Ухвала суду № 92195807, 15.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення без розгляду частини позовних вимог

15 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/794/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", а саме:

1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи";

2. визнати протиправними дії з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2016 році доходу як додаткове благо від АТ "ОТП Банк", код ЄДРПОУ 21685166), на підставі наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи", за наслідками якої складено Акт № 1144/07-16-13-05-7/ НОМЕР_1 від 14 листопада 2018 року;

3. визнати протиправним та скасувати: податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0196231305 від 28 листопада 2018 року, яким до позивача накладено штраф в розмірі 170 грн. за неподання податкової декларації; № 0196041305 від 28 листопада 2018 року, яким позивачу нараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 172 437, 49 грн. та штрафну фінансову санкцію в розмірі 43 109,37 грн.; № 0196051305 від 28 листопада 2018 року, яким позивачу нараховано військовий збір у розмірі 14 369,79 грн. та штрафну санкцію в розмірі 3 592,45 грн.; податкову вимогу № 3000-52 від 18 лютого 2019 року, якою визначено позивачу податковий борг на 17 лютого 2019 року у розмірі 252 708,24 грн. податку на доходи фізичних осіб, в тому числі 172 437, 49 грн. основного платежу, 43 279,37 грн. штрафна санкція, 36 991, 38 грн. пеня, 21 044, 86 грн. військового збору, у тому числі 14 369, 79 грн. основного платежу, 3 592, 45 грн. шрафна санкція, 3 082, 62 грн. пеня.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині суду, а саме - подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

29 вересня 2020 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання/заяву, із змісту якого вбачається, що позивач заперечує факт пропущення строку звернення з позовом, оскільки позивач звернулася з позовом в суд в межах строку встановленого Законом після отримання копії наказу № 1647 від 02 жовтня 2018 року про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення за № 345/07-16-13-05-07 від 02 жовтня 2018 року, а зміст листа ДФС У Закарпатській області № 6319/Е/07-16-13-02-11 не є доказом його надіслання позивачу.

Разом з тим, просить суд поновити строк звернення до суду в разі, якщо такий, на думку суду, пропущений.

Крім того, представник позивача у вказаній заяві просить суддю ОСОБА_3 заявити собі самовідвід, оскільки на його думку протягом декількох засідань суддя дуже прискіпливо з`ясовував дотримання позивачем строку звернення з позовом, шукаючи як би залишити позов без розгляду, що є обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді. А в разі не заявлення сомовідводу суддею Гебеш С.А. представник позивача вказує про те, що заявляє відвід судді Гебеш С.А.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року заяву позивача про відвід судді Гебеша С.А. у справі 260/794/20 передано для вирішення питання про відвід судді, в порядку встановленому частиною першою ст. 31 КАС України (клопотання про поновлення пропущеного строку буде вирішено після вирішення питання про відвід судді).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (суддя - Луцович М.М.) у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Гебеш С.А. у справі № 260/794/20 відмовлено.

Вирішуючи клопотання про поновлення позивачу пропущеного строку звернення в частині визнання протиправним та скасування наказу на № 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи" суд вказує на наступне.

Позивач оскаржуючи наказ 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи" звернувся до суду з даним позовом 31 березня 2020 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач 1 не вручав позивачу у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу копію наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, і такій не було відомо про проведення вказаної перевірки відносно неї.

Крім того, позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно неї, такій стало відомо наприкінці 2019 року, після отримання відповіді про розгляд запиту та надання копій документів ГУ ДПС у Закарпатській області, який сформований ними 10 жовтня 2019 року. В той же час, позивач не зазначає конкретно, коли саме таку відповідь позивач отримала від відповідача 2.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що інших належних та допустимих доказів про проведення відносно неї позапланової невиїзної перевірки та винесення відповідачем 1 оскаржуваного наказу в матеріалах справи немає, тому нею строк звернення до суду не пропущено.

В той же час, відповідач, заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду, вказує на те, що копію наказу № 1647 від 02 жовтня 2018 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення за № 345/07-16-13-05-07 від 02 жовтня 2018 року про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано позивачу 04 жовтня 2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які особисто вручені платнику 05 жовтня 2018 року, про що свідчить поштове відправлення.

Частинами першою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд констатує, що позивач була обізнана (дізналася або повинна була дізнатися) про існування оскаржуваного наказу та проведення відносно неї перевірки, за вказаним наказом ще у грудні 2018 року, що підтверджується зверненням адвоката ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 (за довіреністю від 22 жовтня 2018 року, виданою Ужгородським міським нотаріальним округом, реєстраційний номер 1217) від 03 грудня 2018 року (вх. № 12270/Адв./13 від 04 грудня 2018 року) (ст. 122 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з відповіді на вищевказаний адвокатський запит, такий просив надати інформацію та документи стосовно проведеної перевірки з питань правильності нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по отриманому доходу у 2016 році від ПАТ "ОТП Банк стосовно ОСОБА_1 .

Також на вказаний запит відповідачем 1 було надано наступні документи:

1. наказ Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1647 від 02 жовтня 2018 року на 1 аркуші;

2. акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 листопада 2018 року № 1144/07-16-13-05-07/ НОМЕР_1 на 7 аркушах;

3. лист Головного управління ДФС у Закарпатській області "Про направлення примірника акту документальної позапланової невиїзної перевірки" від 14 листопада 2018 року № 5174/Д/07-16-13-05-07 на 1 аркуші.

Отже, оскаржуваний наказ також направлявся відповідачем - 1 07 грудня 2018 року на адресу представника позивача ОСОБА_4 .

Про те, що з кінця 2018 року позивачу було відомо про проведену відносно неї перевірку та оскаржуваний наказ свідчить і те, що 03 жовтня 2019 року адвокат ОСОБА_4 звертався до відповідача 2 щодо встановлення відомостей про те, коли направлявся оскаржуваний наказ позивачу, про що ДПС у Закарпатській області додатком до вказаної відповіді надала ксерокопію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 8800000703775.

Отже, надаючи аналіз вказаному листу вдповідача - 2 від 10 жовтня 2010 року, суд констатує, що позивач була обізнана про існування оскаржуваного наказу, оскільки згідно запитуваної інформації адвокат запитував коли такий наказ був надісланий на адресу ОСОБА_1 .

Таким чином, беручи до уваги, те, що оскаржуваний наказ був надісланий наприкінці 2018 року на адресу адвоката Есенова О.Р., суд констатує, що з початку 2019 року до моменту звернення з наступним запитом до відповідача - 2, а саме 03 жовтня 2019 року, у представника позивача або у позивача було достатньо часу для оскарження такого у встановлені законом строки до суду (ст. 122 КАС України).

Суд погоджується з позицією позивача щодо неналежного вручення відповідачем 1 оскаржуваного наказу, саме 05 жовтня 2018 року згідно поштового повідомлення про вручення форми ф.119, оскільки з нього не можливо встановити хто саме отримав наказ та повідомлення про перевірку і таке повідомлення не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку

В той же час, надаючи правову оцінку вказаному доказу, суд приходить до висновку, що такий не спростовує того, що позивач не була обізнана про проведення відносно неї перевірки у 2018 році, так як 03 грудня 2018 року адвокат ОСОБА_4 , що діяв в інтересах позивача звернувся до відповідача 1 з відповідним запитом щодо проведеної перевірки та отримання ним вказаних документів, що свідчить про те, що позивач була обізнана про проведення відносно неї перевірки, а тому з 01 січня 2019 року по 31 березня 2020 року мала достатньо часу для звернення до суду щодо оскарження спірного наказу у строки встановлені статтею 122 КАС України.

Позивач у клопотанні/заяві на усунення недоліків заперечує факт пропуску звернення до суду щодо оскарження спірного наказу, в той же час просить суд строк звернення з позовом поновити, якщо такий, на думку суду, пропущений.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В даному випадку судом встановлено, що строк звернення щодо оскарження наказу на проведення перевірки є пропущеним і позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не наведено підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску такого, а тому суд вважає, що наведені представником позивача обставини в заяві щодо поновлення процесуального строку звернення до суду не підлягають до задоволення.

Крім того, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Частиною 3 ст. 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині оскарження наказу № 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи" слід залишити без розгляду, так як суд не знайшов поважності причин пропуску такого, а представник позивача не навів обґрунтованих обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій і зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Щодо решти позовних вимог, судом не встановлено з матеріалів справи пропуск строку звернення до суду з даними позовними вимогами, а тому в решті частині позовних вимог слід продовжити судовий розгляд, у з`язку з чим призначити підготовче судове засідання.

На підставі наведеного та керуючись статтями 72-77, 122, 123, 183, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській обласі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" - в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1647 від 02 жовтня 2018 року "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи" – залишити без розгляду.

2. В решті позовних вимог продовжити судовий розгляд та призначити підготовче судове засідання на 03 листопада 2020 року на 11 год. 00 хв.

3. Засідання відбудеться за адресою: м. Ужгород, вул. Б. Хмельницького, 21.

4. Копію ухвали направити учасникам справи.

5. Викликати учасників сторін у порядку ст. 124 КАС України.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в частині залишення без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.

СуддяС.А. Гебеш