Ухвала суду № 92244898, 15.10.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3986/20

Провадження № 6/496/144/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Буран В.М.,

за участю:

секретаря – Мединської К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області заяву представника Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк») про заміну сторони за виконавчим написом нотаріуса № 26227 від 03.11.2017 року вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на житловий будинок боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Представник АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду із заявою, про заміну сторони за виконавчим написом № 26227 від 03.11.2017 року вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на житловий будинок з надвірною спорудою номер АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 5121081400:02:003:0119 площею 0,150 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . (Власник - ОСОБА_1 . Заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором кредиту № 2007/38-27/9 від 08.05.2007 року становить 775 796,13 грн., а саме замінити стягувана ПАТ «УКРСОЦБАНК» на АТ «АЛЬФА-БАНК».

Заява обґрунтована тим, що відповідно до загальних положень статуту АТ «Альфа-банк» затвердженого Національним банком України 26.11.2019 р. АТ «Альфа-банк» є єдиним правонаступником усього майна, прав та обов`язків ТОВ «Укрсоцбанк», згідно Рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті.

В судове засідання представник заявника не з`явився, причини неявки невідомі.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не відомі, викликалась до суду належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд зазначає, що ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» не передбачено заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса при відсутності виконавчого провадження.

Законом не передбачено надання судом особі права стягувача на пред`явлення виконавчого напису до примусового виконання, якщо спір про законність і обґрунтованість стягнення не розглядався безпосередньо судом. Виконавчий напис не має преюдиційної сили для суду.

За ч. 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» заінтересована особа має право звернутися до суду про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За ч. 5 ст. 442 ЦПК положення про заміну сторони виконавчого провадження застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Оскільки виконавчий лист судом не видавався, справа судом не розглядалася, а банку-правопопередник не звертався про відкриття виконавчого провадження, виконавчі дії не вчинялися, то вимоги банку-правонаступника про заміну стягувача є незаконними.

Враховуючи, що суд не розглядав справу за вимогами банку-правопопередника про стягнення на предмет іпотеки, то законність і обґрунтованість виконавчого напису нотаріуса не є доведеними.

Суд не може замінити стягувача за виконавчим написом, надавши йому право примусового стягнення на предмет іпотеки без рішення суду.

Так, Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172 з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 26.11.2014 р. N662, затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зміни, внесені до цього переліку Постановою КМУ від 26.11.2014 р. N662, щодо можливості одержання виконавчих написів нотаріуса на кредитні та іпотечні договори, визнано незаконними і нечинними постановою № 826/20084/14 Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. з моменту її прийняття.

Постанову залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р., опублікованою в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 24.11.2017 р. № 92.

У постанові суду від 22.02.2017 р. зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття».

Відтак, складання після 22.02.2017 р. виконавчого напису про стягнення на предмет іпотеки суперечить переліку документів, за якими здійснюється стягнення заборгованості у безспірному порядку.

Ознайомившись із матеріалами заяви, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їй сукупність достатньою.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за N 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України N 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено вище, згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підтвердження заміни кредитора у зобов`язанні представник заявника не надав суду копію Договору про відступлення прав вимоги та копії передавального акту, згідно якого було передано правонаступнику право вимого за виконавчим документом у вигляді виконавчого напису № 26227 від 03.11.2017 року вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на житловий будинок боржника ОСОБА_1 .

Також в порушення вимог ст. 442 ЦПК України, суду не надано підтвердження існування відкритого виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим написом, а як було становлено раніше судом, змінити стягувача до відкриття виконавчого провадження у такого характеру заяв, суд не має права.

Згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі.

За таких обставин, суд вважає, що заява Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк») не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.258-260,263,353,442 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені заяви представника Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» (правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк») про заміну сторони за виконавчим написом № 26227 від 03.11.2017 року вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на житловий будинок боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Буран В.М.