Рішення № 92199726, 05.10.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/59/16-ц

Провадження № 2/0274/75/20

Рішення

Іменем України

05.10.2020 р. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Рудич М.О., представників сторін Михніцького Г.Ю., Гуменюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа - Банк" про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитних договорі та договорів іпотеки, -

В с т а н о в и в :

В січні 2016 р. ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа - Банк", звернулося до суду із зазначеним позовом, відповідно до якого, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.01.2016 р. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку: заборгованість за договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. за тілом кредиту та відсотками у розмірі 33 206 долара США 25 центів у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення; заборгованість за договором кредиту № 286/25-476 за тілом кредиту та відсотками у розмірі 45 748 долара США 32 центів у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день винесення рішення; пеню за всіма договорами кредиту в розмірі 512 139 грн. 78 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що 12.04.2006 р. між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 286/25-345 відповідно до якого відповідачка отримала у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 22000 долара США 00 центів зі сплатою 13 % річних.

07.07.2009 р. між банком та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої заборгованість за тілом кредиту становить 22 611,45 долара США, а відсоткова ставка встановлена на рівні 15 % річних.

08.08.2007 р. між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк" було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 286/25-476 відповідно до умов якого відповідачка отримала в тимчасове користування грошові кошти в розмірі 25 000 долара США 00 центів, зі сплатою 13,5 % річних.

03.07.2009 р. між банком та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої заборгованість за тілом кредиту становить 25 842,36 доларів США, а відсоткова ставка встановлена на рівні 15 % річних.

Відповідачка зобов`язалася погашати кредити щомісячно, відповідно до графіка, визначеного в п. 1.1 договорів кредиту. Однак, всупереч умовам договорів, взяті на себе зобов`язання по сплаті відсотків та внесення чергових частин кредитних коштів припинила виконувати, чим порушила умови договорів кредиту та права банку на своєчасне отримання частини наданих кредитних коштів та процентів за надання кредитних коштів.

Невиконання умов договору кредиту призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає поверненню та станом на 17.11.2015 р. становила 2 345 216 грн. 75 коп., за договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. становить - 42 727,55 доларів США або 991 579,33 грн.; за договором кредиту № 286/25-476 від 08.08.2007 р. заборгованість становить - 58 295,33 доларів США або 1 352 861,27 грн.

13.04.2016 р. ОСОБА_1 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ "Укрсоцбанку" про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.04.2016 р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки з первісним позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та об`єднано вимоги за цими позовами в одне провадження ( а.с. 72 т.1).

Як вбачається з зустрічних позовних вимог, відповідачка - позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на Закон України "Про захист прав споживачів" просить визнати недійсним кредитний договір №286/25-345 укладений 12.04.2006 р. між нею та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"; визнати недійсним договір іпотеки укладений 12.04.2006 р. між нею, АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 ; визнати недійсним кредитний договір №286/25-476 украдений 08.08.2007 р. між нею та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"; визнати недійсним договір іпотеки укладений 08.08.2007 р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", та ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність в договорах встановлених законодавством обов`язкових умов договору. Зазначає, що у договорах:

- не наведено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача, тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

- не встановлено дати видачі кредиту та інші умови надання кредиту, зокрема про можливість настання валютних ризиків для позичальника;

- не встановлено позичальнику право дострокового повернення кредиту;

- річна відсоткова ставка за кредитом не визначена належним чином;

- не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови, щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, ще до укладення договору;

- не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні відомості відносно домовленості про розрахунки індексації.

Також вважає, що ефективна відсоткова ставка (реальна процентна ставка) та сукупна вартість кредиту (абсолютне значення подорожчання кредиту) в договорах кредиту не визначені, реальна процентна ставка є завищеною. Зазначене поліпшує умови банку, який приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку погашаючи кредит у порядку визначеному графіком погашення заборгованості.

Відповідачка - позивачка ОСОБА_1 вказує, що в момент підписання кредитного договору вона була введена в оману Банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, які суперечили її волевиявленню, а правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності є недійсними.

Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_5 в наданій суду заяві (т.2 а.с.18, 20-21)просив застосувати до вимог Банку строк позовної давності.

Вважає, що за кредитним договором №286/25-345 від 12.04.2006 р., банк мав право починаючи з 15.07.2006 р. протягом трьох років звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Оскільки позичальник вийшов з графіку платежів 03.07.2006 р., сплативши кошти не в повному об`ємі, а саме 178,08 долара США. За визначенням п.4.4 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 5 днів тобто 15.07.2016 р.

За кредитним договором №286/25-476 від 08.08.2007 р., банк мав право починаючи з 17.01.2009 р. протягом трьох років звернутись до суду за захистом свого порушеного права. Оскільки позичальник почав прострочку виконання зобов`язання 12.01.2009 р. За визначенням п.4.3 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 5 днів тобто 17.01.2009 р..

Представник позивача-відповідача, ОСОБА_6 , заперечуючи проти задоволення зустрічного позову подав відзив. (т.1 а.с.181-183) Позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Зазначає, що до додаткових угод №1 до кредитних договорів від 12.04.2006 р. та 08.08.2007 р. додаються додатки за №1 щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту.

В кредитному договорі №1 та кредитному договорі №2 зазначена сума кредиту, та дати видачі кредиту, зміна ліміту кредитування у кредитному договорі №2. В обох договорах передбачено право позичальника на дострокове погашення кредиту без будь-яких комісій. Річна процентна ставка передбачена у первинній редакції Кредитного договору №1 у розмірі 13,0% річних, у первинній редакції договору №2 у розмірі 13,5% річних. В обидва кредитні договори за погодженням сторін вносилися зміни розміру процентної ставки.

В обох договорах передбачаються забезпечення на виконання зобов`язань по кредитному договору, передбачено порядок видачі кредиту, прописано порядок нарахування та сплати процентів та комісій, черговість платежів при наявності простроченої заборгованості.

Представник зазначає, що Банком дотримано усі вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", жодних несправедливих умов кредитні договори не містять.

Обману зі сторони Банку не було, і доказів такого ОСОБА_1 не надано.

Підстави для визнання договорів недійсними відсутні.

В забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам було передано магазин та готове житло, а не майнові права на квартиру, що будується. Тому відносини, що виникли між Банком, ОСОБА_1 та третьою особою регулюються Законом України "Про іпотеку".

Представник звертає увагу суду на те, що сторона договору іпотеки ОСОБА_4 не оскаржує договір.

Окрім того, представник позивача-відповідача, ОСОБА_6 у наданій суду заяві (т.1 а.с.180) просив застосувати до зустрічних позовних вимог наслідки порушення строків позовної давності. ОСОБА_1 було достовірно відомо про укладення кредитного договору №1 та Договору іпотеки з ОСОБА_3 12.04.2006 р., та кредитного договору №2 та Договору іпотеки з ОСОБА_4 08.08.2007 р. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 подана 29.03.2016 р. До позовної вимоги про визнання недійсними договорів застосовується загальна позовна давність - три роки, перебіг якої починається з дати укладення договорів, або із дати коли особа дізналася, або могла дізнатися про їх укладення.

Представник позивача-відповідача, ОСОБА_6 , не погоджуючись з доводами ОСОБА_1 та її представника, викладеними у відзиві, надав відповідь на відзив щодо первісного позову (т.2 а.с.14-15)

Зазначив, що п.3 Додаткової угоди №1 від 09.07.2009 р. до Кредитного договору, сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник в свою чергу, зобов`язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення.

Вказує, якщо вважати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим №648 від 12.05.2011 р. достроковою вимогою, то позичальнику було направлено вимогу про повне дострокове виконання зобов`язань 12.05.2011 р.

Перебіг строку позовної давності переривався. 19.12.2013 р. ОСОБА_1 зверталася з листом до банку про добровільне врегулювання питання щодо заборгованості в т.ч. і по Кредитному договору. 17.10.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до Банку із зверненням про застосування пільгової опції щодо погашення кредитної заборгованості договору. Тобто ОСОБА_1 вчиняла дії про визнання свого боргу.

Окрім того зазначає, що виконавчий напис вчинено 12.05.2011 р., вчинялися дії щодо його виконання, проводилися прилюдні торги, які оскаржувались. А у випадку застосування позовної давності до тіла кредиту, вона не застосовується до процентів нарахованих в межах строків позовної давності.

У запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності (т.2 а.с.36-37) представник позивача-відповідача ОСОБА_6 додатково звернув увагу суду, що і сама ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Банку із заявами щодо врегулювання питання заборгованості.

Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_5 надав письмові пояснення (т.2 а.с.120-123) в яких зазначив, що походження листів ОСОБА_1 до Банку не відоме, проте вони написані поза межами строків позовної давності, а тому не можуть їх переривати, через те, що вони минули. Окрім того, з таких листів не можливо з`ясувати яких правочинів вони стосуються, оскільки між ПАТ Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було ще укладено договір кредиту №286/25-435 від 30.03.2007 р..

Ухвалою суду від 04.04.2018 р. задоволено заяву представника відповідачки - позивачки ОСОБА_5 про забезпечення позову. Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів вчиняти дії щодо переходу права власності у будь-якій формі на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.98-99)

Ухвалою суду від 15.04.2020 р. залучено до участі у справі - правонаступника позивача - відповідача Акціонерне товариство "Альфа - Банк" (т.2 а.с.116-117)

В судовому засіданні представник позивача - відповідача первісний позов підтримав повністю, просить суд його задовольнити, заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідачки - позивачки заперечив проти задоволення позовних вимог Банку, просить суд задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.04.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №286/25-345, за яким Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 22 000,00 доларів США, зі сплатою 13% річних, та складено графік погашення основної заборгованості. Отримання кредитних коштів підтверджується запитом на отримання кредиту із підписом ОСОБА_1 (т.1 а.с.36-39, 210-211)

12.04.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, за умовами якого, у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №286/25-345 від 12.04.2006 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали Банку нерухоме майно: літера А-1 - житловий будинок; літера Б-1 - сарай; літера В-1-вбиральня; літера Г-1 - погріб; №1 - колодязь; №2 - огорожа; №3 - ворота, що за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві власності. Складено графік погашення кредиту. (т.1 а.с.184-192)

07.07.2009 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до договору кредиту №286/25-345 від 12.04.2006 р.. П.1.1. Договору кредиту викладено в новій редакції: кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 22 611,45 долара США зі сплатою 13,0% річних, а з 20.10.2008 р. 15% річних, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 11.04.2021 р. Складено графік погашення кредиту. (т.1 а.с.40)

30.07.2007 р. Розбіцька отримала попередню інформацію про умови кредитування фізичних осіб на ремонт, добудову, реконструкцію нерухомості або потреби з встановленням іпотеки. (т.1 а.с.214-216, т.2 а.с.80-82)

08.08.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №286/25-476, яким обумовлено надання ОСОБА_1 кредитних коштів окремими частинами, "траншами" зі сплатою 13,5% річних та комісій в розмірі та порядку визначених Договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 25 000,00 доларів США. Отримання кредитних коштів підтверджується заявою на отримання готівки із підписом ОСОБА_1 (т.1 а.с.41-43, 212-213, т.2 а.с..63, 64, 68)

08.08.2007 р. на забезпечення кредитного договору №286/25-476 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку належне їй майно: літера А-1 - нежитлову будівлю (магазин); літера Б-1 - сарай; літера В-1 - сарай, що в АДРЕСА_2 , заставною вартістю 154 333,27 долара США, також земельну ділянку загальною площею 611,0 м.кв., що в АДРЕСА_2 , заставною вартістю 1 666,73 долара США. (т.1 а.с.195-199)

03.07.2009 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено додатковий договір №1, яким сторони внесли зміни до п.п.1.4.1., 1.4.2 п.1.4 іпотечного договору від 08.08.2007 р., а саме визначили графік повернення кредиту з кінцевим терміном його повернення до 07.08.2022 р.. Визначили сплату процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, а з 20.10.2008 р. - 15% річних та комісій в строки та порядку, що визначені договором, яким обумовлене Основне зобов`язання. (т.1 а.с.200-201)

Додатком №1 від 03.07.2009 р. до договору №286/25-476 визначено детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту. (т.1 а.с.202-204)

Додатком №1 від 03.07.2009 р. до договору №286/25-345 визначено детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту. (т.1 а.с.205-207)

03.07.2009 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до договору надання невідновлювальної кредитної лінії №286/25-476 від 08.08.2007 р., зокрема сторони п.1.1.1. визначили, що надання кредиту буде здійснюватись окремими траншами, зі сплатою 13,5% річних, з 10.10.2008 р. - 15% річних в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 25 842,36 долара США. Визначено порядок надання траншів та графік погашення кредиту.(т.1 а.с.44)

24.03.2011 р. Банк надіслав ОСОБА_1 вимоги про негайне погашення заборгованості за договором Кредиту №286/25-476 від 08.08.2007 р. та договором Кредиту №286/25-345 від 12.04.2006 р., які були нею отримані 26.03.2011 р., про що свідчать її власноручні підписи на поштових повідомленнях (т.1 а.с.48-49)

Листом від 19.12.2013 р., який банк отримав 23.12.2013 р., ОСОБА_1 повідомила Банк про намір скористатись акційною пропозицією та вирішити питання виконання своїх обов`язків в добровільному порядку. Просила надати їй час для продажу майна її рідних, до яких вона звернулась за допомогою. (т.1 а.с.50)

17.10.2014 р. Розбіцька повідомляла Банк про можливість сплатити борг в сумі 120 000,00 грн., і просила застосувати опцію до наданого їй кредиту. (т.1 а.с.52)

21.10.2014 ОСОБА_1 зверталась до Банку з проханням провести реструктуризацію заборгованості по кредитних договорах №286/25-433 та №286/25-476, з урахуванням продажу заставного майна, також просила надати опцію на термін до 6 місяців по кредиту №286/25-345. (т.1 а.с.51)

Як вбачається з розрахунку заборгованості (т.1 а.с.11, 12, 15-23, 25-33) за кредитним договором 3286/25-345 від 12.04.2006 р., станом на 17.11.2015 р. становить 42 741,96 долара США, що еквівалентно сумі 991 913,69 грн.. з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 16 737.33 долара США, що еквівалентно 388 423,64 грн.;

- сума заборгованості за відсотками - 16 468.92 долара США, що еквівалентно 382 194,68 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 3 763,21 долара США, що еквівалентно 87 333,02 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 5 772,49 долара США, що еквівалентно 87 333,02 грн.

За кредитним договором №286/25-476 від 08.08.2007 р., станом на 17.11.2015 р. борг становить 58 314,37 долара США, що еквівалентно 1 353 303,06 грн. (т.1 а.с.11, 12, 15-23, 25-33)

з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 23 058.53 долара США, що еквівалентно 535 119,88 грн.;

- сума заборгованості за відсотками - 22 689.79 долара США, що еквівалентно 526 562,63 грн.;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 4 612.95 долара США, що еквівалентно 107 052,77 грн;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 7 953,10 долара США, що еквівалентно 184 567,78 грн.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 цього Закону містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, зокрема їх несправедливості.

За змістом частин п`ятої, шостої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдання шкоди споживачеві.

Відповідачка - позивачка не довела факту введення її в оману під час укладення споживчих кредитів за кредитними договорами № 286/25-476 та № 286/25-345, оскільки перед їх підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно їх підписала.

Ніяких зауважень з приводу встановлених умов договору відповідачка - позивачка не зробила при укладенні та прийняла умови кредитного договору, викладені у його тексті, послідовно виконуючи свої обов`язки протягом тривалого строку.

Судом встановлено, що спірні договори споживчого кредиту № 286/25-476 та № 286/25- 345 підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконувала їх умови. Позивач - відповідач, в свою чергу, надав відповідачці- позивачці документи, які передували укладенню кредитних договорів. Зважаючи на те, що в момент укладення договорів кредиту позичальник ніяких зауважень щодо їх змісту чи умов повернення кредиту не висловлювала, ніяких доказів з цього приводу суду не надала, твердження про несправедливість умов договору не заслуговують уваги.

Договірні умови передбачені зазначеними Кредитними договорами, додатковими договорами, та додатками до них не створюють дисбаланс прав та обов`язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати, як несправедливі та дискримінаційні, що порушують права відповідачки - позивачки, як споживача фінансових послуг.

Підрахунок сукупної вартості кредиту не становить для відповідачки -позивачки складності, оскільки сторонами договору чітко і зрозуміло обумовлено розмір кредиту, його відсоток, графік погашення кредиту та відповідальність за порушення виконання кредитних умов, тому правові підстави для висновків про введення позивачем - відповідачем відповідачки -позивачки в оману відсутні, а заявлені відповідачкою - позивачкою позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 р. у справі № 6-1341цс15.

При вирішенні питання щодо визнання кредитного договору недійсним суд враховує також роз`яснення викладені у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі №444/484/15-ц (провадження № № 61-10156св18).

За змістом положень ст.11 закону «Про захист прав споживачів» (у редакції із внесеними змінами станом на 13.01.2006 р.), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, таких як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається в тому числі загальна вартість кредиту для споживача.

Тобто, вимоги ст.11 закону «Про захист прав споживачів» на дату укладення оспорюваного договору №286/25-345 від 12.04.2006 р., не передбачали обов`язку банку надати детальне зазначення сукупної вартості кредиту в окремому документі.

Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою правління НБУ від 10.05.2007 р. №168 (набрали чинності 6.06.2007 р.), зобов`язують банки надавати детальну інформацію про сукупну вартість кредиту або в кредитному договорі, або додатку до нього. Тобто вона необов`язково має бути викладена як окремий документ.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання Кредитних договорів № 286/25-476 та № 286/25-345 недійсним, відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень ст. ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними; позивачка - відповідачка не довела введення її в оману під час укладення договору споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписала, умови договору були погоджені сторонами при його укладанні та визнані такими, що не є несправедливими.

Не знайшло свого підтвердження те, що зміст кредитних договорів № 286/25-476 та № 286/25-345, додаткових договорів, та додатків до них та договорів іпотеки суперечать нормам Закону. Відповідачка - позивачка була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредитів, їх сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв`язку із чим не можна визнати жоден із вказаних кредитних договорів недійсним у цілому.

Відповідачка - позивачка просить суд визнати недійсними іпотечні договори від 12.04.2006 р. який укладений між нею АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 , а також від 08.08.2007 р. укладений між нею АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Суд вважає за необхідне оцінювати межі такого предмету позову, виходячи з того, що обраний відповідачкою - позивачкою спосіб захисту свого порушеного права не має порушувати права та інтереси інших осіб.

Як було встановлено судом, сторонами за спірними договорами на час розгляду справи є АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідачка - позивачка не наділена повноваженнями розпоряджатись правами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та виступати від їх імені. Тож, позовні вимоги про визнання недійсними іпотечних договорів повністю є виходом за межі захисту лише своїх прав та порушують права інших учасників договорів, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідачка - позивачка не довела своїх позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком (ст. ст. 81 ЦПК України), а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитних договорів №286/25-345 від 12.04.2006 р. та 286/25-476 від 08.08.2007 р., договорів іпотеки від 12.04.2006 р. та від 08.08.2007 р. задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд встановив, що правовідносини сторін випливають з кредитних договорів, позичальник неналежним чином не виконувала обов`язки, покладені договорами, тому позикодавець має право на стягнення коштів у судовому порядку.

Відтак, враховуючи наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості, які відповідачкою-позивачкою неоспорені, із ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" підлягає стягненню : заборгованість договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. за тілом кредиту та відсотками у розмірі 33 206 (тридцять три тисячі двісті шість) доларів США 25 центів, що еквівалентно 941 065 (дев`ятсот сорок одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 13 коп.; заборгованість за договором кредиту № 286/25-476 від 08.08.2007 р. за тілом кредиту та відсотками в розмірі 45 748 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок вісім) доларів США 32 центи, що еквівалентно 1 296 507 (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч п"ятсот сім) гривень 39 коп. ; " пеня за договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. та за договором кредиту № 286/25-476 від 08.08.2007 р. в загальному розмірі 512 139 (п`ятсот дванадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 78 коп. ( відповідно до уточнених позовних вимог).

Щодо клопотання відповідачки-позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 , про застосування до позовних вимог Банку наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Абзацом першим частини п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строків виконання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 р. у справі № 911/3685/17.

Тож письмові звернення ОСОБА_1 від 19.12.2013 р., 21.01.2014 р., 17.10.2014 р. до Банку про добровільне врегулювання питання щодо Кредитних зобов`язань, можуть бути доказами на підтвердження обставин щодо переривання строків позовної давності за кредитними договорами № 286/25-345 від 12.04.2006 р. та №286/25-476 від 08.08.2007 р..

Відповідачкою-позивачкою та її представником ОСОБА_5 не доведено походження таких звернень від іншої особи, окрім ОСОБА_1 , а також їх відношення до будь-яких інших кредитних договорів, чи лише до одного із наявних, а також не надано суду доказів такого.

Зважаючи, що останнє звернення ОСОБА_1 до Банку з метою врегулювання наявних у неї кредитних зобов`язань за кредитними договорами №286/25-435 та 286/25-476, датовано нею 17.10.2014 р., то строк позовної давності за обома кредитними договорами закінчується 17.10.2017 р. До суду Банк звернувся 11.01.2016 р., тобто в тобто в межах строків, визначених ст. 257 ЦК України, а тому клопотання відповідачки-позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 про застосування до позовних вимог АТ "Альфа-Банк" наслідків пропущення строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_6 про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків пропуску строків позовної давності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 було достовірно відомо про укладення кредитного договору №286/25-345 від 12.04.2006 р. та Договору іпотеки з ОСОБА_3 12.04.2006 р., а також кредитного договору №286/25-476 від 08.08.2007 р. та Договору іпотеки з ОСОБА_4 08.08.2007 р. в день їх укладення.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 подана 29.03.2016 р., тобто після спливу строків позовної давності визначених ст.257 ЦПК України. Однак, оскільки суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову, то підстав для застосування строків позовної давності не вбачається.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою суду від 04.04.2018 р. за клопотанням представника відповідачки-позивачки ОСОБА_5 забезпечено зустрічні позовні вимоги.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову, ухвалою суду від 04.04.2018 р. у виді заборони посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів вчиняти дії щодо переходу права власності у будь-якій формі на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві власності ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - належить скасувати після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог АТ "Альфа-Банк", то стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа - Банк" підлягають понесені позивачем судові витрати при сплаті судового збору (т.1 а.с.2, 3) в розмірі 35 178 грн. 24 коп.

Судові витрати за зустрічним позовом, відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81,141, 158, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Альфа - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа - Банк" заборгованість за договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. за тілом кредиту та відсотками у розмірі 33 206 (тридцять три тисячі двісті шість) доларів США 25 центів, що еквівалентно 941 065 (дев`ятсот сорок одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа - Банк" заборгованість за договором кредиту № 286/25-476 від 08.08.2007 р. за тілом кредиту та відсотками в розмірі 45 748 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок вісім) доларів США 32 центи, що еквівалентно 1 296 507 (один мільйон двісті дев`яносто шість тисяч п"ятсот сім) гривень 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа Банк" пеню за договором кредиту № 286/25-345 від 12.04.2006 р. та за договором кредиту № 286/25-476 від 08.08.2007 р. в загальному розмірі 512 139 (п`ятсот дванадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа - Банк" понесені ними судові витрати за сплачений на користь держави судовий збір в розмірі 35 178 грн. 24 коп.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа - Банк" про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитних договорі та договорів іпотеки - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.04.2018 р..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення стр. подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2020 року.

Головуючий Т.М. Вдовиченко