Ухвала суду № 92244897, 09.10.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3457/20

Провадження № 2/496/1684/20

У Х В А Л А

09 жовтня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши заяву представника позивача адвоката - Коток А.В. від 05 жовтня 2020 р. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частину майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просить вжити заходів забезпечення позову по відношенню до нежитлових приміщень №№ 2, 4, 5, 8, 10 та квартир №№ 2, 6, 7, 9, 10, 11, 14, 18, 19, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 30, 31, 35, 38, 39, 40, 42, 43, 47 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ухвалою суду від 01.09.2020 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено, у зв`язку з тим, що сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження права власності за ОСОБА_2 на зазначене майно, та суд не вбачав підстав для забезпечення позову щодо них. Оскільки, без наданої інформації, суд не мав можливості на стадії забезпечення позову перевірити чи можуть заходи забезпечення позову обмежити права інших осіб (можливих власників, наймачів).

Заявником на усунення вищевказаних недоліків надано копії правовстановлюючих документів, які як він вказує отримав на виконання ухвали суду.

Обґрунтовує заяву тим, що забезпечення позову необхідно для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі ухвалення його на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений: забороною вчиняти певні дії та накладенням арешту на майно. Частиною 2 цієї статті зазначено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Суд розглянувши вищезазначену заяву та дослідивши всі надані до неї докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Від так, судом встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати спільною сумісною власністю майно подружжя, яке було придбане відповідачем, за час перебування сторін по справі в шлюбі, однак право власності на яке, зареєстроване лише на ім`я відповідача, оскільки ОСОБА_1 просить визнати права власності на Ѕ частину даного майна за собою, за час перебування справи в проваджені судді, існує ймовірність того, що до розгляду справи по суті, відповідач, як власник майна, може виконати дій щодо відчуження спірного майна.

Суд зазначає, що придбання відповідачем такої кількості нерухомості, в період 2018 року може бути пов`язаною із її відчуженням, як вид заробітку відповідача. Тобто з наданих суду доказів на право власності, що датовані 2018 роком немає можливості встановити факт того, що в період з 2018 та станом на сьогоднішній час, не відбулось відчуження майна третім особам.

Суд також зазначає, що арешт полягає в забороні здійснювати юридично значимі дії відносно майна щодо його відчуження. Тому наразі є підстави вважати застосування даного виду забезпечення позову таким, що може спричинити погіршення майнових прав третіх осіб.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Меж тим, суд роз`яснює, що позивач має право надати відомості про належність майна станом на сьогоднішній день або подати до суду клопотання про витребування таких відомостей для повторного звернення.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

У заяві представника позивача адвоката - Коток А.В. про забезпечення позову від 05 жовтня 2020 р. – відмовити.

Роз`яснити позивачу право знов звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, після усунення недоліків зазначених судом

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2020 року.

Суддя Буран В.М.