Ухвала суду № 92215468, 07.10.2020, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/2226/20

Провадження № 4-с/648/4/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

за участю секретаря Данильченко О.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт.Білозерка Херсонської області скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», заінтересована особа – ОСОБА_1 , до приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича на неправомірні дії приватного виконавця, -

в с т а н о в и в:

Скаржник-представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» Чеботарь Ж.С. звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С., в якій просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця в частині не проведення дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 (житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) для його подальшої реалізації у виконавчому провадженні № 58884592, та не здійснення приватним виконавцем дій по виведенню вищевказаного іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль», належного боржнику на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Крім того, просив усунути порушення права Заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця Манікіна Д.С. в рамках виконавчого провадження № 58884592 визначити вартість майна боржника ОСОБА_1 (житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) для його подальшої реалізації., а також шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити дії по виведенню вищевказаного іпотечного майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів без отримання згоди від органу опіки та піклування.

В обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича з 12.04.2019 (ВП № 58884592) перебуває виконавчий лист № 766/22224/17, виданий 27.07.2018р. Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором № 014/24/1487 від 07.08.2007р. у розмірі 60244,69 дол. США (еквівалентно – 1615088,15 грн.) та за сплачених позивачем судових витрат у розмірі 24226.32 грн.

31.05.2019 року приватним виконавцем було проведено опис та арештоване нерухоме заставне майна боржника, а саме: житловий будинок, з господарськими побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який також знаходиться в іпотеці Заявника. Крім того, приватним виконавцем було встановлено, що за адресою місцезнаходження предмету іпотеки зареєстрований малолітній онук боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Через відсутність подальших дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки 09.07.2020 року Заявник направив до Приватного виконавця клопотання щодо здійснення подальших дій по виведенню предмету іпотеки на реалізацію (призначення експерта, визначення вартості майна, передача його на реалізацію через ДП «Сетам», без отримання згоди від органу опіки та піклування), з посиланням на правову позицію Верховного Суду України з порушеного питання.

28.07.2020 року на адресу Стягувача надійшов Лист-повідомлення Приватного виконавця Манікіна Д.С. від 23.07.2020 року № 5372, яким відмовлено Заявнику у вчинені дій щодо виведення предмету іпотеки на ДП «Сетам», з посиланням на порушення законних прав малолітнього онука боржника, вимог п. 3 Розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року та відсутністю дозволу органу опіки та піклування-Служби у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації на реалізацію предмета іпотеки.

Проте стягувач не погодився із вказаним рішенням приватного виконавця та вважає його незаконним.

Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки від 08.08.2007 року за реєстр. № 1141 (далі за текстом - Іпотечний договір), укладеного з ОСОБА_1 , предметом іпотеки забезпечено повне виконання грошових зобов`язань Позичальника - гр. ОСОБА_1 , що випливають з Кредитного договору № 014/24/1487 від 07.08.2007 року.

Згідно з п. 2.1.1. Договору іпотеки - Іпотекодавець ОСОБА_1 гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у її власності, прав щодо нього у третіх осіб, як в межах України так і за її межами, не має.

Відповідно до п.4.1.4. Договору іпотеки - до обов`язків Боржника відносяться у т.ч. такі: не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язанням з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя.

Згідно з ст.586 ЦК України - заставодавцю надано право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя.

Боржник в порушенням норм ст.586 ЦК України, ст. 1, 9 ЗУ «Про іпотеку», пунктів 4.1.4. Договору іпотеки самовільно, без будь-якої згоди Заявника - АТ «Райффайзен Банк Аваль» зареєструвала у предметі іпотеки свого малолітнього онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.8 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» - особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

В даному випадку є встановленим факт зловживання Боржником своїми процесуальними правами та обов`язками, створення штучних перешкод для належного виконання рішення суду шляхом реєстрації у предметі іпотеки свого неповнолітнього онука без згоди Заявника.

Посилаючись на усталену судову практику розгляду скарг на дії виконавців, а саме: Постанову № 320/793/19 від 15.05.2019 року Шостого Апеляційного Адміністративного суду

заявник вважає, що реєстрація місця проживання дитини в житловому приміщенні боржника, яке є об`єктом іпотеки, є способом перешкоджання звернення стягнення на таке майно, що свідчить про зловживання боржником своїми процесуальними правами та створення штучних перешкод для виконання судового рішення у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.41 ЗУ «Про іпотеку» - реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Заявник вважав, що посилання Приватного виконавця Манікіна Д.С. на норми ст.18 Закону України Про охорону дитинства, пункт 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, порушує принцип обов`язковості судових рішень, безпосередньо порушує права Заявника та суперечить законодавству України та сформованій судовій практиці.

Пунктом 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, «що згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з п.п.3.1 п. 3 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 - у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.

Заявник, посилаючись на вищевказані обставини, вважав, що необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки і будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до п. 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 - у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Проте, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» - дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається виключно при особистому зверненні батьків дітей, опікунів або піклувальників.

На переконання заявника, можна дійти висновку, що вказані у порядку положення стосуються розгляду звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним дитині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосується примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього, а правове регулювання, яке дозволяє виконавцю здійснити примусове звернення стягнення на майно, яким користується неповнолітня особа, через отримання дозволу органу опіки і піклування – відсутнє. Разом з тим, згідно п. 3 Розділу 2 Порядку - підставою для примусової реалізації майна боржника, право користування яким мають діти, окрім дозволу органу опіки і піклування є також відповідне рішення суду.

Акцентують увагу на те, що на момент укладання Договору іпотеки (08.08.2007 року неповнолітній онук Боржника – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не був зареєстрований та не мав права власності на предмет іпотеки, сам Договір іпотеки б/н від 08.08.2007 року за реєстр. № 1141 - до цього часу не оскаржений, є дійсним та законним.

В даному випадку - є наявні юридичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання по справі та безпосередньо зобов`язують приватного виконавця Манікіна Д.С. примусово реалізувати предмет іпотеки без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування, зокрема: наявне чинне Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22.05.2018 року № 766/22224/2017, яке знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця; наявний діючий Договір іпотеки б/н від 08.08.2007р. за реєстр. № 1141 та згода Заявника виконати рішення Суду шляхом звернення стягнення за рахунок предмету іпотеки; невиконання Боржником рішення Суду в добровільному порядку та як наслідок діюче виконавче провадження № 58884592 у відношенні останнього; незаконна реєстрація після укладання іпотечного договору (08.08.2007 року) Боржником у предметі іпотеки свого малолітнього онука; одностайна правова позиція по даному питанню Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.

Крім того, згідно акту приватного виконавця Манікіна Д.С. від 21.02.2020 року, встановлено, що за адресою предмета іпотеки - АДРЕСА_1 , особи, які зареєстровані у ньому фактично не проживають, будинок не використовується за цільовим призначенням. Таким чином іпотечне майно ( АДРЕСА_1 ) - не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» - для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання узв`язку із чим приватний виконавець зобов`язаний винести Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 58884592 для отримання висновку про оцінку предмета іпотеки та повідомити сторонам про результати її визначення, що до цього часу приватним виконавцем Манікіним Д.С. не зроблено.

Таким чином, Приватний виконавець зобов`язаний відповідно до вимог ст. ст. 48, 57 «Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 1, 18, Розділу VIII Інструкції, пунктів 1, 2, 3 Розділ II Порядку - після проведення опису й арешту майна боржника, визначити вартість майна боржника, сформувати заявку на реалізацію арештованого майна Боржника та безпосередньо направити заявку на реалізацію організатору електронних торгів ДП «Сетам», але приватним виконавцем Манікіним Д.С. зазначені вимоги не були дотримані чим проявлено неправомірну бездіяльність та порушено законні права Заявника.

Всупереч наведеного вище приватним виконавцем Манікіним Д.С. допущено неправомірну бездіяльність чим порушено принципи законності та обов`язковості виконання рішень, що призвело до порушення прав Заявника та невиконання рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22.05.2018 року № 766/22224/2017.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, будь-яких заяв або клопотань не надав.

Заінтересована особа в суд не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

У судове засідання приватний виконавець не з`явився, про час, дату та місце розгляду був належним чином повідомлений, надав суду відзив, з якого вбачається, що він не визнав факти, викладені у скарзі, та просив відмовити у її задоволені, посилаючись на відсутність правових підстав для передачі на реалізацію нерухомого майна шляхом проведення електронних торгів арештованого мана боржника, через відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 30.07.2020 року відкрито провадження у справі та скаргу призначено до судового розгляду на 07.08.2020 року, проте судове засідання відкладалось в зв`язку із неявкою учасників провадження і відсутністю у суду підтвердження про належне повідомлення учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку, передбаченому «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5.

Згідно ч.1 ст.5 Закону, п.2 розділу І Інструкції примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 18 Закону, п.1 розділу ІІ Інструкції виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту скарги та заявлених вимог з`ясовано, що стягувач стверджує, що посилання приватним виконавцем Манікіним Д.С. на норми ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», пункту 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 порушує принцип обов`язковості судових рішень, безпосередньо порушує права заявника та суперечить законодавству України та сформованій судовій практиці. Приватний виконавець, на думку скаржника, зобов`язаний відповідно до вимог ст.ст. 48, 57 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 1, 18, Розділу VIII Інструкції, пунктів 1, 2, 3 Розділ II Порядку - після проведення опису й арешту майна боржника, визначити вартість майна боржника, сформувати заявку на реалізацію арештованого майна боржника та безпосередньо направити заявку на реалізацію організатору електронних торгів ДП «Сетам», але приватним виконавцем Манікіним Д.С. зазначені вимоги не були дотримані, чим проявлено неправомірну бездіяльність та порушено законні права заявника. З таким твердження суд не може погодитись на підставі наступного.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, виконавець, керуючись вимогами вищевказаного Порядку мав передати майно на реалізацію після проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.

Тому суд задовольняє вимогу скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича в частині: не проведення приватним виконавцем Манікіним Д.С. дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 для його подальшої реалізації у виконавчому провадженні № 58884592.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»- копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2019 року у справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) та від 10.10.2019 року у справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 18.03.2020 року у справі 643/14556/15-ц.

Згідно з листом приватного виконавця Манікіна Д.С. від 23.07.2020 року № 5372, 26.06.2020 року Службою у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації було відмовлено в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, право на користування яким має неповнолітня дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, приватний виконавець не був уповноважений передавати на реалізацію нерухоме майно, оскільки це суперечило б вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За таких обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні вимог щодо визнання неправомірною бездіяльності виконавця з приводу нездійснення приватним виконавцем Манікіним Д.С. дій по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» - а саме: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» (через ДМ «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна), без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210,213,387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно положень статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Так як суд визнав частково бездіяльність приватного виконавця неправомірною, тому наявні підстави для зобов`язання виконавця усунути допущені ним порушення також частково.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу щодо усунення порушених прав заявника шляхом зобов`язання приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича в рамках виконавчого провадження № 58884592 - визначити вартість майна Боржника - ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для його подальшої реалізації, та відмовляє у задоволенні вимог щодо усунення порушених прав шляхом зобов`язання приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича в рамках виконавчого провадження № 58884592 здійснити дії по виведенню іпотечного майна АТ «Райффайзен Банк Аваль» а саме: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності - на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (через ДП «Сетам» або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна), без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 18, 26, 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 83, 353, 354, 447 - 451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича в частині не проведення дій щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 (житлового будинку з господарськими побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) для його подальшої реалізації у виконавчому провадженні №58884592.

Зобов`язати приватного виконавця Виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича в рамках виконавчого провадження №58884592- визначити вартість майна боржника - ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, загальною площею 88,10 кв.м, житловою площею 47,4 кв.м. з господарськими побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для його подальшої реалізації.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвала суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2020 року.

Суддя А.В.Рибас