Рішення № 92193662, 08.10.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2020 Справа № 920/769/19Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/769/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна,

представники сторін:

позивача - Заїка І.В.,

відповідача - адвокат Неговська І.В., Ал-Давоуді Шахаван.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа № 920/769/19 за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди № УМКВ-0101 від 10.12.2010 в редакції, що додається. А також позивач просить судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.07.2019 відкрито провадження у справі № 920/769/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2019 призначено підготовче засідання на 31.10.2019.

15.08.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки мотиви є необґрунтованими.

31.10.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача про порушення порядку врегулювання договірних спорів не відповідають дійсності та спростовуються безпосередньо матеріалами справи.

Ухвалою суду від 31.10.2019 відкладено підготовче засідання на 28.11.2019.

Ухвалою суду від 28.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 06.01.2020 та відкладено підготовче засідання на 12.12.2019 та зобов`язано відповідача направити на адресу позивача додатки до відзиву на позовну заяву, докази направлення надати суду.

Ухвалою суду від 12.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 03.01.2020.

У судовому засіданні 03.01.2020 було оголошено перерву до 15.01.2020.

Ухвалою суду від 15.01.2020 провадження у справі № 920/769/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/939/19 за позовом фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання права користування приміщенням.

28.01.2020 матеріали справи № 920/769/19 направлені до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2020.

Ухвалою суду від 01.06.2020 призначено розгляд справи по суті на 23.06.2020.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

10.12.2010 між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємчцем Ал-Давоуді Шахаван (орендар - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № УМКВ -0401, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, підземний перехід за адресою: м. Суми, перехрестя вул. СКД, вул. Харківська, площею 612,1 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 25.10.2010 № 188/01-13. Майно передається в оренду з метою: для розміщення магазинів та кафе.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є підземний перехід загальною площею 612,1 кв.м, розміщений на перехресті вул. СКД, вул. Харківська у м. Суми, що знаходяться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 № 735-МР управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016.

Відповідно до п. 1.8 Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 року №5111-МР, позивач є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов`язках.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, враховуючи вищевикладене, саме позивач на даний час є орендодавцем у цьому зобов`язанні.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком № 2 до договору, а також реєстрації договору оренди орендодавцем.

Передача та прийняття в оренду майна комунальної власності - нерухомого майна (підземний перехід) загальною площею 612,1 кв.м, розміщеного за адресою: м. Суми, перехрестя вул. СКД, вул. Харківська, підтверджується наявним у матеріалах справи двохстороннім актом від 10.12.2010 приймання-передачі.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з 10.12.2010 по 08.12.2013 та кожні три роки продовжується до 10.12.2025.

Як передбачено п. 10.7 договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку його дії; загибелі об`єкта оренди; достроково за рішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря - юридичної особи.

Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2010 становить 2538800,00 грн. відповідно до незалежного експертного висновку, зробленого ТОВ ОФ «Юніт».

Згідно з п. 4.1 договору орендна палата за об`єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати додається (додаток № 3).

Розмір орендної плати переглядається у сторону збільшення або зменшення на вимогу однієї з сторін (орендаря чи орендодавця) у разі змін та доповнень до Методики, зміни базової ставки орендної плати, цін, тарифів та в інших випадках передбачених чинними законодавчими актами України, з внесенням відповідних змін у додаток № 3 до цього договору (п. 4.6 договору).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком розміру місячної орендної плати підземний перехід (додаток № 3 до договору) розмір орендної плати в рік з 10.12.2010 по 10.12.2018 становить: Опл.міс. 1 грн. в рік + 20% ПДВ. Розмір орендної плати з 10.12.2018 по 10.12.2025 згідно діючої Методики станом на 10.12.2018. Орендар зобов`язаний звернутись до орендодавця для внесення відповідних змін до розрахунку.

Як зазначає позивач, орендар щодо внесення відповідних змін до розрахунку до орендодавця не звертався.

Позивачем 17.12.2018 на адресу відповідача направлено лист № 06.01-16/3998 про внесення змін до договору оренди, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та фіскального чека.

У змінах № 1 до договору оренди нерухомого майна орендодавець пропонує, зокрема викласти пункт 2.2. договору в наступній редакції: « 2.2. Вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2018 складає 3018100,00 грн. відповідно до висновку незалежної оцінки проведеної ФОП Міняйло О.І., який є додатком № 2 до цього договору».

Разом з листом на підписання було направлено зміну № 1 до договору оренди та розрахунок орендної плати із встановленою ставкою 30% в 3-х екземплярах.

Орендна плата за цим розрахунком нараховується орендарю з 10.12.2018. Розмір місячної орендної плати за грудень 2018 року розраховується за формулою: Опл.міс = (ВпхСор)/100/12хІм (Опл.міс = 3018100,00 х 30/100/12 = 75452,50 грн. х Ім за грудень 2018 року), де:

Опл.міс. - розмір місячної орендної плати;

Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, становить 3018100,00 грн.;

Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2 Методики затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01.02.2012 № 1186-МР зі змінами складає 25%;

Ім - індекс інфляції за грудень 2018 року.

Зазначений лист повернувся на адресу департаменту за закінченням терміну зберігання. Зміну № 1 до договору оренди з розрахунком відповідач отримав нарочно 29.01.2019, про що свідчить його розписка на копії зміни № 1.

У відповідь департаментом від відповідача було отримано лист від 27.02.2019 № 1-02/19, в якому відповідач повідомив про свою згоду переглянути розмір орендної плати шляхом укладення змін до договору за умови визначення об`єктивної вартості об`єкту оренди та правильного визначення розміру орендної плати з урахуванням орендних ставок, які визначені в Методиці розрахунку орендної плати.

19.03.2019 відповідачу повторно було вручено зміну № 1 до договору з розрахунком орендної плати зі ставкою 25% (Опл.міс = 3018100,00 х 25/100/12 = 62877,08 грн. х Ім за грудень 2018 року) разом із супровідним листом від 19.03.2019 № 06.01-18/1703.

У відповідь позивачем було отримано з супровідним листом від 09.04.2019 №02-04/19 протокол розбіжностей до договору та розрахунок орендної плати, яким запропоновано внести зміни до п. 2.1, 2.2, 4.1 договору оренди. У листі відповідач зазначив, що ним отримано від су`бєкта оціночної діяльності Міняйло О.І. звіт про оцінку майна підземного переходу площею 612,1 м2, що розташований на перехресті вул. СКД та вул. Харківська від 30.11.2018, в якому надається роз`яснення, що під час складання звіту про оцінку майна висунуто наступні положення «Об`єкт оцінки - нежитлове приміщення - підземний перехід загальною площею 612,1 м. кв. що знаходиться на перехресті вул. СКД та вул. Харківська, складається з: «частини приміщень, що використовується виключно для перетину автомагістралі пішоходами і становить - 196,32 м. кв, вартість якого без ПДВ дорівнює 1298000,00 грн. та частини приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування, площа якого становить - 386,03 кв.м., вартість без ПДВ дорівнює - 1 720 133,00 грн.».

З огляду на вказане роз`яснення, звіт про оцінку майна, позивачу було надіслано лист за № 02-04/19 від 09.04.2019 року щодо внесення змін до договору оренди. Вказаним листом звертається увага, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди не можуть бути автомобільні дороги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» частиною автомобільних доріг є штучні споруди, призначені для сталого функціонування автомобільної дороги, до яких відносяться (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні переходи, снігозахисні споруди, протиплавинні і протисельові споруди тощо).

Виходячи із вказаних норм діючого законодавства, відповідачем висловлено твердження, що частина приміщень, яка використовується для перетину автомагістралі пішоходами і становить - 196,32 м. кв. не може бути об`єктом оренди, та надано позивачеві протокол розбіжностей № 1 до зміни №1 до договору оренди нерухомого майна № УМВК - 0401 від 10.12.2010, яким запропоновано внести зміни до п. 2.1. договору оренди, та викласти п. 2.1. в наступній редакції: «Об`єктом оренди є підземний перехід загальною площею 612,1 кв.м., розміщений на перехресті вул. СКД, вул. Харківська у м. Суми (надалі - Об`єкт оренди), що знаходиться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Об`єкт оренди включає в себе приміщення, що використовується для перетину автомагістралі пішоходами (тонель) площею 196,32 кв.м. та приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування площею 386,03 кв.м.».

Крім цього, відповідачем висловлено міркування, що оскільки об`єкт оренди (приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування) площею 386,03 кв.м. використовується орендарем за різним цільовим призначенням, а тому орендна плата має нараховуватись відповідно до ставок орендної плати згідно цільового призначення та запропоновано свій варіант розрахунку розміру орендної плати відповідно до запропонованих змін.

02.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 06.01-18/3028 про незгоду з протоколом розбіжностей та пропозицією надати документальне підтвердження розподілу площ приміщень за цільовим використанням.

14.01.2019 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до розрахунку орендної плати. На дане звернення позивачем було надано відповідь від 06.02.2019 № 06.01-18/590, в якій зазначалось, що відповідні зміни були вручені відповідачу нарочно 29.01.2019 та пропонувалось підписати їх, скріпити печаткою та своєчасно повернути до департаменту.

Позивач не згоден з позицією відповідача, що ним фактично використовується частина приміщення, які відповідачем здаються в суборенду іншим суб`єктам господарювання, зазначивши про те, що відповідач не звертався до Департаменту, як уповноваженого органу Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, стосовно повернення об`єкту оренди, або принаймні його частини. Площу приміщень за які відповідач згоден сплачувати орендну плату останній розраховує на підставі договорів суборенди. Таким чином, враховуючи, що відповідач прийняв об`єкт оренди повністю, його твердження, що ним використовується частина приміщення, не відповідають дійсності. Окрім того договори суборенди є неналежними доказами, оскільки не відповідають за змістом та формою вимогам закону до договорів щодо суборенди комунального майна, а саме: в них відсутня (зафарбована) істотна умова договору - розмір плати за суборенду .

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ході розгляду справи суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на оренду нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010.

Частиною 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частиною 4 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внесення змін до договору оренди здійснюється, зокрема, за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 02.10.2018) оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Відповідно до висновку незалежної оцінки, яку проведено ФОП Міняйло О.І., вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2018 складає 3018100,00 грн.

За наведеним у позовній заяві розрахунком Департаменту розмір місячної орендної плати за договором оренди нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010 у відповідності до висновку про вартість орендованого майна складає 62877,08 грн. х Ім за грудень 2018 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку розміру орендної плати за оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, пішохідний перехід, розташований на перехресті вул. СКД - вул. Харківська, об`єктом оцінки є пішохідний перехід загальною площею 612,1 кв.м, що знаходиться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради, до якої увійшла частина підземного переходу, що використовується виключно для перетину автомагістралі пішоходами.

При цьому суд зазначає, що Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01.02.2012 (зі змінами, внесенами рішенням міської ради від 29.03.2017) (далі Методика) не встановлено порядку визначення розміру орендної плати за користування підземним пішохідним переходом.

Додатком 2 до Методики встановлюються орендні ставки за користування нерухомим майном, що перебуває у комунальній власності, розмір яких залежить від використання майна за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради «Про затвердження Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми» від 26.10.2011 року № 896-МР, визначено, що об`єктами оренди є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці); нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно.

Згідно з п. 1.2 Порядку не може бути об`єктом оренди майно, передача якого в оренду забороняється законодавством України або відповідним рішенням Сумської міської ради.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди не можуть бути автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження за межами території таких підприємств).

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що частиною автомобільних доріг є штучні споруди - інженерні споруди, призначені для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, розв`язки доріг, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з`їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

За таких обставин вказаною нормою підземні пішохідні переходи віднесено до складу автомобільних доріг.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, виходячи з наведених норм права, підземні пішохідні переходи є складовою частиною вулиць і доріг, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування та є комунальною власністю.

Із наявного у позовній заяві розрахунку орендної плати не вбачається, що позивачем було враховано норми права, відповідно до яких підземні пішохідні переходи є складовою частиною вулиць і доріг, при здійсненні нарахувань орендної плати за користування підземним переходом.

Наданий позивачем розрахунок орендної плати нерухомого майна свідчить про неправомірність визначення зазначеного розміру орендної плати вцілому для користування пішохідного переходу, оскільки це суперечить нормативно-правовим актам, якими унормовано, що такий об`єкт не може бути переданий в оренду, оскільки є спеціалізованою власністю та невід`ємною частиною інфраструктури міста, та використовується мешканцями для безпечного перетину автомобільної дороги.

Також позивачем належно не обгрунтовано ставку орендної плати в розмірі 25%, що визначена ним у зміні №1 до договору, оскільки відповідною Методикою встановлено окремі та різні ставки як для кафе, так і для магазинів, поряд з цим частина орендованого приміщення використовується для надання населенню побутових послуг.

Так на підставі п.ІІ додатку №3 до договору оренди розмір орендної плати з 10.12.2018 по 10.12.2025 визначається згідно діючої Методики станом на 10.12.2018.

У відповідності до пунктів 6, 7, 12, 13 додатку 2 до Методики орендні ставки за розміщення ресторанів, кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів складають 25%, магазинів, що здійснюють торгівлю промислови та продовольчими товарами вітчизняних підприємств-товаровиробників - 20%, суб`єктів господарювання, що надають побутові послуги населенню - 5%, вбиралень - 4%.

Зі змісту договорів суборенди з`ясовано, що розміщені в переході магазини торгують лише промисловими товарами, проте яких виробників, з угод не вбачається.

Відповідачем доведено, а позивачем не заперечується, що у пешехідному переході розмістилися суборендарі-підприємці, що надають послуги з ремонту одягу та взуття, вбиральні.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Проте всупереч наведеному позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема того, що запропоновані ним зміни до договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010 відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Враховуючи прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.10.2020.

Суддя В.В. Яковенко