Рішення № 92187717, 23.09.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/33194/19

Провадження 2/127/4847/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Максимчука Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.12.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши заяву, відповідач підтвердив, що погоджується на те, що заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

При укладенні договору відповідач погодився щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку та зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту.

Відповідач використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг, тому станом на 30.09.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 67 790, 32 грн.

Дана сума складається з: заборгованості за кредитом – 1 493, 64 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 62 392, 38 грн.; заборгованості за комісією – 200, 00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 3 204, 30 грн. – штраф (процентна складова).

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі (а.с. 48).

Ухвалою суду від 04.02.2020 року було визнано обов`язковою явку представника позивача (а.с. 75).

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_2 позов підтримала, надала письмові пояснення, які приєднані до матеріалів справи. Також підтримала відповідь на відзив, яка була подана представником АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 97-106, 129-138). Наголосила, що Умови та правила надання банківських послуг публічно доступні і розміщені у вільному доступні на інтернет-сайті банку, з Умовами відповідач був ознайомлений, тому між сторонами був належним чином укладений договір приєднання. Банк встановив відповідачу кредитний грошовий ліміт в 2000 грн., а відповідач неодноразово користувався банківською карткою, витрачав з неї кошти та до 2019 року сплачував відсотки за користування кредитом, що підтверджується випискою по рахунку. Тарифи банку відповідач отримав разом із карткою в одному конверті, про зміну відсоткової ставки – 30% на рік та про необхідність сплати комісії був обізнаний. Оскільки виник борг по кредиту, який відповідач не погасив, представник просила задоволити позов у повному обсязі. Додала, що позовна давність не може бути застосована, оскільки ОСОБА_1 видавались кредитні картки, якими він користувався, строком дії до жовтня 2016 року та до 31.12.2020 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Грудецький В.Ю. в судовому засіданні позов не визнав. Підтримав обставини, викладені у відзиві на позов, а також у запереченнях на відповідь на відзив. Наголосив, що даний кредитний договір належним чином укладений не був, з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Правилами користування платіжною карткою відповідач ознайомлений не був, їх не підписував, тому при вирішенні даного спору просив застосувати позицію Верховного Суду від 03.07.2019 року. Також додав, що для ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт в 2 000 грн., проте позивач не довів, яку суму тіла кредиту фактично використав відповідач. Наголосив, що оскільки відповідач не користується карткою з 2013 року, а банк звернувся до суду із позовом 10.12.2019 року, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, надав відзив на позов (а.с. 55-57), підтримав позицію свого представника – адвоката Грудецького В.Ю. Зауважив, що в заяві від 26.12.2012 року процентна ставка кредиту не зазначена, умови про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення грошового зобов`язання відсутні. Доказів про те, що він був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, які позивач надав до позову, немає. Зауважив, що в травні та червні 2019 року банк самовільно списав з його технічного рахунку, відкритого для перерахування зарплати під час роботи в Окружній виборчій комісії, зарплату в сумі 5 000 грн. Тому вважає, що борг по кредиту повністю погашений цим безпідставним списанням. Термін дії кредитної картки закінчився 30.10.2016 року, він не користується карткою з 2013 року, а банк звернувся до суду із позовом 10.12.2019 року, тому вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. Просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.12.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

До АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 звернувся із анкетою -заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 8), в якій було зазначено, що клієнт погоджується, що підписана ним заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Зазначив також, що із договором про надання банківських послуг ознайомився до його укладення і погоджується із його умовами (а.с. 8).

Згідно наданої позивачем інформації ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 26.12.2012 року №б/н отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , остання має термін дії до грудня 2020 року (а.с. 117).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 за договором № б/н, старт карткового рахунку № НОМЕР_1 почався 06.06.2013 року. Встановлення кредитного ліміту - 300,00 грн., відбулась 06.06.2013 року; збільшення кредитного ліміту - 2 000, 00 грн., відбулось 06.06.2013 року; зменшення кредитного ліміту – 1 000 грн. відбулось 22.09.2014 року; 23.01.2020 року кредитний ліміт зменшено до 0. 00 грн. Підстави змін кредитного ліміту у довідці не вказані.

До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 10-32).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на 30.09.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед банком становить 67 790, 32 грн. Дана сума складається з: заборгованості за кредитом – 1 493, 64 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 62 392, 38 грн.; заборгованості за комісією – 200, 00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина);3 204, 30 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 6-7).

Суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача даної суми немає.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 26.12.2012 року (а.с. 8), підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсотків за користування кредитом.

Крім того, у цій заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг ОСОБА_1 ), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок їх нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.12.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 9) та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 (а.с. 10-32), а також інші умови обслуговування рахунків, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затвердженим наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено: з 01.01.2013 року всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з 01.09.2014 року – змінено процентну ставку по кредитним картам «Універсальна» та «Універсальна Голд» (зміну здійснено тільки для витрат, здійснених після 01.09.2014 року. З 01.04.2015 року змінено тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Голд»: розмір процентної ставки, пені тощо.

Так, пунктом 2.1.1.12.2 визначено, що за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки за пільговою процентною ставкою (0,01% річних) в рамках установленого пільгового періоду за кожною платіжною операцією.

Погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів готівкою або безготівковим шляхом на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання з інших рахунків клієнта на підставі договору (2.1.1.12.3).

Строки та порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним карткам з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафта, що виник по таким карткам, наведений в Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом – 2.1.1.12.4. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості за кредитом. Згідно ст. 212 ЦК України, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту в повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі – протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Строк погашення відсотків по овердрафту – щомісячно за минувший місяць до 25-го числа.

У разі невиконання чи неналежного виконання кредитором зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі, зазначеному в Пам`ятці клієнта та Тарифах, кредитор сплачує банку штраф в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків, установлених в Пам`ятці, Тарифах. Сплата штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця неналежного виконання кредитором своїх зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом (2.1.1.12.6.2).

Відповідно до п. 2.1.1.12.8 банк стягує комісію за обслуговування відповідно до Тарифів/Пам`яткою клієнта/Довідкою про умови кредитування, Тарифами банку, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13. Сплата комісії здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 Умов і правил.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 висловлена позиція про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26.12.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.12.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату інших платежів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем ОСОБА_1 , не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 20.12.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, відсотки, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, суд вважає безпідставними позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення зі ОСОБА_1 штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина і 3 204,30 грн. – процентна складова, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 26.12.2012 року, оскільки витяг з Тарифів на обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 10-32) не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З цих самих підстав суд вважає необґрунтованим сплату відповідачем банку відсотків за користування кредитом, комісії, в розмірах, зазначених в Тарифах, шляхом списання грошей з його поточного рахунку.

Згідно наданих розрахунків, виписки по особовому рахунку, ОСОБА_1 з 07.06.2013 року користувався кредитною карткою і отримував кредитні кошти (а.с. 6-7, 107-108).

Так, згідно наданої банком виписки по особовому рахунку (а.с. 107-108, 4 колонка) ОСОБА_1 фактично використав кредитні кошти: 07.06.2013 року – 50 грн.; 07.06.2013 року – 1 000 грн.; 08.06.2013 року – 30 грн.; 08.06.2013 року – 100 грн.; 08.06.2013 року – 100 грн.; 09.06.2013 року – 150 грн.; 10.06.2013 року – 100 грн.; 04.07.2013 року - 14,58 грн.; 17.07.2013 року – 30 грн.; 19.07.2013 року – 3,14 грн.; 19.07.2013 року – 50 грн.; 19.07.2013 року – 6,81 грн.; 19.07.2013 року – 13,24 грн. Всього витратив 1 647, 77 грн.

За період з 05.08.2013 року по 03.07.2019 року ОСОБА_1 здійснював погашення за кредитним договором від 26.12.2012 року (а.с. 6-7, 15 колонка): 05.08.2013 року – 310 грн.; 25.09.2013 року – 130 грн.; 25.10.2013 року – 150 грн.; 02.12.2013 року – 100 грн.; 19.12.2013 року – 100 грн.; 31.01.2014 року – 100 грн.; 31.03.2014 року – 170 грн.; 08.05.2014 року – 70 грн.; 14.05.2019 року – 686,26 грн.; 15.05.2019 року – 559,43 грн.; 20.05.2019 року – 279,72 грн.; 03.07.2019 року – 559,43 грн. Всього погасив 3 214, 84 грн.

Тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 в період з 05.08.2013 року до 14.05.2019 року повністю погасив заборгованість за фактично отриманим тілом кредиту, тому права позивача не порушені і не підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Разом з тим, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 509, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Учасники справи:

- позивач - АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_3 , МФО 305299, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

- відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , прож.: . АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 05 жовтня 2020 року.

Суддя: