Рішення № 92245884, 15.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. справа № 400/3578/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприпинення обтяження, що зареєстровано 29.01.2014 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 4459063; зобов`язати відповідача винести постанову про зняття арешту нерухомого майна позивача та вчинити дії щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження від 29.01.2014 р., реєстраційний номер 4459063.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що про накладення арешту на майно дізналась лише у 2020 році під час відвідування приватного нотаріуса, матеріалів виконавчого провадження не отримувала. Листом відповідач повідомив, що вирішити питання щодо зняття арешту не можливо, оскільки матеріали виконавчого провадження вже знищено, у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

Відповідач відзив на позов не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно постанови державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 28.01.2014 р. накладено арешт на нерухоме майно позивача.

Про арешт нерухомого майна позивач дізналась у 2020 році, у зв`язку з чим звернулась до відповідача для отримання інформації щодо наявності арешту.

Листом від 19.08.2020 р. позивачу повідомлено про виконавче провадження №38816156 з примусового виконання постанови від 10.06.2013 р. про стягнення з позивача суми виконавчого збору в рамках якого накладено арешт на майно, однак матеріали даного виконавчого провадження були знищення за строком давності.

20.08.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття арешту.

Листом від 25.08.2020 р. відповідачем відмовлено позивачу у знятті арешту та зазначено, що виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт знищено, у зв`язку із закінченням терміну його зберігання та роз`яснено про можливість зняття арешту на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV( в редакції, чинній на момент прийняття постанови), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 (чинний на час звернення позивача із заявою про зняття арешту), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Зважаючи на інформацію яка міститься в листі-відповіді відповідача від 25.08.2020 р., суд дійшов висновку, що відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б свідчили, що позивач є учасником виконавчого провадження боржником, але при цьому питання про зняття арешту з майна не було вирішено, що зумовлює необхідність зняття арешту з нерухомого майна позивача, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на вільне володіння та розпорядженням майно.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ульяновим О.Ю. від 28.1.2014 р. у виконавчому провадженні №38816156 на нерухоме майно – нежитлова будівля магазину продовольчих товарів з кафетерієм, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, позовна вимога про зобов`язання вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження від 29.01.2014 р., реєстраційний номер обтяження 4459063 є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна після набрання законної сили рішенням.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2 ст.59 Закону України № 1404).

Зазначене судове рішення ухвалюється не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, а з підстав неможливості поновити права позивача в інший спосіб ніж через рішення суду.

Позов задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 840,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 31.08.2020 р. (а. с. 2) і з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачу в розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 35065742) задовольнити частково.

2. Зняти арешт з майна - нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів з кафетерієм, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , накладений постановою державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ульяновим О.Ю. від 28.01.2014 р. у виконавчому провадженні №38816156, номер обтяження 4459063 від 29.01.2014 р.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральнго відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18,Миколаїв,54030 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич