Постанова № 9218568, 20.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р.Справа № 18/109/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

Суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Драганов Д.М., дов. б/н від 01.09.2009 р.

від відповідача: Бублик Є.М., паспорт серії ЕО № 005526 від 12.11.2004 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Торгівельно-транспортного приватного підприємства „Мегаттеп” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р.

у справі №18/109/09

за позовом Торгівельно-транспортного приватного підприємства „Мегаттеп” (далі по тексту ТТПП „Мегаттеп”)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь” (далі по тексту ТОВ „Негоціант Південь”)

про стягнення 227 453,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009 р. до господарського суду Миколаївської області від ТТПП „Мегаттеп” надійшла позовна заява до ТОВ „Негоціант Південь” про стягнення 227453,05 грн., в якій ТТПП „Мегаттеп” посилалося на неналежне виконання ТОВ „Негоціант Південь” зобовязань за договором про надання транспортних послуг №105/07 від 01.07.2007 р. в частині оплати наданих позивачем транспортних послуг у розмірі 207 453,05 грн., що також спричинило понесення позивачем витрат на оплату юридичної допомоги в сумі 20000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.08.2009 р. по справі №18/109/09 позовну заяву ТТПП „Мегаттеп” прийнято до розгляду.

01.09.2009р. до господарського суду Миколаївської області ТОВ „Негоціант Південь” надійшли заперечення на позовну заяву ТТПП „Мегаттеп”, в якому відповідач просив залишити позовну заяву без задоволення.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р. по справі №18/109/09 (суддя Давченко Т.М.) частково задоволено позов ТТПП „Мегаттеп” до ТОВ „Негоціант Південь” про стягнення боргу у розмірі 227453,05 грн.: стягнуто з ТОВ „Негоціант Південь” на користь ТТПП „Мегаттеп” основний борг в сумі 207 453,05 грн., 2074,53 грн. - державного мита та 315,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідач належним чином не виконував умови договору про надання транспортних послуг від 01.07.2007 р. №105/07, укладеного між ТТПП „Мегаттеп” та TOB „Негоціант Південь”, оскільки замовник не в повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги, у звязку з чим заборгованість ТОВ „Негоціант Південь” перед ТТПП „Мегаттеп” склала 207453,05 грн., розмір заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписками з банківської установи, рахунками-фактурами, реєстрами товарно-транспортних накладних та товарно-транспортними накладними за березень 2008 року на загальну суму 44863,10 грн. та за червень 2008 року на загальну суму 167373,89 грн., Наведене відповідно до ст. ст.525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 207453,03 грн.. Між тим, не підлягала задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату юридичних послуг в сумі 20000,00 грн., оскільки представник позивача обґрунтував зазначені вимоги нанесенням позивачеві неправомірною поведінкою ТОВ „Негоціант Південь” збитків, які полягали у залученні фахівця з правої допомоги, проте в матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг від 01.07.2009 р., згідно якого виконавцем за даним договором виступає фізична особа - підприємець Драганов Д.М., а згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відносяться витрати, повязані із оплатою послуг адвоката, таким чином, вказана стаття передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам, аналогічна правова позиція міститься у п. 10 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, до того ж віднесення зазначених витрат підприємства до збитків суперечить положенням ст. 23 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з оспорюванню шкодою, у звязку з наведеним вказана позовна вимога задоволенню не підлягала.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р. по справі № 18/109/09 звернувся позивач ТТПП „Мегаттеп”, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р. в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Негоціант Південь” збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу в сумі 20000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі: стягнути з ТОВ „Негоціант Південь” заборгованість у розмірі 207 453,05 грн., збитки у вигляді витрат на сплату юридичної допомоги в сумі 20000,00 грн., витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги ст. 22 та ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України, оскільки господарським судом першої інстанції встановлено під час розгляду справи, що відповідачем порушено зобовязання за договором, а отже відповідач повинен відшкодувати позивачеві збитки, завдані цим порушенням.

Також не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р. по справі № 18/109/09 звернувся відповідач ТОВ „Негоціант Південь”, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказував на те, що вказані в рішенні акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки в них не зазначено посад, прізвищ, імен та по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, які підписали акти, що позбавляє можливості ідентифікувати вказаних осіб, надані до суду рахунки-фактури раніше не надсилалися відповідачу, а отже не можуть бути доказами належного виконання позивачем своїх обовязків. Взаємовідносини ТОВ „Негоціант Південь” та ВАТ „Сан Інбев Україна” регулюються зовсім іншим договором, і ніякого відношення до даної справи не мають, у звязку з чим господарським судом помилково зроблено посилання на документи, надані ВАТ „Сан Інбев Україна” на вимогу суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. апеляційна скарга ТОВ „Негоціант Південь” приєднана до апеляційного провадження по справі № 18/109/09 за скаргою ТТПП „Мегаттеп”.

17.03.2009 р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТТПП „Мегаттеп” надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому позивач вказує на той факт, що представник ТТПП „Мегаттеп”, який брав участь у справі, є адвокатом, а отже господарським судом взагалі безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на юридичну допомогу в сумі 20000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг ТТПП „Мегаттеп” та ТОВ „Негоціант Південь”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ТТПП „Мегаттеп” слід відмовити, апеляційну скаргу ТОВ „Негоціант Південь” задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.07.2007 р. між ТТПП „Мегаттеп” (перевізник) та ТОВ „Негоціант Південь” (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг № 105/07, відповідно до умов якого перевізник зобовязався доставити довірений йому замовником (або зазначеним замовником „відправником”) вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (або зазначеному замовником „одержувачу”), а замовник зобовязався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п.п. 4.1-4.4. договору замовник сплачує перевізнику при міжміських перевезеннях вартість послуг у розмірі 2,80 грн. без ПДВ за 1 км, оплата провадиться замовником перевізнику готівкою з каси підприємства, чи по безготівковому розрахунку, за дійсно виконану роботу, при цьому перевізник зобовязаний надати замовнику рахунок на оплату за виконані роботи, акт виконаних робіт з реєстром ТТН або талонів замовника на загальну суму, термін надання рахунка не пізніше 03 числа наступного місяця.

На виконання своїх зобовязань за договором про надання транспортних послуг ТТПП „Мегаттеп”, вказує позивач, надано транспортні послуги ТОВ „Негоціант Південь” на загальну суму 2 288 182,32 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КБ-0000353 від 17.07.2007 p., № КБ-0000354 від 31.07.2007 p., № КБ-0000359 від 13.08.2007 p., № КБ-0000374 від 31.08.2007 p., № КБ-0000404 від 30.09.2007 p., № КБ-0000441 від 31.10.2007 p., № КБ-0000464 від 30.11.2007 p., № КБ-0000482 від 14.12.2007 p., № КБ-0000483 від 31.12.2007 p., № КБ-0000152 від 31.01.2008 p., № КБ-0000168 від 29.02.2008 p., № КБ-0000246 від 14.03.2008 p., № КБ-0000247 від 31.03.2008 p., № КБ-0000286 від 30.04.2008 p., № КБ-0000323 від 10.05.2008 p., № КБ-0000324 від 31.05.2008 p., № КБ-0000341 від 07.06.2008 p., № КБ-0000368 від 30.06.2008 р, № КБ-0000370 від 08.07.2008 p., № КБ-0000385 від 31.07.2008 p., № КБ-0000394 від 09.08.2008 p., № КБ-0000395 від 31.08.2008 p., № КБ-0000465 від 09.09.2008 p., № КБ-0000466 від 30.09.2008 p., № КБ-0000478 від 31.10.2008 p., № КБ-0000493 від 30.11.2008 p., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p., № МП-0000035 від 31.01.2009 p., № МП-0000057 від 28.02.2009 p., № МП-0000090 від 31.03.2009 p., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. (арк. спр. 16 47 т. І).

ТОВ „Негоціант Південь” за виконані роботи розрахувалося частково та сплатило виконавцю 2080 729,27 грн., про що свідчать виписки з банківської установи (арк. спр. 48-100 т. І).

ТТПП „Мегаттеп” на адресу ТОВ „Негоціант Південь” направлена претензія № 8/06 від 13.06.2009 р., в якій перевізник просив замовника оплатити заборгованість за надані послуги по актам виконаних робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн., всього на суму 207453,05 грн.

Відповіді на вказану претензію ТОВ „Негоціант Південь” не надало, борг у розмірі 207453,05 грн. не оплатило, що стало підставою для звернення ТТПП „Мегаттеп” до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ „Негоціант Південь” про стягнення заборгованості у розмірі 207 453,05 грн., при цьому ТТПП „Мегаттеп” у позовній заяві вказувало, що заборгованість виникла внаслідок несплати наданих позивачем послуг по актам виконаних робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн.

Під час розгляду справи в господарському суді Миколаївської області ТОВ „Негоціант Південь” подало до суду заперечення на позовну заяву, в якому вказувало на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунків на оплату наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт № КБ-0000246 від 14.03.2008 р. на суму 44863,10 грн. та № КБ-0000368 від 30.06.2008 р. на суму 167373,89 грн., як то було передбачено умовами п. 4.3 договору.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне:

За ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

За ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами, субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі, допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що між ВАТ „Сан Інбев Україна” та ТОВ „Негоціант Південь” укладено договір на перевезення вантажів, між тим, ТОВ „Негоціант Південь” залучив до перевезення за вказаним договором в якості перевізника третю особу ТТПП „Мегаттеп”, яка приймала вантаж до перевезення та здійснювала перевезення вантажів, уклавши договір про надання транспортних послуг № 105/07 від 01.07.2007 р.

За ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства, перевізники зобовязані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться й у ст. 908 Цивільного кодексу України.

Статтею 311 Господарського кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, повязаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами, якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктами 4.1-4.4. договору передбачено, що замовник сплачує перевізнику при міжміських перевезеннях вартість послуг у розмірі 2,80 грн. без ПДВ за 1 км, оплата провадиться замовником перевізнику готівкою з каси підприємства, чи по безготівковому розрахунку, за дійсно виконану роботу, перевізник зобовязаний надати замовнику рахунок на оплату за виконані роботи, акт виконаних робіт з реєстром ТТН або талонів замовника на загальну суму, термін надання рахунка не пізніше 03 числа наступного місяця.

Отже, у договорі сторони не встановили строк оплати перевізнику наданих ним послуг, між тим, вказали, що перевізник зобовязаний надати замовнику рахунок на оплату за виконані роботи.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, під час дії договору ТТПП „Мегаттеп” виставило ТОВ „Негоціант Південь” на оплату лише 2 рахунки: № 353 від 17.07.2007 р. та № 404 від 30.09.2007 р., які замовник вказував у платіжних дорученнях у графі „Призначення платежу”.

При цьому, у претензії та позовній заяві ТТПП „Мегаттеп” вимагало сплатити заборгованість у розмірі 207453,05 грн., яка виникла у ТОВ „Негоціант Південь” у звязку з несплатою послуг за актами здачі прийняття робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн.

ТОВ „Негоціант Південь” під час розгляду справи вказувало на те, що товариство оплатило за договором виконавцю 2 080 729,27 грн., в тому числі й по вказаним актам здачі-прийняття робіт, несплаченими залишилися акти здачі-прийняття робіт № КБ-0000246 від 14.03.2008 р. на суму 44863,10 грн. та № КБ-0000368 від 30.06.2008 р. на суму 167373,89 грн., оскільки ТТПП „Мегаттеп” не було виставлено замовнику відповідних рахунків на оплату послуг.

До господарського суду Миколаївської області ТТПП „Мегаттеп” надало рахунки-фактури № КБ-0000246 від 14.03.2008 р. на суму 44863,10 грн. та № КБ-0000368 від 30.06.2008 р. на суму 167373,89 грн., між тим, ТТПП „Мегаттеп” не було надано до суду доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, надсилання, передачі виконавцем замовнику рахунків та отримання вказаних рахунків ТОВ „Негоціант Південь”.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що заборгованість ТОВ „Негоціант Південь” перед ТТПП „Мегаттеп” виникла не у звязку з несплатою послуг за актами здачі-прийняття робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн., натомість вказана заборгованість виникла саме у з вязку з несплатою послуг за актами здачі-прийняття робіт № КБ-0000246 від 14.03.2008 р. на суму 44863,10 грн. та № КБ-0000368 від 30.06.2008 р. на суму 167373,89 грн., між тим ТТПП „Мегаттеп” не надало до господарських судів першої та апеляційної інстанцій доказів виставлення позивачем та отримання відповідачем рахунків за актами здачі-прийняття робіт № КБ-0000246 від 14.03.2008 р. на суму 44863,10 грн. та № КБ-0000368 від 30.06.2008 р. на суму 167373,89 грн.

Між тим, підставою звернення з позовом до господарського суду ТТПП „Мегаттеп” визначило неналежне виконання відповідачем зобовязань, які виникли на підставі договору про надання транспортних послуг № 105/07 від 01.07.2007 р., а саме у звязку з несплатою відповідачем послуг, які були надані позивачем на підставі актів здачі-прийняття робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн., підстави позову позивачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції не уточнювалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.7 розяснень Вищого арбітражного суду № 02-5/289 від 18.09.1997 р. „Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України” (з подальшими змінами) визначено, що передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях, зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

При цьому слід розуміти, що зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову - зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України визначені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме господарський суд приймаючи рішення має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання; 4) стягувати в доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст. 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах; 5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” на питання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, надана така відповідь: відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної ( в тому числі і судової) влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обовязок позивача, пунктом 2 ст. 83 названого Кодексу передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Таким чином, у господарського суду відсутнє право змінювати підставу або предмет позову при прийнятті рішення, зміна підстави або предмету позову є виключно правом позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ТТПП „Мегаттеп” не скористалось своїм правом на зміну підстави позову, наполягаючи на стягненні 207453,05 грн. з підстави неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором про надання транспортних послуг № 105/07 від 01.07.2007 р., а саме у звязку з несплатою відповідачем послуг, які були надані позивачем на підставі актів здачі прийняття робіт: № КБ-0000493 від 30.11.2008 р. на суму 53647,49 грн., № КБ-0000525 від 16.12.2008 p. на суму 36294,41 грн., № КБ-0000526 від 30.12.2008 p. на суму 17500,14 грн., № МП-0000035 від 31.01.2009 p. на суму 38500,31 грн., № МП-0000057 від 28.02.2009 p. на суму 41534,65 грн., № МП-0000090 від 31.03.2009 p. на суму 18127,60 грн., № МП-0000105 від 17.04.2009 p. на суму 3656,89 грн., і що зумовлює скасування оскаржуваного рішення від 04.02.2010 р. як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення про відому в позові повністю з підстав недоведеності заявлених позовних вимог.

Крім того, ТТПП „Мегаттеп” просило господарський суд стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг в сумі 20000,00 грн., обґрунтовуючи зазначені вимоги нанесенням позивачеві неправомірною поведінкою ТОВ „Негоціант Південь” збитків, які полягають у залученні фахівця з правої допомоги.

Між тим, вказана позовна вимог задоволенню не підлягає, оскільки апеляційним господарським відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 207453,05 грн., яка нібито зумовила необхідність понесення витрат з юридичної допомоги в сумі 20000,00 грн.

До того ж слід відмітити, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відносяться витрати, повязані із оплатою послуг адвоката, таким чином, вказана стаття передбачає відшкодування як судових витрат сум, сплачених стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам (фізичним особам підприємцям). Аналогічна правова позиція міститься у п. 10 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.01.2009 р. № 01-08/34, в якому вказано: якщо витрати, понесені стороною у звязку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Крім того, ТТПП „Мегатепп” в порушення ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України надало свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1825 від 27.11.2009 р., видане на імя Драганова Д.М, лише 17.03.2010 р. до Одеського апеляційного господарського суду, не обґрунтувавши належним чином неможливість подання вказаних документів до господарського суду Одеської області.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТТПП „Мегаттеп” слід відмовити, апеляційну скаргу ТОВ „Негоціант Південь” - задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково, при цьому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги ТТПП „Мегаттеп” відмовити.

Апеляційну скаргу ТОВ „Негоціант Південь” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2010 р. по справі № 18/109/09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„У задоволенні позову відмовити”.

Стягнути з Торгівельно-транспортного приватного підприємства „Мегаттеп” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. С. Бурлаченка, 20, код ЄДРПОУ 30715129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Негоціант Південь” (54000, м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, 82, код ЄДРПОУ 32719565) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1037,00 (одна тисяча тридцять сім) грн.

Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя О. Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева