

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомленні-рішення від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19044,45 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 12696,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6348,15 грн. (а.с.16)

Як було встановлено у судовому засіданні, позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000181504/0, направив скаргу спочатку до ДПІ у Московському районі м. Харкова, потім до ДПА у Харківській області, і потім - до ДПА України. По всім скаргам позивача контролюючі органи виносили рішення, якими залишали без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. 16 вересня 2009 року на адресу підприємства надійшло рішення ДПА України за результатами розгляду повторної скарги, яким податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року № 0000181504/0 та Рішення № 12627/10/25-012 від 05 червня 2009 року ДПА в Харківській області залишено без змін.

В процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 19 травня 2009 року № 0000181504/0 ДПІ у Московському районі м. Харкова 10 червня 2009 року та 08 вересня 2009 року відповідно було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000181504/1 та № 0000181504/2, якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 19044,45 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 12696,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6348,15 грн. (а.с.17, 18)

Щодо повноважень податкового органу на проведення зазначеної перевірки судом встановлено наступне.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем було проведено невиїзну (камеральну) перевірку ПФ «ОЛВІ». Предметом перевірки були податкові декларації з податку на додану вартість за березень –травень 2008 року.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Право органів державної податкової служби на проведення невиїзних (камеральних) перевірок платників податків передбачене пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Інших випадків надання органам державної податкової служби права на проведення невиїзних (камеральних) перевірок платників податків діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про державну податкову службу в Україні», не містить.

Суд зазначає, що відповідач в обґрунтування правомірності проведення перевірки посилався на Наказ ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», який містить вказівку про необхідність керуватися Законом України «про податок на додану вартість»та прямо вказує на строк проведення перевірок декларацій з ПДВ –протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Як встановлено судом, перевірку було проведено після спливу 30-денного строку після подання податкових декларацій з податку на додану вартість за березень –травень 2008 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкових декларацій з ПДВ за березень –травень 2008 року ПФ «ОЛВІ».

Відносно висновку відповідача про порушення ПФ «ОЛВІ»вимог п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР з огляду на те, що визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтв платника податку на додану вартість ПП «Унітехсервіс»за тих обставин, що у господарських операціях від імені цих осіб діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності, свідчить про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних цими особами, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Дана обставина не заперечувалася представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 04532482 від 11.05.2005 року ПП «Унітехсервіс», копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 123).

Суд зазначає, що платник податків зобов'язаний дотримуватися порядку формування податкового кредиту з підстав, визначених у п.п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Судом встановлено, що між ПФ «Олві»та ПП «Унітехсервіс»01 січня 2008 року було укладено договір №ОЛ-0000012, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє запасні частини до сільськогосподарської техніки в асортименті. Асортимент товару оговорюється сторонами у рахунку-фактурі на кожну партію. Поставка продукції продавцем здійснюється партіями. Відвантаження партії товару продавцем здійснюється протягом 3 днів з моменту отримання заявки. Доставка товару здійснюється продавцем за рахунок продавця. Даний договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31 грудня 2008 року або до його повного виконання.

Відповідно до укладеного договору від ПП «Унітехсервіс»на адресу ПФ «Олві»були поставлені та оплачені запасні частини до сільськогосподарської техніки в асортименті, про що свідчать копії акту виконаних робіт та видаткових накладних, наданих ПП «Унітехсервіс»(а.с. 122, 153,165, 188, 204, 217), копії податкових накладних, виписаних ПП «Унітехсервіс»на адресу ПФ «ОЛВІ» (а.с. 35, 50, 63, 79, 80, 92) та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 301 від 23.05.2008 року, № 242 від 29.04.2008 року, № 195 від 16.04.2008 року, № 188 від 10.04.2008 року, №187 від 09.04.2008 року № 178 від 04.04.2008 року про прийняття ПП «Унітехсервіс»оплати від ПФ «ОЛВІ»(а.с. 115-121).

Також в судовому засіданні досліджені копії наданих представником позивача та долучені до матеріалів справи первинних документів оформлених щодо реалізації ПФ «ОЛВІ»товарів, раніше отриманих від ПП «Унітехсервіс», а саме: видаткових накладних, виписані ПФ «ОЛВІ»(а.с. 154-164, 166-187, 189-203, 205-216, 218-231), податкових накладних, складених ПФ «ОЛВІ»та наданих покупцям (а.с. 36-49, 51-62, 64-78, 81-91, 93-114), а також копії банківських виписок, що засвідчують отримання грошових сум в оплату за поставлені товари. (а.с. 124-152)

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про те, що запасні частини до сільськогосподарської техніки, придбані у ПП «Унітехсервіс»на підставі договору від 01 січня 2008 року №ОЛ-0000012, фактично отримані позивачем та реалізовані в подальшому іншим контрагентам дрібними партіями, що свідчить про використання даних товарів у власній господарській діяльності позивача та реальність виконання укладеної угоди.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Актом перевірки та під час судового розгляду справи судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

Суд зазначає, що відсутність у платника податку на додану вартість права на включення до податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, не може бути встановлено у зв’язку з тим, що такі податкові накладні видані особою, установчі документи якої та свідоцтво платника податку на додану вартість були визнані недійсними вже після здійснення господарської операції.

Як встановлено судом з долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.12.2009 року ПП «Унітехсервіс», ідентифікаційний код 33473460, знаходиться в зазначеному реєстрі, записів щодо припинення підприємницької діяльності не внесено.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15.052003 р. №755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, сплачених (нарахованих) по операціях з ПП «Унітехсервіс».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено порушення в діях відповідача порядку проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ОЛВІ»та невідповідність висновків перевірки фактичним обставинам справи, отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року №0000181504/0, від 10 червня 2009 року №0000181504/1, від 08 вересня 2009 року №0000181504/2 є такими, що винесені з порушенням приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та не є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належного обґрунтування підстав проведення перевірки та висновків, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.200 р. №2181-ІІІ, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» від 15.052003 р. №755-ІV, ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 8-14, 71, 94, 112, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми «ОЛВІ» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 19 травня 2009 року №0000181504/0, від 10 червня 2009 року №0000181504/1, від 08 вересня 2009 року №0000181504/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «ОЛВІ» (61112, м. Харків, вул. Салтівське шосе,145/А, кв.23, р/р 26008018290980 в філії «Слобожанське РУ» ВАТ Банк «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» у м. Харкові, МФО 350697) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Постанову в повному обсязі виготовлено 02 лютого 2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя                                                                       Білова О.В.