Рішення № 92187718, 01.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14684/20

Провадження 2/127/2280/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

за участю секретаря судових засідань Максимчука Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 127/14684/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

13.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.

06.06.2017 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 202221 в електронній формі. Грошові кошти в сумі 1 000 грн. на строк 30 днів були надані відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування позикою.

ОСОБА_1 використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не повернув позику у строки, передбачені договором, тому станом на 06.07.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 223, 00 грн. Дана сума складається з: 1 000, 00 грн. – суми основного боргу; 21 424, 00 грн. – заборгованості по відсотках; 20 799, 00 грн. – заборгованості за простроченими відсотками.

На підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 626, 627, 525, 526, 1046 ЦК України ТОВ «Веллфін» просило стягнути борг з відповідача.

Ухвалою від 24.07.2020 року було відкрите спрощене провадження у даній справі (а.с. 45).

Представник ТОВ «Веллфін» - Блащак Р.Л. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 4 зворот).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся повісткою, надісланою рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації проживання. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.

06.06.2017 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 202221 (а.с. 22-26) в електронній формі. Грошові кошти в сумі 1 000 грн. на строк 30 днів були надані відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування позикою (п.1.1). Позика надавалась на споживчі цілі (п.1.6).

Згідно умов договору позика надається позичальнику виключно за допомогою веб_сайту позикодавця (https://сrеdіtuр.com.иa) за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п.1.2).

Строк позики за цим договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до договору) до 06.07.2017 року (п.1.3).

Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором (п.1.4).

Відповідно до вимог п.1.5 договору строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:

Протягом строку позики, встановленого п. 1.3 договору, розмір основних процентів складає:

-1,9 % від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою;

-1,9 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів (п.п.1.5.1).

П.п 1.5.2 визначено: якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п.1.3 договору, нарахування процентів, встановлених п.1.5.1 договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 1,9 % від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою (п. 3.2).

Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів у відповідності до п. 1.5.1 договору зазначена у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.7).

Позикодавець має право, зокрема, вимагати від позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором та Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», які є невід`ємною частиною цього договору (п.п.2.1.1.2).

Позичальник зобов`язувався: своєчасно повернути позику, проценти за користування позикою в порядку, встановленому цим договором (п.2.2.2.2); у випадку прострочення сплати заборгованості за цим договором у повному обсязі сплатити проценти за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування позикою (п.п.2.2.2.4).

Заборгованість за договором позики, що включає в себе суму позики, нараховані основні проценти, додаткові проценти у разі несвоєчасного повернення заборгованості позичальником, підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахунку коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позикодавця у строк, встановлений договором позики (п.3.3).

У разі виконання умов договору, сукупна вартість позики складає 1 581, 00 грн. Проценти за користування позикою складають 581, 00 грн. Графік розрахунків є невід`ємною частиною договору позики № 202221 від 06.06.2017 року (зворот а.с. 26).

Згідно повідомлення ТОВ ФК «Вей Фор Пей», яке надає ТОВ «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по яких банк-ексвайер здійснює зарахування, відповідач отримав грошові кошти відповідно договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року (а.с. 28-30).

Відповідно до п. 7.1 договору позики невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін»», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (а.с. 8-14), заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Пунктом 5.1. Розділу 5 вказаних Правил передбачено: рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.

Відповідно до вимог пункту 6.3. цих Правил, у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язальні правовідносини з приводу отримання позики, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми глави 71 ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1047 ЦК України: договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «;Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»: електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідач не оспорив умов укладеного договору, використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не повернув позику у строки, передбачені договором, тому станом на 06.07.2020 року виникла заборгованість.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 27) вбачається, що заборгованість відповідача, станом на 06.07.2020 року становить 43 223, 00 грн. Дана сума складається з: 1 000, 00 грн. – суми основного боргу; 21 424, 00 грн. – заборгованості по відсотках; 20 799, 00 грн. – заборгованості за простроченими відсотками.

Наданий позивачем розрахунок боргу відповідач не спростував, даних про те, що станом на день ухвалення судом рішення борг за договором позики сплатив – не надав. У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 1046-1048 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, ЄДРПОУ 39952398, рахунок ІВАN- НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа Банк», МФО 300346) заборгованість за договором позики № 202221 від 06.06.2017 року станом на 06.07.2020 року в загальній сумі 43 223 (сорок три тисячі двісті двадцять три) грн. та судові витрати: судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2020 року.

Суддя: