Постанова № 9170267, 20.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р.Справа № 1/226/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерчук А.П. (довіреність № 84/10 від 28.12.2009 року)

від відповідача: Анатоленко Є.Ю. (довіреність № 04/350 від 15.01.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „22” лютого 2010 року

по справі № 1/226/09

за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, м. Миколаїв

про стягнення 8735550,09 грн.

В С Т А Н О В И В :

19.10.2009 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту –позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (далі по тексту –відповідач) 8735550,09 грн. заборгованості, з яких 5381511,99 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 597121,81 грн. пені, 2361317,60 грн. збитків від інфляції та 395598,69 грн. 3 % річних. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору на постачання природного газу свої зобов'язання щодо проведення оплати за отриманий газ виконав лише частково, залишивши і до цього часу непогашену суму заборгованості, на яку і нараховані відповідні штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.02.2010 року, яке підписано 03.03.2010 року по справі № 1/226/09 (суддя Васильєва Л.І.) позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задоволений частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” на користь позивача 3869053,99 грн. основного боргу, 597121,81 грн. пені, 2361317,60 грн. збитків від інфляції та 395598,69 грн. 3 % річних, 25 500 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Провадження у справі щодо стягнення 1512458 грн. основного боргу припинено у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Миколаївгаз” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове, за яким сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 06/07-152 від 31.01.2007 року становить 183395,79 грн.. В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на ч.2 ст.601 ЦК України, за якою зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. На думку скаржника, це означає, що заяви однієї із сторін достатньо для проведення зарахування і саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч.3 ст.203 ГКУ).

Крім того, за твердженням скаржника, місцевий господарський суд невірно стягнув усі заявлені штрафні санкції в повному обсязі, так як сума основного боргу була зменшена на 1512458 грн. у зв'язку з її сплатою відповідачем, а тому повинно були зменшити і пеню, інфляційні та річні.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївгаз” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2007 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) та ВАТ „Миколаївгаз” (Покупець) укладено договір № 06/07-152 на постачання природного газу, відповідно до умов якого (пункт 1.1) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в січні 2007 року природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.27-29).

Даний договір набирає чинності з 01 січня 2007 року і діє в частині поставки газу до 31 січня 2007 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Постачальник передає Покупцю газ в обсязі до 6523,000 тис.куб.м.

Ціна газу за 1000,0 кубічних метрів газу без врахування тарифів на його транспортування, розподіл та постачання, а також цільової надбавки (2 %), становить 720,00 грн., крім того ПДВ 20 %.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із пунктом 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (пункти 7.2, 7.3 Договору).

Згідно Додаткової угоди № 1 від 31.01.2007 року до договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року, доповнено пункт 2.1 цього Договору підпунктом 2.1.1 в наступній редакції: „Постачальник передає Покупцеві в лютому 2007 року газ в обсязі до 7082,000 тис.куб.м.”. Також даним додатком змінено і пункт 11.1 Договору, зокрема, він викладений у такій редакції: „Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2007 року і діє в частині поставки газу до 28 лютого 2007 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення” (а.с.30).

Додатковими угодами № 2 від 28.02.2007 року, № 3 від 30.03.2007 року, № 4 від 27.04.2007 року, № 5 від 31.05.2007 року, № 6 від 31.07.2007 року, № 7 від 31.08.2007 року, № 8 від 28.09.2007 року, № 9 від 31.10.2007 року, № 10 від 31.11.2007 року до договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року також внесені зміни у Договір щодо встановлення цін та об'єму природного газу на березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та пролонгацію цього Договору на вказані місяці (а.с.31-39).

На виконання умов договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в період з січня 2007 року по грудень 2007 року поставила ВАТ „Миколаївгаз” природний газ на загальну суму 25786220,64 грн., про що складено сторонами відповідні Акти передачі-приймання природного газу (а.с.16-26).

В свою чергу, ВАТ „Миколаївгаз” отриманий від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” газ оплатив не в повному обсязі, а саме сплатив лише 20404708,65 грн., залишивши несплаченими 5381511,99 грн., про що свідчать неодноразово складені позивачем Акті звіряння розрахунків та розрахунок боргу відповідача по договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року.

30.11.2009 року, вже після подання ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” даного позову до суду, ВАТ „Миколаївгаз” сплатило 1512458 грн. –частини основного боргу, тобто залишивши несплаченими ще 3869053,99 грн. –основного боргу за отриманий/спожитий в січні-грудні 2007 року природний газ (а.с.123-126).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, стягнення на його користь з ОКП „Миколаївоблтеплоенерго” заборгованості і штрафних санкцій та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено матеріалами справи, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (Постачальник) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року виконала належним чином, а саме поставила в період з січня 2007 року по грудень 2007 року відповідачу природний газ на загальну суму 25786220,64 грн., але ж ВАТ „Миколаївгаз” (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ в повному об'ємі не розрахувалось (лише на суму 20404708,65 грн.), в зв'язку з чим і виникла заборгованість у розмірі 5381511,99 грн., яка була частково (в розмірі 1512458 грн.) погашена вже під час розгляду даної справи у суді, у зв'язку з чим залишок несплаченої суми боргу в розмірі 3869053,99 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, як було вище зазначено, згідно із пунктами 7.2, 7.3 Договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної заборгованості (5381511,99 грн.) позивачем правомірно нараховані 395598,69 грн. –3 % річних (за період з 11.02.2007 року по 15.10.2009 року), 2361317,60 грн. –збитки від інфляції (за лютий 2007 року –вересень 2009 року) та 597121,81 грн. –пеня (за 183 дні з 15.04.2009 року по 15.10.2009 року), що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Судовою колегією не приймаються та підлягають відхиленню всі доводи та заперечення ВАТ „Миколаївгаз”, викладені в апеляційній скарзі, виходячи з такого.

По-перше, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” вірно зроблений розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат, що відповідає Договору № 06/07-152 від 31.01.2007 року, Цивільному кодексу України та Листу Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Крім того, місцевим господарським судом вірно стягнуто в повному обсязі з відповідача на користь позивача заявлені позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій (597121,81 грн. пені, 2361317,60 грн. збитків від інфляції та 395598,69 грн. 3 % річних), оскільки часткове погашення боргу в розмірі 1512458 грн. було здійснено відповідачем вже під час розгляду даної справи у суді, а тому і штрафні санкції підлягають нарахування на всю суму основного боргу (5381511,99 грн.), що залишалась не сплаченою до подання відповідного позову до суду.

По-друге, невірними є трактування скаржником положень закону про зарахування зустрічних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, зарахування можливе при наявності одночасно таких умов:

-          зустрічність вимог. Це означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

-          однорідність вимог (гроші, однорідні речі). Однорідність повинна виявлятись у природі зобов'язань;

-          вчасність вимог. Щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був визначений моментом запитання, або, щоб термін не був вказаний взагалі, тобто, виконання можна вимагати в будь-який момент.

Відповідно до цієї статті, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

На дату надходження заяви про зарахування зустрічних вимог відповідача № 29/2768 від 25.01.2007 року до позивача, а саме 30.10.2007 року, заборгованість позивача за транспортування природного газу, що виникла у січні-вересні 2007 року за договором від 31.01.2007 року № 06/07-187 в сумі 6 925 064,15 грн. була погашена відповідно до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, які надсилались відповідачу (остання заява датована 24.10.2007 року). Таким чином, на момент направлення відповідачем заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог у позивача не було невиконаних зобов’язань перед відповідачем та не могло бути здійснено у зв'язку із відсутністю зустрічності вимог.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог (№ 29/2768) відповідача, яка була отримана 30.10.2007 року не могла бути прийнята позивачем, про що був направлений лист на адресу відповідача № 31/19-11607 від 13.11.2007 року (а.с.113).

На дату надходження заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача № 29/3072, а саме 04.12.2007 року, заборгованість позивача за послуги з транспортування природного газу, що виникла у жовтні 2007 року за договором від 31.01.2007 року № 06/07-187 в сумі 359 557,93 грн., була погашена відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог компанії від 30.11.2007 року № 31/019-12218 (а.с.109).

Таким чином, отримана 04.12.2007 року заява відповідача від 26.11.2007 року № 29/3072 не могла бути прийнята позивачем до виконання, про що позивачем був відправлений відповідачу лист від 14.12.2007 № 31/19-12699 (а.с.108).

Щодо заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 29/26 на суму 2 555 092, 32 грн. необхідно зазначити наступне.

У відповідності до договору № 06/07-187 від 31.01.2007 року, за яким пропонувалось провести зарахування заявою № 29/26, підставою для проведення розрахунків по договору транспортування природного газу є акти виконання послуг з транспортування природного газу, які складаються уповноваженими представниками сторін, а зобов’язання виникає з моменту підписання такого акту.

Станом на день надсилання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 29/26 у зв'язку з відсутністю у позивача ресурсів переданих НАК „Нафтогаз України” за листопад-грудень 2007 року для підприємств ТКЕ, для яких здійснює транспортування відповідач, акти виконання послуг за листопад та грудень 2007 року не могли бути підписані, а тому зобов’язання у ДК „Газ України” з оплати цих послуг не виникло.

Оскільки на дату надходження заяви відповідача № 29/26 зобов’язання позивача перед відповідачем відсутні, заява відповідача № 29/26 від 03.01.2008 року не могла бути прийнята позивачем до виконання, про що був відправлений лист № 31/19-632 від 24.01.2008 року (а.с.111).

Крім того, з приписів статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін, тобто зазначена заява не є обов’язковою для іншої сторони. За змістом зобов'язального права та на підставі системного аналізу ст.ст.526-332 Цивільного кодексу України у взаємозв’язку зі ст. 601 Цивільного кодексу України, слід зробити висновок, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони, що відповідає принципу диспозитивності прав сторін в галузі господарського та цивільного права.

Тобто виконання зобов’язання шляхом зарахування однорідних вимог може здійснюватися за заявою із сторін виключно у разі відсутності заперечень з іншої.

Між тим, як вбачається з вищенаведеного ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” заперечувало проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, отже таке зарахування не відбулося.

ВАТ „Миколаївгаз” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2010 року по справі № 1/226/09 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВАТ „Миколаївгаз” –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від „22” лютого 2010 року по справі № 1/226/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                     С.І. Колоколов

Суддя                     Г.П. Разюк

Суддя                     М.С. Петров